Німецький бізнесмен, у віці 68 років заснував в Україні компанію з виробництва та продажу пестицидів
Підготовула Ірина Корчагіна на основі матеріалів із відкритих джерел. Фото з сайту stefes.com.ua
Мусив перервати навчання в школі через війну. Коли на території Німеччини перебували американці, відкрився талант до іноземних мов. Вільно заговорив англійською, а протягом життя опанував ще 5 мов.
Перша самостійна спроба продажу закінчилась трагікомічно. Треба було зайти на подвір’я селянина, щоб запропонувати йому товар. Був настільки схвильований, що засоромився переступити поріг. А вдома розповів, що здоровенний собака так налякав, що й не зважився продавати.
Коли було 48, сміялися, що починати в такому віці з нуля – отримати нульовий результат. Через 4 роки вже судилися, як із впливовим конкурентом. Важкі судові процеси стимулювали професійний зріст, допомагали самотужки вдосконалювати свої знання в питаннях хімії, синтезу і формулювання, а також надали безцінні знання з юриспруденції. В результаті опанував тонкощі бізнесу на ринку пестицидів від А до Я, які й сьогодні стають у нагоді.
Найкраща освіта – боротьба із великою індустрією, а мій життєвий лозунг – вчись під час роботи і боротьби!
Аби не залежати від великих конкурентів, побудував власний завод у Ліхтенштейні. Це дало змогу робити вигідніші пропозиції на ринку порівняно з транснаціональними компаніями. Пропонував, в першу чергу, генеричні препарати для захисту цукрових буряків.
На початку розвитку бізнесу в Україні на мене намагалися «наїхати», потім була спроба викрасти машину, в якій була велика сума грошей від продажу цукру. Були спроби «нав’язати», як це було тоді прийнято, «дах». Але від такої «послуги» я відмовився, і врешті-решт мене залишили у спокої.
У 90-ті мені пощастило зберегти бізнес ще й тому, що моїм помічником тоді була Валентина Потапова (нинішній директор ПП «Марго»). Ця жінка володіє чудовою інтуїцією і не раз давала мудрі поради, як знайти вихід з тієї чи іншої ситуації. Завдяки їй вдавалося обійти чимало небезпечних «підводних каменів» ведення бізнесу в Україні.
Першим великим клієнтом в Україні став Олексій Порошенко, батько нинішнього президента України. З цього моменту почалася реальна історія розвитку фірми ТОВ «Штефес» як регістратора і ПП «Марго» як реалізатора.
Відсотків шістдесят клієнтів – великі українські холдинги. Більша частина пропонованих пестицидів – гербіциди, фунгіциди та інсектициди для цукрових буряків. Крім того, є препарати для захисту посівів ріпаку, зернових і кукурудзи.
Цукрові буряки – моя улюблена культура. Вона потребує найвищої майстерності в агрономії, її захищати найважче за всі культури. Густота рослин – усього 9–12 шт./м2, тоді як у пшениці – 350–450 рослин, там втрати посівів будуть не такими відчутними, втрата однієї рослини буряка набагато вагоміша порівняно з рослиною пшениці.
Більшість продуктів, якими торгуємо – похідні від мого імені – Штефам, Штефамба і т. д. Вважаю, це дуже вдалий маркетинговий хід, який вирізняє нас із-поміж інших виробників засобів захисту рослин і завдяки якому споживач може ідентифікувати нашу продукцію.
Капут – наш препарат, діючою речовиною якого є гліфосат, що знищує всі бур’яни (словом, шкідникам приходить кінець). Колись, дуже давно, коли цей препарат ми із товаришем продавали у Бельгії, то жартівливо назвали його «Капут», проте назва виявилась досить актуальною.
Мені дуже пощастило, що моя професія стала моїм захопленням. І тому вона ніколи не була для мене обтяжливою, а приносила лише радість та задоволення. В своєму колективі ми створили власний «світ» із своїми правилами, святами, корпоративними датами.
«Німецька» дружина Маргаліт від мене поїхала незабаром після того, як я розпочав свій бізнес в Україні. Мабуть, не витримала труднощів початкового періоду. Тому я купив Марго будиночок в Альпах і досі допомагаю, аби вона не бідувала. Але в Україні довго одиноким я не був, оскільки українські жінки дуже привабливі й перед їхніми чарами встояти неможливо. Тому дуже радий, що тепер у мене є та єдина, яка турбується про мене і підтримує в житті.
Ще років зо п’ять тому я ходив на дискотеки, і це мені дуже подобалося. Тепер надаю перевагу спокійнішому відпочинку, як-от плаванню у домашньому басейні. Часто виїжджаємо із дружиною та друзями на пікніки.
Потрібно не лише вміти працювати, а й вміти відпочивати.
Моє життя весь час йшло то вгору, то вниз. Якби я багато часу марнував «гризучи» себе за якісь прорахунки, то навряд чи досяг би нинішнього пункту свого життя. Також варто швидко приймати рішення. Не раджу робити будь-які речі за рахунок інших.
Незалежно від того, скільки тобі років, ніколи не переставай вчитися. По-друге, якщо у тебе все добре, ти зобов’язаний робити добро людям. Адже, якщо тільки братимеш і не віддаватимеш – успіху не буде. По-третє, важливо мислити позитивно. Іноді трапляється так, що ти ставився до людей, так би мовити, з усією душею, а вони тебе зрадили, образили, то у такому разі варто прощати – й іти далі.
Герберт Штефес
Народився у березні 1928 року в Німеччині в родині власника насіннєвої крамнички неподалік Кельна. З дитинства допомагав батьку в сімейному бізнесі – продаж насіння капусти власного виробництва. Під час дворічного практичного навчання після школи зацікавився селекцією. Закінчив університет за спеціальністю «Садівництво та рослинництво». Заснував власний бізнес у 23 роки через розбіжність поглядів із батьком. Займався продажем цибулин квітів, імпортом та розмноженням черенків хризантем із цілорічним цвітінням у Німеччині та Італії, вирощував і прищеплював троянди. У 29 років побудував власний будинок. У 38 років почав продавати засоби захисту у компанії UCB, яку згодом реорганізували в Rhone-Poulenc, потім на Agrevo-Aventis-Bayer. Через 10 років звільнився, бо керівництво вважало, що застарий для кар’єрного росту. Заснував власну фірму «Штефес» із виробництва та продажу засобів захисту, відкрив завод у Ліхтенштейні. У 65 років вийшов на пенсію і подарував бізнес сину. Син продав компанію за 40 млн німецьких марок, за спиною батька, компанії Agrevo, правонаступнику Rhone-Poulenc, який свого часу відмовив пану Герберту у кар’єрному розвитку.
У 68 років переїхав до України, заснував бізнес із вирощування цукрових буряків, пізніше – компанію з виробництва та продажу ЗЗР ТОВ «Штефес».
Помер 27 липня 2016 року у віці 88 років. До останнього дня працював у офісі. Проживав та похований у місті Біла Церква.
