Що ми не знали про жито

0

Анна Назаренко, Agroexpert, за матеріалами доповіді Дейва Девіса на семінарі «Альтернативні види грубих кормів у годівлі високопродуктивних корів» (організатори: ТОВ «КВС-УКРАЇНА», журнал Agroexpert)

Злакові трави вже давно використовують на корм худобі. Проте більшість цих культур мають свої агротехнічні особливості, а їхня поживність у раціоні тварин часто поступається кукурудзі та бобовим. Інша справа – жито, невибагливе у вирощуванні, а за правильного збирання й заготівлі – ще й поживний корм.

У своїй доповіді доктор Дейв Девіс – експерт у галузі силосування із Великої Британії, розповів про те, на що слід звертати увагу під час вирощування та заготівлі озимого жита, аби отримати якісний корм із оптимальним умістом поживних речовин.

Найліпший сінаж – із молодих рослин

Зазвичай жито, як озиме, так і яре, заготовляють як силос злакових трав, тобто у стадії молочно-воскової стиглості (травень/червень). Тоді вміст сухої речовини у кормі становить 25–40%, сирого протеїну – 9–11% у СР, крохмалю – 15–20% у СР, а енергія NEL становить 5,5–5,8 МДж/кг СР. Утім, такий силос має великий вміст лігніну, що погіршує його перетравність. Що більш зрілою стає рослина, то більше вона містить не лише крохмалю, але й неперетравної клітковини (лігніну). А от перевагою цього корму є його структурність – стимулює рубцеве травлення.

Як відомо, жито на сінаж із найоптимальнішим вмістом поживних речовин (високий вміст легкодоступних/перетравних речовин і низький – важкоперетравних) варто скошувати на стадії, коли колос ще не вийшов зі стебла (кінець квітня). Тоді рослина ще не містить достатньо крохмалю, але є повністю легко перетравною (1,5–2% лігніну), містить багато енергії з клітковини.

Скошені на ранніх стадіях рослини матимуть ліпшу поживність, утім, і міститимуть більше вологи (вміст сухої речовини 15–20%). Тому таке жито слід прив’ялювати (досягають 30% СР), але швидко.

Позаяк жито на сінаж заготовляють на ранніх стадіях вегетації рослин, з’являється ризик контамінації його ґрунтом, а з ним і клостридіями та погіршення бродіння силосної маси. Тому під час заготівлі важливо зважати на погодні умови, розкидати зелену масу на великій площі та прив’ялювати максимум 2 дні. Низький вміст СР потребує більшого контролю за бродінням й аеробною стабільністю. Оптимальна довжина подрібнення зеленої маси жита під час силосування зі вмістом 25% СР – 7,5 см, за 30% – від 3 до 4 см.

Тож важливо не допускати контамінацію зеленої маси ґрунтом, адже високий вміст золи призводить до зараження корму клостридіями, виникнення ризику масляного бродіння і збільшення рівня аміаку через розщеплення протеїну. Збільшення вмісту сирої золи на 100 г/кг СР дорівнює втратам енергії NEL на 1 МДж/кг СР. Для контролю аеробного бродіння слід належним чином ущільнювати масу в траншеї (750 кг/м3) – найліпше шаром завтовшки 15 см. Погана щільність маси сповільнює процес бродіння і збільшує вміст небажаної мікрофлори у силосі.

Для отримання якісного сінажу з озимого жита важливим є забезпечення у ньому молочнокислого бродіння (з молочнокислими бактеріями). Молочна кислота – найсильніша із кислот, що забезпечують природне бродіння. Що швидше почнеться молочнокисле бродіння в масі, то менше розвиватимуться клостридії, а білок менше розпадатиметься до аміаку.

Тому для силосування жита рекомендують використовувати закваски лише з тими бактеріями, які виробляють молочну кислоту. Це може підвищити аеробну стабільність у сінажі. Оптимальне співвідношення молочної кислоти до оцтової 3:1. Та оцтова кислота здатна сповільнювати процес бродіння, однак, наявний у масі цукор все ж використовується.

Позитивний вплив житнього сінажу на організм тварин

Цей корм містить легкодоступні вуглеводи, дуже багато високоперетравної клітковини, що сприяє оптимальному виробленню енергії в організмі корови, а з ним і зменшенню теплового стресу в період спеки. Практичні дослідження показали, що перетравність НДК у житньому сінажі може сягати 63% й більше.

Великою перевагою якісно заготовленого житнього сінажу є високий вміст у ньому цукру (до 97 г/кг СР), що стимулює споживання корму та є джерелом легкорозщеплюваних у рубці вуглеводів для синтезу мікробного протеїну. Це є важливим для продукування організмом корови молока й запобігає проблемам із відтворенням. Позитивний вплив на відтворення житній сінаж справляє і завдяки високому вмісту в ньому каротину. Останній залучений у синтезі прогестерону.

Вміст структурованої клітковини у житньому сінажі позитивно впливає на здоров’я рубця корів, стимулює жуйку й слиноутворення. Також цей корм може мати доволі високий (до 20%) вміст сирого протеїну. Завдяки цьому споживання його тваринами зростає.

Аби отримати високі надої, найліпшим варіантом раціону годівлі дійного стада буде такий, де міститимуться грубі корми трьох типів, приміром: високоперетравний (житній сінаж), високоенергетичний (кукурудзяний силос) і високопротеїновий (люцерновий сінаж). Власне, у господарстві це можливо зробити навіть із обмеженою кількістю кормових угідь. За вирощування озимого жита можна оптимізувати використання як техніки, так і полів. Так, після раннього збирання жита на сінаж техніку переводять на збирання люцерни. А звільнене поле можна ще в травні засіяти кукурудзою з нижчим FAO, або ж зібрати другий урожай жита. Так збирають 2 врожаї з одного поля.