Записала Ірина Корчагіна, Agroexpert (Україна)
46 років. За освітою інженер-радіофізик. Засновник, комерційний директор групи компаній «Агро Експерт». У підходах до управління спирається на розуміння законів метафізики.
ДИТЯЧІ РОКИ
Один із найяскравіших спогадів дитинства – перший серйозний улов. Мені було вісім років, коли на риболовлі з двоюрідними братами впіймав коропа на 3 кг. До того було багато порваних вудок. Бабуся з дідусем жили біля ставка і ми щодня бігали рибалити. Поки навчався в школі проводив усі канікули в селі.
Радів першому здобутому футбольному трофею. Грав у команді, й ми вийшли на чемпіонат області після перемоги на районному рівні. Був щасливий такому результату. Мені було 10–11 років. У команді був здебільшого центральним напівзахисником. Грав у збірній школи.
Мав думки про великий спорт. Запрошували на оглядини у спортивну школу до Києва. На сімейній раді вирішили, що навчання важливіше. Далі досить серйозно займався футболом у студентські роки, грав на міжнародному рівні на деяких змаганнях. Зміг порівняти себе з іншими більш професійними гравцями-спортсменами і зрозумів, що зірки б з мене не вийшло.
Підробляв на канікулах, як і всі діти з дитинством у селі. Працював помічником комбайнера, на току. На зароблені гроші купував собі м’ячі, хороші бутси, які на той час були розкішшю, особливо у сільській місцевості. Купив також велосипеда.
ПРО ВИБІР РАДІОФІЗИКИ
Раз на два роки у школі набирали клас із ухилом на фізику, я теж пройшов туди. Хоча до того був у спортивному класі. Більше любив точні науки. У 9–10 класі було по 12 уроків фізики на тиждень.
У фізиці подобалося розуміння процесів, законів та їх прикладне застосування. Відвідував відповідні гуртки після школи, – там розробляти радіоелектронні схеми, майстрували, паяли; пробували створювати закінчені вироби.
Перше своє радіо спаяв разом із батьком, який був дуже серйозним радіолюбителем та мав власну майстерню. Він і досі розуміється у цьому краще за мене. Тож любов до фізики у нас є родинною. Ми самотужки «травили» чи знаходили найпростіші плати, потроху їх удосконалювали, купували деталі, паяли, слухали радіоприймачі.
На вибір майбутньої освіти, крім навчання у спеціалізованому класі, вплинули перспективи. На той час у Кагарлику будували радіозавод, який мав стати дуже потужним. Тож були потрібні фахівці з певною освітою. Була перспектива повернення на роботу в рідне місто.
Радіофізичний факультет в університеті Т. Г. Шевченка був у першій п’ятірці за складністю у Радянському Союзі та на першому місці в Україні. Навчання там стало для мене неабиякою школою життя. Мої нібито додаткові знання з фізики й математиці вже у перший семестр виявилися набагато слабшими порівняно з київськими учнями. Тож щоб закріпитися та здавати іспити, потрібно було у прямому сенсі гризти граніт науки. Із 160 осіб, які прийшли на перший курс, довчились лише 90, я був серед них, чим дуже пишався.
Факультет був пов’язаний із оборонною промисловістю Радянського Союзу, тому в більш ранні роки, до мого курсу, студентів та випускників не випускали за кордон. Ці обмеження дещо послабили після того, як Україна здобула незалежність.
На 4–5 році більшість студентів нашого факультету отримували запрошення на роботу від провідних світових інституцій, – в Австралію, Швейцарію, США. Дуже багато з мого випуску переїхали за кордон та розвивають науку іноземних держав. Практично усі друзі по факультету – нині успішні люди , що знайшли себе у самих різноманітних сферах життя.
Дипломна робота була присвячена емісії металопористих катодів, захистив на «відмінно». Результатом завдячую своєму науковому керівнику, він зміг зацікавити мене темою.
ПРО СТАНОВЛЕННЯ
Велику роль для мене відіграло те, що я став дорослим на зіткненні епох. Ми отримали філософські, мудрі поради, загальні життєві настанови від старшого покоління. Але більшість їхнього досвіду виявилась неактуальною щодо тих умов, в яких ми мали досягати своїх цілей. Тому ми вчилися один у одного.
Завдячуючи своїм друзям я обрав той напрям у житті, яким я задоволений. Від товаришів навчився черпати знання, обмінюватися думками, брати приклад, при цьому не забувати про свою власну думку, робити власні висновки, незалежно від того, правильні вони чи ні. Зважати на досвід інших, але обов’язково вносити щось своє, щоб не бути повністю на когось схожим.
Коли я вчився, професія програміста не була такою популярною. Був причетний до запровадження програмування, комп’ютеризації, автоматизування, створення нових програм. Ми були одними з перших, хто отримував ці знання в процесі навчання. Могли прийти у будь-яку організацію і сказати, що маємо базові навики роботи з комп’ютером та навіть програмування.
ВІД ІДЕЇ ДО ВЛАСНОЇ СПРАВИ
На час моєї роботи у податковій адміністрації Кагарлика там працювало багато інтелектуального потенціалу містечка. У нас був дуже молодий колектив та прогресивний керівник. Він формував колектив ініціативних молодих людей, які можуть думати завдяки автоматизації внутрішніх процесів. Тому наша інспекція багато в чому була взірцем навіть на всеукраїнському рівні.
У мої зобов’язання не входили жодні перевірки. Відділ повністю забезпечував функціонування всіх електронних систем у інспекції. Дуже велику увагу приділяли аналітичній роботі, в тому числі програмуванню. Деякі наші напрацювання лягли в основу більш потужних інформаційних систем.
За чотири роки прийшло розуміння того, що треба створювати власний бізнес. Мене підтримали друзі-колеги. У жодного з нас не було психології інспектора. Було розуміння, що маємо чесно заробляти гроші завдяки своєму вмінню та розуму. Мали ідеї та розуміння того, що якщо ми будемо реалізовувати їх крок за кроком, то в нас усе вийде.
Найбільшою перепоною була відсутність обігових коштів. Це дещо пригальмувало розвиток, але у жодному разі не відбило наших зусиль, бажань, а навпаки, було цікавіше й отримували велике задоволення навіть від маленьких здобутків.
У бізнесі успіх має той, хто вміє радіти навіть маленьким перемогам.
Як ідею для бізнесу обрали надання агротехнічних послуг. Виходили з міркування, що працюючи у регіоні, який на 90% є сільськогосподарським, заробляти гроші потрібно теж у цій галузі. Придбали за кордоном декілька комбайнів (шукали і завозили самотужки із Польщі, Угорщини, Німеччини).
Мали контакти господарств ще з часів роботи в податковій. Надавали послуги з механізації: обробіток ґрунту, збирання врожаю тощо. Цей напрям і досі актуальний та буде затребуваним завжди й у всьому світі.
Від надання послуг до продажів перейшли тоді, коли попит на засоби виробництва, які ми пропонували, перевищив попит на послуги. Ринок насіння та ЗЗР розвивався настільки бурхливо, що попит не задовольнявся. З’являлося дуже багато постачальників, на ринок України заходило багато нових світових компаній. Цей напрям нині переважає у нас в компанії.
Наша філософія: незалежно від того, чим ми займаємося, це має бути якісно і на тому рівні, за який ніколи не доведеться червоніти.
Офіційних ексклюзивних продуктів від компаній не маємо, але маємо ті, які найкраще задовольняють потреби клієнтів у нашому регіоні, й аграрії знають, що їх можна купити саме в нас за найкращими умовами чи у той час, коли вони найпотрібніші. Пропонуємо вигідні умови з продажу певних продуктів різних компаній. Створили портфель із тих продуктів, які вдається продавати найуспішніше.
ПРО МЕНЕДЖМЕНТ
Одне з наших основних досягнень – повна довіра один до одного. У пріоритеті власників гроші не найпершому місці. Тому нам набагато простіше оцінювати помилки, певні фінансові недопрацювання. Але при цьому кожен має право вказати іншому, як би він вчинив у аналогічній ситуації. Так обмінюємося досвідом, думками, ідеями. З огляду на те, що кожен у компанії має свої завдання та зону компетенції, то він дивиться, де він зможе почерпнути завдяки іншим.
Я є комерційним директором. Займаюсь більше суто бізнесом. Моє завдання – координувати процеси взаєморегулювання у компанії, взаємовідносини між різними відділами, людьми, для того, щоб вони працювали максимально ефективно, як єдиний механізм.
Маємо багато іноземних партнерів у компанії. Адже цікаві та подібні люди притягуються, як магніт. Вдячний закордонним партнерам, які з розумінням ставляться до особливостей українського ринку та йдуть нам назустріч і допомагають правильно реалізувати наші ідеї.
ПРО УПРАВЛІННЯ
Дуже обережно в компанії ставимося до людей, яких беремо на роботу. Хочемо і довіряємо своїм співробітникам. Наша мета – аби люди отримували задоволення від кожного робочого дня. Впевнений, якщо людина йде на роботу із задоволенням, то результат, який вона показує, буде високим. У нас працює близько 100 осіб.
Назвав би себе більше демократичним керівником. Підтримую ініціативу, генерування нових ідей та лишаю за собою право останнього слова. Така собі керована демократія.
Торік нашій групі компаній «Агро Експерт» виповнилося 15 років. Найприємнішими для мене були щирі посмішки людей на святкуванні. Мені дуже комфортно працювати, коли мене оточує почуття радості й задоволення, коли в компанії лунає сміх, навіть якщо не обходиться без емоційних розмов.
Найбільше задоволення приносить те, що колектив працює як єдиний механізм.
За 15 років хотіли закріпитися на ринку як компанія та стати більш потужним гравцем, при цьому не змінюючи своєї філософії та ідеології щодо того, як компанія має розвиватися. Власне, хотіли б стати компанією, яку б впізнавали на міжнародному ринку. Крім імпорту, маємо також ідеї щодо експорту. Недарма наша компанія перейняла українсько-канадійську аграрну бізнес-платформу, якій ми маємо намір дати новий імпульс.
ПРО ДОСВІД
Моя освіта дуже допомагає в житті, є розуміння, які процеси відбуваються у суспільстві, в природі, в всесвіті загалом. Знання й розуміння законів діалектики і метафізики, їх об’єктивності дає змогу певною мірою використати їх під себе.
Правильні рішення спонукають найменш енерго- та фінансово затратні процеси. Та приносять задоволення як тобі, так і колективу, з яким ти працюєш. І навпаки, якщо це все працює з великими затратами, пробуксовками, то швидше за все не варто витрачати всі зусилля на цю дорогу. Можливо, це не те той шлях, десь ми проґавили поворот чи взагалі йдемо не в тому напрямку.
Я не фаталіст, водночас упевнений, що те, що має відбутися, обов’язково станеться. Для того, аби не робити чи не повторювати помилки, потрібно який певний час приділяти аналізу подій, які відбувалися, з чого починалося і до чого ми прийшли. У процесі цього аналізу буде зрозуміло, наскільки цей шлях був правильний та гармонійний. Звісно, передивляюсь, помиляюся, як і всі, але найголовніше – навчитися не повторювати помилок.
ПРО НАТХНЕННЯ
Хобі, на яке вистачає часу перестає ним бути. Для цього має бути постійне відчуття «голоду» щодо захоплення. З дитинства любив футбол, риболовлю. У дорослому віці додалося полювання. Як людина емоційна та схильна до швидкого занурення, «остерігаюся підхопити» нові хобі, позаяк на наявні й так бракує часу.
Братися щодня до роботи мене мотивують ідеї, які не лише на початку реалізації, але навіть не дійшли ще до цієї фази. Щовечора розумію, що мені не вдалося реалізувати і половини того, що мав зробити. Тому маю завтра абсолютний привід піти на роботу, й доки я працюватиму над тим, що я не встиг зробити вчора, у мене з’явиться купа нових ідей.
Можливість займатися улюбленою справою маю завдяки родині, яка з розумінням ставиться до моєї віддачі роботі. Не нова, але ідеальна формула – коли людині хочеться і на роботу, і додому.
Найбільше порад мені дає власна совість, прикладаю усі зусилля щоб бути з нею в гармонії, розумінні. Вона завжди вказує, що я не маю робити, бо потім про це шкодуватиму.
Потрібно обов’язково робити максимально все, що у власних силах. Не можна не помилятися. Співвідношення тих, хто помиляється та ні – приблизно 50:50. За певний період все може змінитися. Але це рух, динаміка й еволюція. Тільки у цьому процесі все розвивається.
Якби мав можливість зустріти себе 20-річного, то побажав би набиратися багато сил, бо попереду багато роботи.
Віталій Наріжний, 46 років
Народився в Кагарлицькому районі, в селі Слобода, в родині службовців. Батько закінчив свого часу сільськогосподарську академію в Києві (нині НУБіП), за освітою інженер-механік. З самого початку тато працював у Кагарлику в сільгосппідприємстві, згодом перейшов у сільгосптехніку. Мама працювала в банку, потім у міжрайбазі (розподільча структура) товарознавцем.
У школу Віталій пішов уже в Кагарлику, батьки побудували там будинок. Закінчив радіофізичний факультет університету ім. Т. Шевченка. За освітою не працював. Після університету півтора роки був керівником інформаційно-аналітичного відділу в фінансовій компанії у Києві. Повернувся в Кагарлик. Влаштувався у інформаційно-аналітичний відділ податкової інспекції. Згодом очолив його. За 4 роки разом з компаньйонами, заснували товариство «Афіна», що з часом виросло до групи компаній «Агро Експерт». Спочатку надавали послуги з механізації сільськогосподарських робіт, пізніше перейшли на продажі засобів виробництва. Торік компанія святкувала 15-річчя та входить нині до ТОП-10 дистрибуційних компаній України. Пан Віталій є нині її комерційним директором.
Має молодшого на 5 років брата Ярослава, який працює в сфері продажів будматеріалів та інструментів й також проживає у Кагарлику.
Із дружиною Тетяною виховують сина-першокласника та охоче подорожують родиною. Захоплюється з дитинства футболом, риболовлею. У дорослому віці почав полювати.
Цінує дружбу та порядність. Наріжним каменем успіху вважає професіоналізм.
