Аліментарні захворювання – це насамперед хвороби, пов’язані з нестачею, дефіцитами, або надлишком поживних та біологічно активних речовин, порушенням певного співвідношення між цими елементами, що призводять до розладів обміну речовин в організмі тварин.
Особливо ці захворювання проявляються у свиней на тлі так званих критичних періодів (поросність, лактація, відлучення тощо) або у певні сезони року або в певній біогеохімічній зоні. Також ці захворювання часто зумовлює вплив людського фактора – безгосподарність та безконтрольне харчування свиней.
У свиней наразі діагностують десь із півсотні патологічних станів, які пов’язані з неправильною годівлею, але в нашій серії ми зупинимося на найпоширеніших.
Гіпоглікемію поросят спостерігають у новонароджених тварин у перші дні їхнього життя, частіше в перші 12 – 48 год. Хвороба характеризується значним зниженням вмісту глюкози в крові та розладом метаболізму, гіпотермією, судомами й смертю. Схильність поросят до захворювання зумовлена недосконалим енергетичним обміном та терморегуляцією, недостатнім розвитком жирової тканини (можна сказати, що у новонароджених поросят жирової тканини майже немає).
Основними причинами захворювання є:
- обмежений енергетичний запас у тілі новонародженого поросяти (незначна маса тіла);
- недостатнє споживання молока поросятами через низьку молочну продуктивність свиноматки. Гіпогалактія свиноматки розвивається внаслідок незбалансованої, неповноцінної (нестача або неправильне співвідношення протеїну та вуглеводів у раціоні) годівлі в період поросності та на початку лактації, а також за ожиріння, гіпокальціємії, синдрому ММА, деяких інфекційних захворювань, порушень у технології утримання (низька або висока температура повітря в приміщенні) та за інших стресових станів, які гальмують надходження в кров окситоцину;
- часті аліментарні порушення: надмірна годівля свиноматки перед опоросом та в перші дні після нього, велика кількість енергії у кормі поросних свиноматок, низький рівень клітковини (сприяє розвитку закрепів, однієї з основних причин гіпогалактії);
- недорозвиненість молочної залози у свиноматки (гіпоглікемію поросят часто реєструють у гніздах «разових» свиноматок та тих, що перебувають на перевірці);
- недоїдання та голод у поросят можуть виникнути через велику кількість їх у гнізді, коли деякі поросята не мають доступу до сосків свиноматки;
- переохолодження поросят (низька температура, підвищена вологість повітря), в таких умовах збільшуються витрати енергії для підтримання терморегуляції тіла;
- зниження смоктальної активності поросят.
Прояви гіпоглікемії
Захворілі поросята перебувають у пригніченому стані, стають млявими, сонними, слабо реагують на зовнішні подразники, втрачають апетит. Їхні шкірні покриви та видимі слизові оболонки стають блідими. У тварин відзначають зниження температури тіла та прискорене дихання, іноді спостерігають ритмічне чавкання в результаті чого утворюється піна у роті. Хворі поросята туляться до свиноматки (що часто є причиною їхнього задавлювання). Пізніше у них розвивається синюшність кінчиків вух, хвоста, кінцівок, м’язове тремтіння, настає коматозний стан, з’являються судоми. У крові різко знижується рівень глюкози й підвищується вміст молочної та піровиноградної кислот.
Трупи загиблих поросят мають виснажений вигляд, шлунок частіше порожній, а слизова вкрита тягучим слизом сіруватого кольору, у печінці відзначають застійну гіперемію, у міокарді та нирках – дистрофічні зміни. Але на практиці в результаті швидкого перебігу захворювання патоморфологічні зміни не встигають проявитися і тому не є характерними.
Терапія і профілактика
Із терапевтичною метою поросятам застосовують «енергію» у вигляді тепла (обігрів) і шляхом додавання глюкози. Підшкірно вводять 5% розчин глюкози, внутрішньочеревенно – 10%, а орально – можна й розчин більшої концентрації (до 20%) у дозі 15 – 25 мл (іноді до 40 мл) кожні 6 год. Від 2 – 3-го дня – обов’язкова ін’єкція препаратами заліза та полівітамінного комплексу. Хворих поросят можна догодовувати замінником молока.
Корекція годівлі свиноматки для підвищення молочності: внутрішньом’язево вводять окситоцин по 30 ОД двічі на день 2 – 3 дні поспіль, розчин кальцію глюконату (бороглюконату) 15 – 20 мл 2 рази на день 2 – 3 дні та 10 мл тетравіту – одна ін’єкція через 7 – 10 днів.
Основою профілактики є правильна збалансована годівля поросних та лактуючих свиноматок, недопущення їхнього ожиріння, контроль молочності, профілактика закрепів – додаванням проносного препарату (глауберової (сульфат натрію) або гіркої (сульфат магнію, англійської) солі до 200 мл рослинної олії або насіння льону в добовій нормі 50 г/100 кг маси тіла) за три дні до та після опоросу, контроль рівня клітковини у раціоні (норма 60 – 80 г СК на 1 кг комбікорму).
Дуже важливим є дотримання мікроклімату в цеху для опоросів, наявність там обігрівальних ламп чи килимків. Правильний менеджмент опоросу: обтирання поросят, підсаджування їх до сосків, вирівнювання гнізда за кількістю поросят.
Задля забезпечення оптимальної молочності свиноматок можу порадити продукти, які варто ввести до їхнього раціону: карнітин, холін хлорид, метіонін, орнітин, інозит, лецитин (усі ці препарати іноді ще називають – ліпотропними), додаткове введення деяких вітамінів групи В та вітаміну Е, а також включити до раціону свиноматок (ліпше за пару тижнів до опоросу) тваринні й рослинні жири в кількості до 6% від маси раціону. Це сприяє підвищенню маси тіла новонароджених поросят, а головне – вмісту ліпідів і глікогену в їхніх печінці та м’язах, концентрації глюкози в крові й стимуляції глюконеогенезу.
