Налаштування просапних культиваторів

Володимир Сиволапов, ст. викладач, НУБіП, Володимир Сінько, інженер-механік, Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert (Україна)

Вирощування просапних культур за сучасними механізованими технологіями з використанням високоефективних пестицидів не виключає механічних прийомів догляду за посівами.

Досить часто це зумовлено проростанням одно- і багаторічних бур’янів, стійких проти ґрунтових гербіцидів, або ущільненням та запливанням ґрунту чи появою сходів пізніх бур’янів після опадів у літній період вегетації рослин.

Міжрядний обробіток посівів просапних культур починають після появи на сходах 3 – 4 листочків. За весь період догляду проводять від двох до п’яти міжрядних обробітків. Глибина культивації залежить від ґрунтово-кліматичних умов зони і становить: першої культивації – 8 – 12 см, другої – 6 – 10, третьої і наступних – 4 – 8 см. Досить часто культивацію поєднують із підживленням посівів.

За міжрядного обробітку між рослинами в рядках і обробленою частиною міжрядь залишають захисну зону. Остання необхідна для того щоб, по-перше, не зрізати культурних рослин під час обробітку, а по-друге, щоб частки ґрунту, які будуть підніматися і переміщуватися лапами культиваторів, не присипали й не травмували сходів. Ширина захисної зони залежить від фази розвитку рослин і становить 7 – 17 см. Найбільш застосовувані захисні зони під час першого, другого й третього обробітків – відповідно 10, 12–13 та 15 см.

Відхилення середньої ширини захисної зони від встановленої не має перевищувати 2 см. Поверхня ґрунту в міжряддях після обробітку має бути рівною, а глибина борозенок понад 3 см не допускається. Під час обробітку захисних зон прополювальними борінками слід знищувати не менше як 65 –70% однорічних бур’янів, а за присипання ґрунтом із застосуванням загортачів – не менше як 90%. До того ж потрібно зрізати абсолютно всі бур’яни у міжряддях. Пошкодження культурних рослин понад 1% не допускається, як і не допускаються пропуски та огріхи.

До тракторів, які використовують на міжрядному обробітку, ставлять такі вимоги: ширина колії трактора має відповідати ширині міжряддя; колеса чи гусениці трактора мають проходити міжряддями з достатньою захисною зоною; польовий просвіт має забезпечувати прохід трактора над культурними рослинами без їх пошкодження; тиск ходової частини трактора на ґрунт не мусить перевищувати 0,04 МПа (0,4 кгс/см²), щоб не пошкодити кореневу систему рослин.

Застосування тракторів загального призначення на міжрядному обробітку просапних культур утруднене на полях: зі схилами понад 6°, із довжиною гонів менш як 800 м і площею до 30 га, неправильної конфігурації та порізаних ярами і перешкодами.

Колія трактора має бути такою, щоб колеса проходили посередині міжряддя, а зовнішня та внутрішня захисні зони були однаковими. Щодо трактора, захисною зоною називають відстань по горизонталі від середньої осьової лінії рядка рослин до краю обода (шини) колеса або гусениці. Достатні розміри захисних зон забезпечують збереженість кореневої і наземної частин рослин під час проходу агрегату, а отже, зменшують втрати врожаю.

Враховуючи ці вимоги та конструктивні можливості регулювання колії тракторів за міжрядного обробітку культур із міжряддями 70 см, задні та передні колеса тракторів розставляють на колію 1400 – 1460 мм.

Агротехнічний просвіт трактора під час обробітку просапних культур має забезпечувати випрямлення рослин без пошкодження після проходу трактора над ними. Допустиму ступінь пригинання рослин під час проходу трактора характеризують коефіцієнтом стійкості, який для кукурудзи становить 0,32 – 0,37, соняшнику – 0,20 – 0,23, картоплі – 0,23 – 0,25, цукрових буряків – 0,26 – 0,29, сої – 0,45 і залежить переважно від вологості рослин. У денну пору він збільшується на 15 – 20%, а у ранішній та вечірній час унаслідок насичення рослин вологою настільки ж знижується.

Для основних просапних культур у таблиці 1 подано нормовані значення агротехнічного просвіту й мінімальної захисної зони, які мають забезпечувати трактори.

Таблиця 1. Нормовані значення агротехнічного просвіту і захисних зон

^* У чисельнику – під час міжрядної культивації, у знаменнику – під час підгортання.

Для того, аби «вписуватися» у визначені міжряддя, на окремих гусеничних тракторах передбачено встановлення додаткового комплекту вузьких гусениць відповідної ширини. Втім, варто пам’ятати, що на вузьких гусеницях на 20% збільшується ущільнювальна дія рушіїв трактора на ґрунт.

На міжрядному обробітку просапних культур для запобігання пошкодженню культурних рослин гусеничними ходовими системами, трактори обладнують знімними стебловідводами-обтікачами. Вони забезпечують плавний нахил і відведення верхівок рослин у зону транспортного просвіту трактора, що дає змогу здійснювати обробіток посівів на пізніх фазах розвитку рослин.

Оскільки виконання міжрядного обробітку потребує дотримання жорстких вимог щодо точності водіння агрегату, прямолінійності його руху, курсової стійкості й маневреності, то у колісних тракторах перевіряють і регулюють сходження коліс, досягають визначеного тиску в шинах. Для поліпшення керованості трактора довантажують його передню вісь залежно від марки трактора й агрегатованих культиваторів. На тракторах зі здвоєними колесами тиск у шинах внутрішніх коліс має бути на 0,01–0,02 МПа більшим, ніж у зовнішніх.

Під час налаштування просапних культиваторів важливо правильно вибрати захисну зону на момент проведення обробітку. Для цього оцінюють якість сівби, визначають середню ширину рядка, що її займають рослини, та середнє відхилення рослин у рядку від його середини і враховують точність водіння трактора в міжряддях.

За малої захисної зони необроблена площа у міжрядді скорочується й культурні рослини пошкоджуються сильніше. За збільшення захисної зони необроблена площа збільшується, але рослини пошкоджуються менше. Значення ширини захисної зони для деяких культур подано в таблиці 2.

Таблиця 2. Ширина захисної зони під час міжрядного обробітку, см

Готуючи культиватор до роботи, перевіряють його комплектність, правильність складання та технічний стан. Товщина лез лап має становити 0,3 – 0,4 мм, а дисків загортачів – не більше як 1 мм. Деформації стояків лап, рамок борін, вигинання регулювальних гвинтів не допускаються. Натяг ланцюгів привода туковисівних апаратів має бути таким, за якого відхилення нижньої вітки становить 2 – 3 см від зусилля 300 Н (30 кгс). Поперечне качання (розбіг) рами культиватора не має перевищувати 2 см.

Для виконання робіт по догляду за посівами просапні культиватори комплектують відповідними наборами робочих органів: прополювальними, універсальними стрілчастими і долотоподібними лапами, підживлювальними ножами, лапами-поличками (правими та лівими), ротаційними голчастими дисками, прополювальними борінками й захисними пристроями.

Прополювальні лапи – лапи-бритви (право- і лівосторонні) застосовують для розпушування ґрунту та підрізання бур’янів у граничній із рядком посіву зоні міжряддя. Працюють ці лапи у технологічному налагодженні з універсальними стрілчастими лапами за обладнання культиватора прополювальними борінками, захисними пристроями або ротаційними голчастими дисками. Замість лап-бритв можуть встановлювати напівлапи, виготовлені зі стрілчастих лап, в яких видалене одне з крил. Такі робочі органи стійкіше працюють на встановленій глибині і краще розпушують ґрунт.

Універсальні стрілчасті лапи захватом 220 та 270 мм, як і прополювальні, використовують для розпушування ґрунту та знищення бур’янів, але в осьових зонах міжрядь посівів. Стрілчасті лапи працюють у сполученнях схем розміщення з усіма типами робочих органів просапних культиваторів, за винятком обладнання культиватора долотоподібними лапами.

Долотоподібні лапи застосовують для розпушування міжрядь на ущільнених ґрунтах без винесення вологих шарів ґрунту на поверхню.

За допомогою підживлювальних ножів розпушують ґрунт у граничній із рядком посіву зоні міжрядь за одночасного внесення добрив на відстані 120 – 200 мм від осі рядка. Щоб запобігти забивання ґрунтом отворів підживлювальних ножів їх рекомендують заглиблювати лише на ходу.

Лапи-полички застосовують під час міжрядного обробітку для розпушування ґрунту, знищення бур’янів у зоні їхнього руху та переміщення частини ґрунту із цієї зони до рядків посіву для присипання бур’янів. Такий прийом дає змогу значно сповільнити ріст і розвиток бур’янів у захисній зоні, або знищити їх. Лапи-полички використовують, якщо рослини сягають заввишки не менш як 300 – 400 мм, а бур’яни – не більш ніж 150 мм.

Ротаційні голчасті диски застосовують для руйнування ґрунтової кірки та знищення бур’янів у захисній зоні рядка. Голчасті диски можна встановити так, що під час їх перекочування входження зуба у ґрунт відбуватиметься заокругленим або гострим боком. У першому випадку голчасті диски менше пошкоджують рослини, а в другому – знищують більше бур’янів.

Прополювальні борінки призначені для поверхневого розпушування ґрунту і знищення бур’янів у захисних зонах рядків посіву під час перших міжрядних обробітків та у міжряддях посіву – за наступних. Пружинні зуби борінки розставляють за симетричною або несиметричною схемою. Несиметричне розміщення зубів борінки виконують під час обробітку поверхні поля за наявності великої кількості післяжнивних решток або великих грудок. За обробітку міжрядь зуби борінок розставляють за симетричною схемою. Борінки шарнірно встановлюють у кронштейні, і під час роботи вони добре пристосовуються до рельєфу поверхні поля. Глибину ходу зубів регулюють за допомогою пружин стиску.

Захисні пристрої застосовують для запобігання присипанню рослин у рядках під час перших міжрядних обробітків або руху агрегату на підвищених швидкостях. Щиток пристрою над рядком рослин установлюють так, аби нижня його крайка була на відстані 10 – 12 см від горизонту поля, а його твірна поверхня розміщувалася в зоні інтенсивного відкидання ґрунту робочими органами культиватора.

Культиватор для міжрядного обробітку готують на спеціальному розмічувальному майданчику з нанесеними осями агрегату, розміщенням секцій на рівновіддалених відстанях від умовних рядків та позначеннями захисних зон рядка. Робочі органи встановлюють на задану глибину обробітку, а леза стрілчастих і плоскорізальних односторонніх лап на всій довжині мають торкатися поверхні майданчика.

Для забезпечення рівномірності глибини обробітку і більш вирівняної поверхні ґрунту універсальні стрілчасті лапи розміщують у секціях попереду плоскорізальних. Робочі органи у напрямку руху агрегату встановлюють на максимальній відстані один від одного, наскільки дозволяє довжина гряділя. Це поліпшує схід ґрунту з поверхні робочих органів та запобігає можливим відмовам через накопичення у просторі між стояками підрізаної рослинної маси бур’янів.

Крайні секції культиватора для обробітку стикових міжрядь комплектують не повним комплектом робочих органів. При цьому стикові міжряддя обробляють на всій площі за два проходи агрегату – в прямому і зворотному напрямках.

Підставою для вибору робочої швидкості агрегатів на міжрядному обробітку просапних культур є допустима за агротехнічними вимогами найбільша швидкість. Це пов’язано з тим, що переважно застосовують одномашинні агрегати, які зазвичай не завантажують двигун трактора повною мірою. Задля економії палива рекомендовано працювати на підвищених передачах та швидкісному режимі двигуна.

У фазі розвитку кукурудзи 5 – 7 листочків, коли для обробітку міжрядь використовують стрілчасту лапу й односторонні лапи-бритви, обробіток захисних зон виконують прополювальними борінками. Швидкість руху агрегату не має перевищувати 6 – 7 км/год. Ефективна робота ротаційних голчастих дисків забезпечується на швидкості 8 – 10 км/год. За міжрядного обробітку з присипанням бур’янів у рядках шаром ґрунту швидкість руху агрегату має бути 8 – 9 км/год.

Перед початком роботи знаходять посівні стикові міжряддя, які мають бути стиковими і за міжрядної культивації. Під час міжрядного обробітку агрегати рухаються переважно човниковим способом, але можливі й інші способи руху. Але найкраща якість роботи забезпечується тоді, коли просапний агрегат рухається у напрямку руху посівного агрегату.

Якщо на кінцях ділянки неможливий вільний виїзд агрегату, визначають поворотні смуги, ширина яких має відповідати ширині поворотних смуг посівного агрегату.

Під час першого проходу через 20 – 30 м агрегат зупиняють і перевіряють якість роботи, а саме ступінь знищення бур’янів у міжряддях і в захисних зонах, ширину захисної зони, глибину розпушування, гребенистість поверхні ґрунту в міжряддях, а також пошкодження культурних рослин.

Систематично (на поворотних смугах, а за потреби й у загінці на зупиненому агрегаті) спеціальним чистиком очищають робочі органи від рослинних решток і бур’янів, а опорні й ходові колеса – від налиплого ґрунту. Стежать за перекочуванням опорних коліс секцій поверхнею ґрунту.

Правильно підготовлені агрегати дають змогу поліпшити якість догляду за просапними культурами, підвищити продуктивність агрегатів, звести до мінімуму витрати робочого часу через простої, створити кращі умови для роботи збиральних агрегатів та знизити витрату коштів на виробництво продукції просапних культур.