Дмитро Потанін, канд. с.-г. наук, Південний філіал НУБіП України «КАТУ»
Обрізка саду – один із основних елементів агротехніки, без якого практично неможливо отримати високий та якісний урожай. На жаль, останніми роками професія обрізчика втрачається. Будь-хто, прочитавши одну-дві книжки із садівництва і придбавши секатор, уже вважає себе висококласним спеціалістом з обрізки саду. Згодом такі «фахівці» призводять свої насадження до занепаду через системні похибки в обрізуванні дерев, адже вони не зважають на біологію їхнього розвитку і росту, а інколи навіть не мають уявлення, що саме вони врешті хочуть отримати.
Обираємо форми крони
Для початку садівник має визначитись, яку форму крони він збирається вести на дереві, а це, своєю чергою, потребує володіння тими прийомами обрізки, які використовують на обраній формі.
У сильнорослих насадженнях плодових культур дерева формують, здебільшого, із розріджено-ярусною або напівсплощеною кроною, і лише персик – із кущовою або (у південних регіонах) чашоподібною кроною. Усі ці форми крони потребують так званої детальної обрізки, за якої застосовують усі основні методи: переведення, вкорочення однорічного приросту, вирізання на кільце і санітарне прочищення. В інтенсивних ущільнено-строчних і шпалерно-карликових насадженнях практично не вкорочують гілок, адже це значно подовжує непродуктивний період. Замість цього додають вирізання гілок на ікло. Усі ці методи потрібно опанувати повною мірою, і найголовніше, працівник має розуміти, для чого він виконує ту чи іншу операцію і які наслідки вона дасть.
Санітарне прочищення
Це комплекс заходів зі звільнення дерева від хворих, пошкоджених, сухих гілок та перетинів усередині крони чи між кронами суміжних дерев. До санітарного прочищення належить також видалення всіх видів парості – кореневої, приштамбової і штамбової. Необхідно постійно стерилізувати різальний інструмент, яким виконують прочищення, – секатори, ножівки, садові ножі та гілкорізи, адже видаляють гілки, що потенційно можуть бути уражені хворобами. Як дезінфікувальний розчин доцільно застосовувати спирт, слабо-рожевий розчин перманганату калію чи 0,1%-вий розчин ляпісу (азотнокисле срібло). Ляпіс коштує доволі дорого, але саме його розчин є найефективнішим, позаяк після вмочування в нього інструменту на різальній поверхні утворюється плівка активного (атомарного) срібла, яка тривалий час витиратиметься, припалюючи нові рани, отже, слугуватиме бар’єром для проникнення в рослину інфекції. Інші речовини менш ефективні
Укорочення однорічного приросту
Завдяки цьому заходу посилюється галуження гілок. Найчастіше його застосовують у звичайних ущільнених садах для формування сильнорослих дерев. Однорічний приріст, як правило, вкорочують на половину чи третину гілки, це стимулює пробудження бічних бруньок і розвиток із них повноцінних гілок, що надалі переводять уже в потрібний для садівника бік. У суперінтенсивних садах цього зазвичай не роблять, адже внаслідок цього заходу сад пізніше вступає у промислове плодоношення (окремі сорти – на 3–4 роки). Проте, як виняток, на сортах зі стриманим ростом, що здатні на кінцях однорічних приростів формувати квіткові бруньки, все ж таки вкорочують приріст, прирізаючи саме верхівкову бруньку центрального провідника або лідера бічної гілки. Це зумовлено тим, що на початку вегетації верхівкова квіткова брунька розцвіте і навіть може сформувати плоди. Це зупинить вертикальний ріст дерева і розвиток крони, що надалі істотно зменшить продуктивність насаджень. Таке прирізання верхівкових квіткових бруньок в окремі роки проводять на Айдареді, сортах-спурах і деяких інших. Але й тут є виняток: навіть якщо у Ренета Симиренка виникли верхівкові квіткові бруньки, їх у жодному разі не прирізають. Цей сорт має особливість рясно закладати на однорічному прирості квіткові бруньки, які в разі прирізання верхівки після цвітіння абортуються, й тоді плоди на них не утворюються.
Прирізання однорічного приросту
Цей захід є дуже складним як для садівників із багаторічним стажем, які навчалися обрізувати ще старі типи насаджень, так і для садівників-початківців, що намагаються сформувати дерево «естетичним». Наприклад, у того самого Ренета Симиренка окремі гілки можуть сягати довжини 1,0–1,2 м, і дехто вважає за вкрай необхідне прирізати такі довгі пагони. Це неправильно з погляду філософії сучасних форм дерева. Якщо на цих довжелезних гілках сформуються плоди або ж навіть розвинуться нові бічні прирости, то під власною вагою гілка відігнеться і з вертикального прийде в горизонтальне положення, що сприятиме збільшенню продуктивності дерева. Тому, попри «естетичну дисгармонію», вкорочувати довгий однорічний приріст в інтенсивних насадженнях не слід.
В інтенсивних насадженнях найчастіше вдаються до обрізки «на переведення» задля спрямування росту і розвитку гілки у горизонтальному напрямку, що сприяє її завантаженню квітковими бруньками. Переводи для сортів зі стриманою силою росту виконують на приріст року найбільшого розвитку гілки. Це певною мірою сприятиме збільшенню доступу поживних речовин від коріння до плоду, тобто, підвищенню якості врожаю. Для сильнорослих сортів, навпаки, переводи гілки краще виконувати на частину зі слабким приростом. Це додатково пригнічуватиме ріст вегетативної частини дерева і стимулюватиме до розвитку генеративні утворення.
Вирізання «на кільце»
Це повне видалення гілок до місця їхнього відростання від штамбу чи основної гілки (скелетної або напівскелетної). Здебільшого, таке вирізання проводять, якщо гілки надто сильно ущільнюють крону, для нормування плодових ланок і насиченості обростаючою деревиною у наявному обсязі крони. Аби рани краще загоювалися, гілки найчастіше видаляють без пеньків, але слід пам’ятати, що надто глибоке вирізання гілок із підрізанням частини провідника чи основної гілки може спричинити їх подальше підсихання. Тому видалення гілок «на кільце» спочатку слід добре відпрацювати на модельних (тренувальних) деревах.
Підрізання «на ікло»
Останнім часом вирізання «на кільце» намагаються замінити або частково замістити підрізанням гілок «на ікло». Цей захід дуже прогресивний і за кордоном досить поширений, однак, у вітчизняних садах його слід застосовувати лише за умови обов’язкового виконання зелених операцій протягом вегетації. Суть обрізки «на ікло» полягає в тому, що під час видалення гілки залишають ікла завдовжки 3–5 (інколи до 7) см із горизонтальним перерізом під кутом 45° із загостренням назовні. На такому іклі є сплячі бруньки, які зможуть «прокинутися» упродовж вегетації. Як правило, спочатку просинаються верхні бруньки, розташовані з нижнього боку ікла, адже згори знаходиться зріз. Молодий пагін, що утворюється, в період інтенсивного росту намагатиметься прийняти вертикальне положення, але через те, що росте знизу ікла, спочатку матиме горизонтальний ріст, утворюючи дуже сприятливий для садівника кут відходження від центрального провідника.
Цей метод використовують для оновлення застарілих обростаючих гілок. У сучасному садівництві «застарілі» – вельми умовний термін, адже за правилами циклічного оновлення обростаючої деревини гілки не мають бути старшими за 3 роки. Однак, інколи з верхньої частини ікла все-таки можуть відростати молоді пагони, які ростимуть вертикально й перетворюватимуться на вовчкові. Саме для усунення цих вовчкових пагонів і слугують зелені операції – їх видаляють ще до здерев’яніння й у такий спосіб забезпечують надходження більшої кількості поживних речовин для інтенсивного росту «правильного» пагона.
Вибір інструментів для обрізування
Для виконання всіх описаних методів обрізки необхідно правильно підібрати інструмент. Більшість спеціалізованих інтернет-сайтів наводить повний список, до якого входять обов’язково садовий ніж, секатор, садова пилка, а крім того – гілкоріз (найчастіше його неправильно називають «сучкоріз») і висоторіз (якщо дерева дуже високі). Для обрізування високих дерев використовують драбини. Для звичайного використання такий великий список інструментів не потрібний, а садовий ніж у сучасному інтенсивному садівництві взагалі не застосовують. Зупинімось на особливостях і вимогах до деяких інструментів.
Секатор. Бажано, щоб він був класичної конструкції з одностороннім лезом ножа та протирізальною частиною, за один бік якої заходить цей самий ніж. Для інтенсивної та якісної обрізки секатори гільйотинного типу не підходять. Вони досить привабливі завдяки конструкції накачування зусилля, коли діаметр гілки великий, однак це дуже сповільнює швидкість обрізування, й ними неможливо дістатися основної гілки в разі вирізання «на кільце». До того ж гільйотинні секатори дуже дорогі. Для звичайного різання секатор цього типу необхідно тримати нерухомо, інакше протирізальна частина рватиме кору, надалі зріз погано заростатиме, відкриваючи деревину для інфекції.
Конструкція класичних секаторів дає змогу легко різати гілки до 18 мм, а нахиляючи гілку, таким секатором можна перерізати деревину діаметром до 25–30 мм. Слід приділити значну увагу й особливостям пружин і фіксаторів секатора. Пружина мусить зручно вставлятися і не випадати під час роботи. Вона повинна мати середню напруженість, достатню, щоби розвернути секатор у робочий стан, але бути не дуже важкою, щоб рука не втомлювалася за інтенсивності роботи.
Фіксатори для закриття секатора у неробочий стан також мають бути надійними, щоби він не міг самотужки розкритися. Це важлива умова, адже під час роботи обрізчик, який не дуже уважно ставиться до правил безпеки, працюючи пилкою, може покласти секатор у кишеню. Якщо фіксатори не надійні, секатор може там випадково відкритися і згодом поранити працівника. Слід зважати й на фіксатор, що притискає ніж до протирізальної частини. Він повинен мати вигляд металевої планки, яка фіксується болтом із поперечним, а не хрестовим розрізом. Остання умова важлива для оперативного налаштування секатора під час робочого процесу.
Коли обрізчик працює, він не носитиме із собою спеціальної хрестової викрутки й найчастіше користується замість неї загостреним кінцем пилки. А пилка імітує викрутку саме для поперечної просічки на болті.
Для якісного догляду секаторів пропонуємо частково відмовитися від машинного мастила для змащування контакту різальної та протирізальної частин секатора. Найкраще використовувати для цього графіт м’якого олівця чи художній графіт. Місце з’єднання цих частин болтом промальовують до появи графітового блиску. Таке змащування нічим не гірше від мастильного, натомість не витікає і не засмічується значно довше (інколи такого графітового змащування вистачає на весь сезон обрізки).
Гілкоріз. Дуже важливо правильно його вибрати. Ця техніка значно, інколи до 30%, підвищує змінний виробіток обрізчика завдяки тому, що можна частково відмовитися від використання і садової пилки, і секатора. Основні вимоги до гілкорізів різних конструкцій достатньо універсальні. Вони мають бути легкими, робити чистий зріз на якомога більший діаметр (не менше ніж 38 мм, а в ідеалі – 50 мм). За інтенсивної роботи під сильним навантаженням його ручки не повинні деформуватися, а різальна частина – розбалансовуватись. Украй важливий розмір гілкоріза: що він менше і що більший діаметр вільно перерізає, то більш мобільним і ціннішим є для обрізчика. На відміну від секатора гілкорізи можуть бути і гільйотинної конструкції, такі навіть доцільніші. Адже саме гільйотинні гілкорізи не потребують постійного налаштування точності збігу різальної та протирізальної частини. А коли обладнання тримають двома руками, протирізальна частина не рухається і не рве кору дерева. Зручною є і конструкція гілкорізів із підвищенням зусилля під час різання храпового чи важільного типу. Вони дорожчі за прості гілкорізи, але ця різниця повністю окупається тим, що робітники менше втомлюються, тому можуть працювати у високому темпі протягом усього робочого дня.
Загалом, обрізування – дуже важливий елемент догляду за садом, яким не слід нехтувати. Адже він є запорукою швидкого входження молодих насаджень у плодоношення і високих стабільних урожаїв протягом усього продуктивного віку насаджень.
