Ку-гарячка – захворювання, яке викликає аборти у корів  

Іон Морару, American Dairy Technology (Україна)

Ку-гарячка має природно-осередковий характер, а її перебіг має вигляд ензоотії. Ця хвороба небезпечна для людей, особливо для ветеринарних фахівців.           

Ку-гарячка (Q-febris) – це зооантропонозне інфекційне захворювання ВРХ, яке має безсимптомний перебіг, тобто субклінічну або латентну форму, але у разі загострення може призвести до абортів на різних періодах тільності (частіше в другому й третьому триместрах), плацентиту, гарячки, пригнічення. Рідше проявляється втратою апетиту, пневмонією, плевритом, кон’юнктивітом, кератитом, ринітом, орхітом, маститами, і це все на тлі зниження продуктивності, а також народженням нежиттєздатних та слаборозвинених телят, які часто гинуть у перший тиждень життя від пневмонії.

Захворювання має велику кількість синонімів: Q-fever, Febră Q, Fièvre Q, Query fever, coxiellosis, коксієльоз, та кілька застарілих назв: пневморикетсіоз, Ку-рикетсіоз, Q-rickettsiosis, рикетсіозний аборт, рикетсіоз Бернета, гарячка боєнь, хвороба Дерріка-Бернета, австралійська або квінслендська гарячка, балканський грип, гарячка 9-ї милі, австралійський кліщовий рикетсіоз і ще багато інших.  

Збудник

Причиною хвороби є Coxiella burnetti (заст. Rickettsia burnetii). Це невеликий грамнегативний мікроб, частіше кокової форми, хоча може й проявляти себе поліморфізмом, аероб, нерухомий, часто дуже схожий з іншими представниками сімейства Coxiellaceae (раніше Rickettsiaceae). Цей внутрішньоклітинний паразит із вираженим тропізмом до тканин легень, плаценти та молочної залози паразитує лише в цитоплазмі клітин, має проникну клітинну стінку й утворює характерні, часто парні включення. За Романовським-Гімзою забарвлюється в фіолетовий колір, а за методом Стемпа – у червоний. Коксієла не розмножується на штучних поживних середовищах, але добре росте в жовточному мішку курячих ембріонів.

Що стосується стійкості в зовнішньому середовищі, то Coxiella burnetti, завдяки щільній клітинній стінці (вона стає щільною за потрапляння в зовнішнє середовище), на відміну від інших рикетсій та коксієл, дуже навіть резистентна й може довгий час зберігатися в абсолютно різних субстратах.

Коксієла непогано витримує висушування, досить високі температури та сонячні промені. Пастеризацію молока витримує протягом години й більше, і тільки кип’ятіння вбиває її за 10 хвилин. У молочних продуктах, з молока хворих корів, може зберігатися до 50 днів, у висохлому залишку молока – 125, сечі до – 50, крові – 190, у висушених фекаліях кліщів – 600 днів, в ліофілізованому стані до – 10 років, у воді збудник залишається життєздатним більше 7 – 12 місяців. Просто на сухій поверхні коксієли зберігаються протягом 15 – 20 днів, у свіжому м’ясі за температури 4°С – 30 днів, у замороженому – до 1 року, в солоному м’ясі – 6 місяців й більше, на висушених шкурах – до 10 місяців, а в гноївці, навіть під дією біотермічних процесів у ній, коксієли зберігають свої вірулентні властивості до 12 місяців.

Збудник Ку-гарячки доволі стійкий до дії різних дезінфектантів: більшість застарілих та й сучасних засобів інактивують збудник лише за 1 – 2 години (деякі навіть й за кілька діб не справляються), і тільки 70% спирт знищує коксієлу за кілька хвилин.

Епізоотичні дані

Ку-гарячкою може хворіти величезна кількість видів тварин, але саме велика рогата худоба є найбільш сприйнятливою та вразливою до цієї хвороби. Тож коротко і по порядку. Основний переносник-поширювач та резервуар збудника – кліщі. Для них коксієла Бернета не смертельна, живуть вони з нею «добре» і коксієльозом не хворіють, у їхньому організмі коксієли можуть зберігатися роками.

Інші представники домашніх жуйних, собаки, коти, гризуни, їжачки, дикі птахи та навіть рептилії також можуть бути джерелом інфекції для ВРХ. Носійство збудника в умовах природної інфекції може тривати від 2 місяців й до 3 років.

Найчастіше наші корівки заражаються саме трансмісивно – через укуси тих самих кліщів, «які не хворіють», а ще аліментарно – через забруднені екскретами хворих тварин корми та воду, а за спільного утримання хворих і здорових тварин збудник Ку-гарячки може передаватися навіть аерогенно й за прямого контакту. Деякі дослідники саме цим шляхам передачі збудника відводять основне значення, а ще можлива передача й через заражену сперму бугаїв.

Інфіковані тварини виділяють збудник у довкілля із секретом верхніх дихальних шляхів, кров’ю, фекаліями, сечею, слиною, спермою та молоком. Особливо сильно інфіковані оболонки плода і навколоплідна рідина, тому людина найчастіше заражається саме у разі надання допомоги під час отелень. Доволі серйозну небезпеку для ВРХ становлять інфіковані прифермські собаки, які виділяють збудник із сечею й фекаліями, а ось вони частіше заражаються під час поїдання плацент та аборт-плодів, а також трансмісивно, через укуси кліщів. Людина може заразитися і у разі контакту з контамінованою тваринною сировиною: м’ясо, шкіра, вовна, молоко.

За первинного спалаху інфекції в раніше благополучних господарствах коксієльоз може за 2 місяці охопити до 40 – 60% поголів’я стада, при цьому мати малосимптомний перебіг, що тільки збільшуватиме кількість інфікованих тварин. Але з часом залучення великого поголів’я худоби в природних осередках Ку-гарячки та включення їх у коло природної циркуляції коксієли призведе до ослаблення вірулентності збудника в осередку і до згасання інфекції, й у той же час до появи тварин та людей вже імунних до цієї хвороби.

Хворобу постійно діагностують в Австралії та в обох Америках й періодично в багатьох країнах Європи і Центральної Азії.

Кілька слів про імунітет за коксієльозу: оскільки захворювання розвивається доволі повільно та дуже часто латентно, то в період хвороби імунітет дуже слабкий, але у тварин, які вже перенесли хворобу, з’являється дуже стійкий імунітет, який може зберігатися багато років. В Австралії та деяких інших країнах успішно застосовують інактивовані вакцини.

            Клінічні ознаки

Інкубаційний період за різними даними становить від 3 до 38 днів, але найчастіше – 5 – 21 день. На початку розвитку хвороби будь-яких симптомів практично немає (безсимптомний період), але така ознака, як аборт має насторожити ветеринарного фахівця на дослідження, адже саме аборти є основним помітним проявом коксієльозу. Тож не все так і «безсимптомно», як здається, оскільки попередником аборту найчастіше будуть: короткочасне підвищення температури тіла до 41–42°С, а іноді гарячка може тривати до 5 днів, загальний пригнічений стан корови, зменшення споживання корму та різке зниження продуктивності.

А в більш важких випадках відзначають серозно-катаральний риніт, кон’юнктивіт, можливо й кератит, симптоми запалення дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти), пневмонії, які дуже помітні за наявністю сухого кашлю, плевриту, запалення нирок, іноді можливі набряки суглобів. Частим явищем за Ку-гарячки можуть бути важкі форми маститів (хронічні, інтерстиціального типу з ураженням однієї або двох долей вимені), які закінчуються зазвичай цирозом залози. На моїй власній практиці ми діагностували просто важковиліковні мастити й після довгої та безуспішної терапії такого маститу були змушені вибраковувати хворих корів саме з цієї причини, а у тих корів, що вилікувалися, молочна продуктивність практично вже не відновлювалася.

Але щодо абортів – основної, на мій погляд, ознаки коксієльозу: за короткочасного гострого гарячкового нападу (який практично завжди залишається непоміченим) у тільних корів та нетелей відзначають аборти на різних періодах тільності, але найчастіше в другому й третьому триместрах. Після аборту практично завжди розвивається плацентит і при цьому на котиледонах та інших тканинах плаценти виявляють відкладення фібрину. І хоча плацентит ми діагностуємо вже після аборту, але насправді саме запалення плаценти його провокує. Ще як і після аборту, так і після отелення хворої корови, практично завжди буде метрит, ендометрит та в половині випадків затримання посліду, а телята (в разі отелення в термін) народжуються слабкими, нежиттєздатними й часто гинуть у перший тиждень життя від бронхопневмонії з ознаками інтоксикації, септицемії, апатії, повної відсутності апетиту і діареєю.

У бугаїв-плідників, заражених коксієлами Бернета, до респіраторних проблем на додачу розвивається орхіт, а протягом року після зараження можливі неодноразові та нерегулярні, короткочасні гарячкові стани.

Слід завжди пам’ятати, що все ж на великих скотарських підприємствах – аборт, плацентит, затримання посліду можуть бути єдиними клінічними ознаками. У більшості корів, у яких діагностували коксієльозний аборт, в подальшому настає яловість, яка також може бути клінічною ознакою та мати діагностичне значення.

            Патологоанатомічні зміни

За цієї хвороби вони незначні та неспецифічні, а дорослі тварини зазвичай одужують або залишаються асимптоматичними носіями. Тому про патологічні зміни, характерні Ку-гарячці й які могли б призвести до загибелі тварини і мали б діагностичне значення, говорити складно. Та можна виділити кілька моментів, якщо тварина загинула й мала супутні ускладнення, оскільки смертність за цього захворювання – дуже рідкісний випадок.

Наприклад, у корів, які загинули після аборту або ж після отелення, завжди відзначатимуть характерні зміни, властиві асептичному ендометриту. Якщо корова була тільною, то будуть зміни в репродуктивних органах: геморагічний або ж некротичний плацентит із відкладенням фібрину на навколоплідних оболонках, особливо на котиледонах, та метрит. У плодів відзначають збільшення селезінки зі смугастими і крапковими крововиливами, набряк міждольової сполучної тканини легень й дистрофічні зміни в печінці та нирках. Ще варто звернути увагу під час розтину за коксієльозу: обмежений фібринозний плеврит, уражені легені (дрібні вогнища катаральної пневмонії, завжди разом із бронхітом та часто з перібронхітом, іноді навіть можна спостерігати емфізему легенів), рідше дегенеративні зміни печінки, нирок, серця й катаральний гастроентерит. Додатково можна відзначити ураження вимені у вигляді вогнищ фібринозного маститу та іноді з абсцесами, а також збільшення і почервоніння реґіонарних, надвименних лімфовузлів. У загиблих телят виявляють бронхопневмонію лобарного типу, плеврит, збільшення селезінки, гіперемію та збільшення середостінних, бронхіальних і легеневих лімфатичних вузлів.

Діагноз

У всьому світі це захворювання контролюють за допомогою моніторингу випадків абортів й саме серед жуйних тварин. Для встановлення діагнозу враховують епізоотологічне обстеження місцевості, особливо на наявність кліщів, які є основними переносниками збудника Ку-гарячки, епідеміологічних даних: аналіз випадків захворювання людей, а також для встановлення діагнозу важливими будуть клінічні ознаки хвороби, враховують також наявність абортів, плацентиту, ретенцій плаценти, народження нежиттєздатних та слаборозвинених телят, які незабаром гинуть від пневмоній, ну й, звісно, ж лабораторна діагностика.

До лабораторії відправляють аборт-плоди, плаценту. Збудника також можна виявити в молоці хворих корів, селезінці, легенях та лімфатичних вузлах від загиблих тварин. Найпопулярнішим й відносно точним методом лабораторних досліджень є метод ПЛР, популярними також залишаються серологічні дослідження сироватки крові і бактеріологічні з подальшою біопробою.

Диференційна діагностика

Спрямована, в першу чергу, на виключення всіх хвороб, які проявляються або можуть проявити себе абортами: лептоспіроз, бруцельоз, сальмонельоз, лістеріоз, хламідіоз, BVD, IBR, кампілобактеріоз, пастерельоз, неоспороз, трихомоноз, епізоотичний аборт корів (неорикетсіозний аборт), мікотичний аборт, а також анаплазмоз, блутанг, гарячка Рифт Валлі, мікоплазмоз та BHV-4.

Лікування

Терапія цього захворювання, на жаль, малоефективна та економічно недоцільна, основним етіотропним засобом тут є препарати доксициклін або окситетрациклін, часто в комбінації з фторхінолонами. Та з особистого досвіду хочу сказати, що дози доксицикліну чи окситетрацикліну мають бути дуже великими, а тривала «каренція у молоці» може звести нанівець весь позитивний ефект від лікування, оскільки коксієли з організму нікуди не дінуться (їх і далі виділятимуть корови, яких «вилікували»), а беручи до уваги ще той факт, що хвороба має доброякісний перебіг та в стаціонарно неблагополучних підприємствах вірулентність збудника Ку-гарячки згодом слабшатиме, то моя вам порада – сконцентруйте краще свою увагу на ретельному моніторингу причин абортів та їхній профілактиці.

Профілактика

Ці основні заходи контролю і профілактики коксієльозу на фермах з утримання ВРХ практично всі також можна застосовувати й у боротьбі з іншими заразними хворобами:

• боротьба в першу чергу з гризунами та іншими ссавцями, а також птахами на території ферми всіма можливими й дозволеними методами;
• захист тварин від нападу кліщів, систематична обробка худоби проти ектопаразитів, проведення регулярних дезакаризацій і дезінсекцій;
• корисним у боротьбі з коксієльозом буде періодичний контроль можливої появи резервуара збудника в дикій фауні серед популяцій кліщів, дрібних ссавців та птахів (на неблагополучних територіях потрібно виловлювати гризунів і збирати кліщів для їх дослідження на можливе носійство збудника Ку-гарячки);
• на кожній фермі необхідно вести дуже хороший правильний ветеринарний контроль за прифермськими собаками й паразитами у них. Собак слід тримати якомога далі від тваринницьких приміщень і обов’язково унеможливити їхній контакт з аборт-плодами та продуктами, отриманими в результаті пологів (плаценти), або інших побічних продуктів;
• напевно, ще раз слід повторити, що на фермі крім тварин цієї ферми та працівників, більше нікого не має бути. Створіть такі умови, щоб ані сторонні люди, ані дикі чи домашні ссавці не могли проникнути на територію, а з дикими птахами потрібно просто боротися;
• обов’язкове дослідження всіх випадків абортів й загибелі телят під час народження (мертвонароджених), для цього створіть чек-листи для аналізу можливих причин;
• щойно помітили абортований плід, негайно ізолюйте його від можливого доступу до нього інших тварин, поки він не буде переданий ветеринарному фахівцю або для утилізації;
• негайно викидайте (спалюйте) всі аборт-плоди та плаценти, тільки перед цим відберіть матеріал для лабораторних досліджень. Для утилізації використовуйте спеціальні печі, призначені для спалювання біоматеріалів;
• негайна ізоляція новонародженого теляти, якщо у корови-породіллі підтверджений діагноз на коксієльоз;
• всіх клінічно хворих тварин, якщо вирішуєте лікувати, необхідно ізолювати;
• регулярно очищуйте та дезінфікуйте всі приміщення з утримання худоби, аби запобігти накопиченню потенційно забруднених матеріалів. Хоча збудник Ку-гарячки нечутливий до звичайних дезінфікувальних засобів, але проведена дезінфекція буде корисною для боротьби з іншими заразними захворюваннями;
• уникайте проведення прибирання будівель і переміщення гною в вітряні дні, а також витоків забрудненої води, особливо її потрапляння на під’їзні дороги;
• як було згадано вище, не можна викидати аборт-плоди, посліди, мертвонароджених телят, інфікований гній та підстилку: все це слід спалювати в спеціальних печах, а переміщати весь цей матеріал територією ферми можна лише в закритих герметичних контейнерах. Увесь гній від умовно здорових тварин необхідно компостувати для біотермічного знезараження;
• окрема увага на прибиранні після кожного отелення: кожен бокс чистять та дезінфікують (особливо місця де були виділення зі статевих органів), й тільки тоді бокс готовий для нової породіллі. У неблагополучних господарствах новонароджене теля відразу ж ізолюють від корови;
• телят групи 0 – 2 і дорослих корів слід утримувати в окремих приміщеннях, а обслуговуючий персонал ніколи не повинен перетинатися;
• після складування та компостування гною, його слід вивозити на поля, розташовані якомога далі від ферми й помешкань людей. Такий гній (від умовно хворих тварин) не можна продавати населенню і використовувати на внутрішньогосподарські потреби (садівництво, овочівництво тощо);
• контроль за недопущенням поширення інфекції за забою хворої худоби. Забій клінічно хворих на Ку-гарячку тварин лише на санітарних бойнях, із наступною дезінфекцією приміщень, обладнання, інструментів та спецодягу. Такі органи, як матка, піхва, ендокринні органи й більшу частину субпродуктів утилізують, м’ясо йде на переробку за високих температур, а шкури після спеціальної дезінфекції – на засолювання;
• молоко від клінічно хворих тварин утилізують;
• всі ветеринари та інші працівники ферм, які доглядають за тваринами, особливо в лазаретах, секціях новотільних корів і пологових відділеннях, повинні суворо дотримуватися правил особистої гігієни й обов’язково мати робочий спецодяг. Розтин загиблих тварин проводять лише ветеринарні фахівці в спеціально відведених місцях та у спеціальному захисному одязі. Це основне правило профілактики зараження людини;
• обов’язковий карантин усіх завезених на територію ферми тварин;
• хоча про це чомусь не прийнято говорити, але потрібно розуміти, як це захворювання, або його збудник потрапили на наші господарства: були часи, коли не дуже ретельно перевіряли імпортовану з США сперму на наявність деяких збудників (в тому числі й коксієли Бернета). Тож завжди перевіряйте ветеринарні документи генетичного матеріалу на наявність потрібних вам результатів проведених досліджень;
• і на сам кінець – від абсолютно всіх корів, яких ви вибраковуєте з причин аборту або пневмонії, відбирайте матеріал для лабораторних досліджень на виключення Ку-гарячки.