Записала Ірина Корчагіна, конкурс «Кращий молодий агроном» (Україна)
Валентин Радько, засновник, керівник і власник приватного підприємства «АГРАРНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ», був одним із переможців конкурсу «Кращий молодий агроном 2014». Юнак розповів, як розвивалось його життя після виграшу.
Кореспондент: Валентине, де ти нині працюєш?
Валентин Радько: У липні минулого року я створив власну компанію «АГРАРНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ» із надання агрономічних консультаційних послуг по всій Україні.
Кор.: Шість років тому ти переміг у конкурсі «Кращий молодий агроном». Як змінилось з того часу твоє життя?
В. Р.: Тоді я працював головним агрономом в агрофірмі на Кіровоградщині. Після нагородження повернувся до звичайного ритму роботи, в компанії моє досягнення не відзначили. Втім, особисто мене цей конкурс зарядив натхненням, на нагородженні я зустрів цікавих людей із відомих компаній-партнерів заходу. Для мене ця перемога стала кроком на вищий щабель у професіоналізмі. Виникла впевненість у власних силах, у фахових навичках.
Кор.: Це був другий рік конкурсу. Як ти скористався подарунком?
В. Р.: Ми отримали у подарунок агрономічний прилад – геометр. До речі, я ним користуюся і досі для вимірювання полів. Один раз виникли питання щодо програмного забезпечення, звернувся до компанії виробника, вони полагодили безкоштовно.
Кор.: Як вибудовувався твій професійний шлях після 2014 року?
В. Р.: У серпня 2015 року я полишив посаду головного агронома в господарстві. Тоді мені надійшло дуже багато запрошень від дистриб’юторських компаній, які торгують технікою, ЗЗР (за два місяці отримав більше 20 пропозицій). Зупинився на компанії «Поділляагрозахист», де пропрацював до минулого року.
Кор.: Тобі знадобився твій агрономічний досвід?
В. Р.: Я працював там агрономом-консультантом із мікродобрив та захисту рослин, у продажах задіяний не був. У цій справі набув неабиякого досвіду та хисту, використовую ці напрацювання і сьогодні та продовжую співпрацювати з виробником відомих мікродобрив.
Неможливо навчитися всьому на 100%. Гадаю, що багато не знаю ще чого в агрономії, постійно дізнаюся щось нове, адже все постійно змінюється: клімат, умови вирощування, ринки. Навіть якщо здається, приміром, що ти все знаєш про вирощування пшениці, неодмінно виникають ситуації, які це спростовують. Знати лише біологію рослини вже недостатньо, зміни умов спонукають агронома діяти за іншими сценаріями.
Кор.: Бути агрономом – це покликання, чи більше кропітка робота?
В. Р.: Думаю, що це є більше покликанням. Це певний внутрішній запал, який спрямовує тебе на цю колію, і ти з неї вже ніколи не зійдеш, які б життєві обставини не виникали.
Кор.: Які переваги, на твою думку, має робота агронома, і в сільському господарстві зокрема?
В. Р.: Переваги я бачу у постійному спілкуванні з природою, у спостереженні за природними процесами, розвитком рослин у полі. Це не монотонна робота. Кожний день відбувається щось цікаве.
До того ж ми всі, хто трудиться у рослинництві – працюємо над продуктовим забезпеченням населення країни та світу.
Кор.: І це є неабиякою відповідальністю?
В. Р.: Ще й якою. Приміром, робота на заводі залежить від параметрів, які можна самостійно встановлювати. Там встановив необхідні показники – виточив деталь, та й по всьому, тобто фактори впливу можна коригувати у ручному режимі.
У сільському господарстві контролювати ввесь процес просто неможливо. Колись мені вдалося нарахували у рослинництві 60 чинників, які впливають на врожай. Певен, що їх ще більше. І важко їх усі поєднати, аби вони дали результат. І щороку якийсь фактор змінюється. Особливість у тому, що розуміння механізму змін щодо кожного чинника допомагає корелювати свої дії.
Кор.: А як щодо мінусів та складнощів роботи агрономом?
В. Р.: Неможливо впливати на всі фактори. Можна між ними лише переміщатися, як між хвилями, але не контролювати. Є постійний резонанс як у позитивний, так і негативний бік. Середини ніколи немає. Або плюс, або мінус. Або посуха, або зливи, або заморозки. Дуже багато ризиків та складових. І це може негативно вплинути на врожайність. А також на оцінку власного професіоналізму.
Кор.: Чи траплялися такі ситуації, коли ти був втомлений, знесилений у роботі. Але запевняв себе, що не маєш права зупинятися, опускати руки, бо ти – один із найкращих молодих агрономів України?
В. Р.: Такі ситуації бували. Мав випадки, коли мав нести відповідальність за наслідки роботи підопічних агрономів, було відчуття, що це вже остання крапля терпіння. А потім дивився на табличку на стіні свого кабінету: «Валентин Радько. Кращий молодий агроном 2014», – ставало легше. Врешті й знаходилося рішення проблеми.
Кор.: Під час інтерв’ю на церемонії нагородження ти хвалився високими виробничими показниками за твоєї участі: 132 ц/га врожайності кукурудзи у сухій вазі у 2009 році, і у 2011 році 50 ц/га пшениці завдяки твоїм консультуванням в одному господарстві Миколаївщини. Які цікаві агрономічні досягнення ти мав за останні 6 років?
В. Р.: У певний момент я зрозумів, що урожайність є не найголовнішим показником. Зрештою дійшов до того, що важливішою є висока економічна ефективність. У агроконсультаціях я переформатував свій підхід на те, щоб із мінімальними витратами вийти на високий економічний результат. Із 2015 року я більше звертав увагу на те, аби витрачати менше на препарати, проходи техніки, обробітки, але, відповідно, щоб не зменшився, а навіть збільшився урожай. Дуже приємним був досвід консультування одного господарства із земельним банком приблизно 2 тис. га у Житомирській області. Сусідній із ним холдинг, який вносив більше препаратів та добрив, отримав урожайність 100 ц/га пшениці. А у підконтрольному нам господарстві мали 40 ц/га. Але коли порахували витрати, то виявилось, що у холдингу рентабельність становила лише 20%, а в господарстві – 76%. Задоволення клієнта для мене – найліпше визнання.
Кор.: Чому ти вирішив працювати на себе, адже це ще більша відповідальність?
В. Р.: Саме так, оскільки потрібно організовувати процеси, планувати роботу, набирати штат людей, більше контролювати. Але, з мого досвіду, у великій компанії рішення, які приймає керівник суперечать агрономічним законам, людській доброчесності, а йдуть тільки на благо власника. Врешті мені це набридло. Як трохи набрався сили, впевненості, вирішив створити власне підприємство.
Кор.: У 2014 році ти розповідав, що вдома доглядаєш сад та розводиш голубів. Чи займаєшся цим і нині?
В. Р.: Так, знаходжу час на ці заняття. Дуже серйозно займаюсь садом, хоча він невеликий, маю яблуні, груші, абрикоси й сливи. Вивчаю дію мікродобрив і консультую господарства у сусідній Молдові. Відвідав цю країну, там садівництво розвинуте краще, власне, дізнався багато нового по садівництву.
Минулого року на виставці познайомився із французькою компанією, яка шукала партнерів для розведення м’ясних голубів, вони для мене розробили навіть бізнес-план. Цікава ідея, наразі трохи відклав, бо для цього потрібне певне фінансування. Але я не відкидаю розвитку цього напряму в майбутньому, хоча і був свого часу впевнений, що займатимусь тільки рослинництвом. Утім, ніколи не кажи ніколи.
Кор.: Якби ти не став агрономом, то яку професію міг би ще обрати для себе?
В. Р.: Міг би бути лікарем. Нині мій основний напрям – лікування рослин. Тож цілком би міг лікувати і людей.
Кор.: Твої побажання учасникам, які не наважуються на участь у конкурсі «Кращий молодий агроном».
В. Р.: Я б їм побажав більше впевненості, а її якраз надає участь у конкурсі. Варто зробити лише один крок до участі, навіть якщо не виграти, адже навіть участь дає певний поштовх до розвитку. Треба брати участь у таких конкурсах, не боятися. Це відкриває більші можливості для професійних досягнень. Тобто цей конкурс розкриває людей, дає поштовх для руху, можна сказати, така собі реклама.
Так само було у моєму особистому випадку. Хоча я тоді був головним агрономом. Мене знали як агронома у Кіровоградській області. А після перемоги в конкурсі часто почали впізнавати, попри те, що тоді я не був ще активним користувачем професійних агрономічних спільнот у соціальних мережах. Про мене тільки прочитали в журналі Agroexpert у статті про конкурс. Дуже приємно, коли впізнають люди з різних областей. Ця впізнаваність вже викликає у людей довіру.
Кор.: Дякую за розмову!
