Сергій Ніколаєнко, магістр вет. медицини
Україна потроху наближається до європейських стандартів виробництва та якості продукції. Тож більшість виробників починає розуміти, що тільки автоматизація трудомістких процесів дасть змогу отримувати якісну та конкурентоздатну продукцію. А системи годівлі тварин загалом можна розділити на суху та рідку. При цьому кожна з цих систем має певні переваги та недоліки.
Зокрема, системи рідкої годівлі можуть забезпечити зниження собівартості тваринницької продукції завдяки використанню у годівлі харчових відходів. Водночас такий підхід потребує значних інвестицій на початку запуску, висуває високі вимоги до кваліфікації обслуговуючого персоналу, а також пов’язаний із високим ризиком через порушення технології та виходом системи з робочого стану. Поряд із цим системи сухої годівлі є більш простішими у використанні, через що вони набули більшого поширення. Наразі близько 80% усіх ферм в Європі застосовують цей тип годівлі.
Популярні системи автоматичного роздавання кормів
Характеризуючи загалом системи автоматичного роздавання кормів можна виділити низку їхніх безумовних переваг. Зокрема, це можливість точно запрограмувати певні завдання, що виключає вплив на систему годівлі людського чинника; завдяки автоматичному запуску та вимкненню є можливість економити електроенергію; частка ручної праці для працівників скорочується, що полегшує роботу та дає змогу економити; на великих тваринницьких комплексах велика роль належить пришвидшенню процесів годівлі, що, окрім іншого, допомагає знизити вплив на тварин стресу та запобігти виникненню проблем у великих групах; завдяки точності роботи системи можливо скоротити втрати кормів на тлі поліпшення щоденних приростів; до того ж автоматичні системи уможливлюють автоматичне підбирання корму, зважування складових та дотримання точного раціону; можливість адресного застосування дорогих біодобавок для певних груп тварин, що також можна адаптувати для введення ветеринарних препаратів.
Автоматизовані системи роздавання кормів якнайкраще зарекомендували себе в свинарстві. Завдяки їхньому застосуванню стало можливим оптимізувати процес годівлі й скоротити кількість обслуговуючого персоналу в тваринницьких приміщеннях до мінімуму. До того ж такі системи легкі в обслуговуванні та дають змогу швидко змінювати раціон у разі потреби або ж за виникнення проблем з якістю корму.
Системи кормових транспортерів
Наразі на сучасних тваринницьких комплексах застосовують комбінації різних видів кормових транспортерів. При цьому сполучають спіральні та трос-транспортери або ж ланцюгово-шайбові системи. В результаті поєднання декількох систем стає можливим використовувати найбільш бажані технічні якості окремих типів обладнання, наприклад поєднати більшу продуктивність шнекового транспортеру з універсальністю застосування шайбового.
Шайбові транспортери за сухої годівлі мають низку переваг. Так, механічні частини такої системи піддаються меншому спрацюванню; порівняно з системою рідкої годівлі забезпечується кращий гігієнічний стан корму та знижується загроза його закисання; система шайбових транспортерів може працювати як від ручного управління, так і з комп’ютерною системою; до того ж максимальна довжина транспортування з використанням одного приводу може сягати 400–450 м. Основною перевагою шайбових транспортерів для сухої годівлі є можливість його розширення та додаткового оснащення. Наприклад, із простої системи подавання корму від бункера до тваринницького приміщення можна шляхом додаткового обладнання отримати систему роздавання корму аж до індивідуальних годівниць. Водночас можна змінювати функціональність системи. Зокрема, від простого транспортування та наповнення доопрацювати її до мультифазної годівлі, тобто для приготування та роздавання різних видів кормових сумішей, та обладнати сенсорним управлінням.
На відміну від шайбових транспортерів із тросами або ланцюгами, спіральні транспортери не можна монтувати в будь-якому місці. Це є їхнім вагомим недоліком. Окрім того, в них значно важче змінити напрямок подавання корму, а максимальна відстань транспортування є набагато меншою. Водночас для них властива значно більша потужність, що дає змогу подавати більшу кількість корму за годину. Завдяки тому, що різниця рівнів та висота підіймання корму для спіральних транспортерів не відіграє жодної ролі, їх часто використовують для подавання корму від бункерів попереднього зберігання до окремих блоків прийому корму всередині приміщення, далі корм транспортують шайбові системи.
Інші компоненти систем годівлі
До компонентів автоматизованих систем роздавання кормів також належать бункери та привідні станції.
Бункери – ємності для зберігання корму, які виготовляють із склопластику, пластику або металу. За формою вони нагадують закриті ємності з конічними горловинами, і мають кут нахилу від 45 до 70%, залежно від виду корму та його сипучості. Індивідуально для господарства бункери можна обладнувати як механічною, так і пневматичною системами завантаження корму. Механічне подавання зазвичай поширене в невеликих фермерських господарствах, які виготовляють корми самостійно. Пневматичне завантаження практикують великі господарства, які годують тварин покупними повнораціонними комбікормами або мають свої комбікормові заводи. Так, для зручності вони можуть використовувати спеціальний транспорт, обладнаний пневматичними системами подавання кормів до бункерів. Це дає змогу раціональніше використовувати робочий час та мінімізувати доступ персоналу до кормів, виключаючи людський чинник. Украй бажано, щоб бункери мали в своїй конструкції засувку, яка перекриватиме подавання корму за потреби та так зване оглядове віконце, за допомогою якого можливо контролювати рівень наповнення бункеру й своєчасно поповнювати запаси кормів.
Привідні станції – це механізм, що забезпечує подавання кормів від зовнішнього бункера для зберігання кормів безпосередньо до тваринницького приміщення. Інколи на практиці використовують проміжні бункери. Їх застосовують, коли потрібно подавати корм поза загальною системою роздавання кормів або ж для відокремленої групи тварин. Механізовану привідну станцію зазвичай розміщують під бункером, оскільки так легко нею управляти та здійснювати поточне обслуговування. Принцип їхньої дії зводиться до наступного – цеп чи трос-шайба рухаються всередині кормової труби за допомогою приводу. Система роздавання кормів розводиться спеціальними поворотниками на 90°. Перед обладнанням системи роздавання кормів обов’язково обраховують її довжину та потужність. Завдяки використанню датчиків наповнення труби кормом можна вдосконалити автоматизацію та використовувати блок управління системою – так званий кормовий комп’ютер. Відтак можливо встановлювати певні алгоритми роботи, періодичність вмикання та вимикання для забезпечення нормованого подавання кормів або ж для годівлі досхочу.
У разі, коли в одному приміщенні утримують різні статевовікові групи тварин, а отже, раціони годівлі також різняться, практикують паралельне розміщення кількох кормових бункерів із різними кормами на одній привідній станції.
У самому тваринницькому приміщенні елементами системи роздавання кормів є спуски до дозаторів, кормових автоматів, кормових станцій чи індивідуальних ясел тварин. Кормові автомати використовують у відділеннях дорощування та відгодівлі, де зазвичай тварин годують досхочу. Кормові станції переважно використовують у відділенні відгодівлі та іноді у відділенні очікування за групового утримання поросних свиноматок. Індивідуальні годівниці використовують за утримання свиноматок у станках для опоросу та у відділенні для осіменіння й очікування. Там, для зручності, над ними розміщують дозатори, які дають змогу здійснювати нормовану годівлю свиноматок залежно від їхніх потреб на різних фізіологічних стадіях. Задля економії за групового утримання поросних свиноматок часто використовують групові годівниці. В такому разі для забезпечення фронту годівлі на кожну свиноматку такі ясла обладнують плечовими розділювачами. Що забезпечує доступ усіх тварин до корму та зменшує стрес у групі.
