Олег Ткачук, заступник керівника апарату Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області (Україна)
У Законі України «Про фермерське господарство» передбачене його право використовувати для своїх потреб загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти і прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці, відповідно до законодавства України. Однак для такого використання спеціальні законодавчі акти встановлюють спеціальні обмеження, незнання яких призводить до порушень, що караються у визначеному законом порядку.
Йдеться, насамперед, про статті 53 та 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у яких передбачено відповідальність за порушення правил використання земель, а також зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу і невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту.
Отже, розглянемо таку ситуацію. На земельній ділянці фермерського господарства розташовані, приміром, поклади піску. Виникає запитання, чи може господарство використовувати його для власних побутових і господарських потреб?
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра землекористувачі у межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також і прісні підземні води – до 20 метрів і використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Аналогічне правило закріплено і в ст. 18 Закону України «Про фермерське господарство», яка передбачає право фермерського господарства використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини, що є на земельній ділянці. Зазначені положення законодавства додатково роз’яснені в листах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 17 січня 2008 р. № 6-8-64/29 «Щодо надання роз’яснення» та від 14 листопада 2007 р. № 6-8-2060/1106 «Щодо надання роз’яснення».
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать, зокрема, корисні копалини, за винятком загальнопоширених, тобто таких, що належать до корисних копалин місцевого значення (ст. 6 Кодексу України про надра). Перелік корисних копалин України місцевого значення, затверджений наказом Держкомітету України з геології та використання надр від 9 червня 1994 р. № 67, до зазначеної категорії корисних копалин відносить пісок.
Отже, видобувати загальнопоширені корисні копалини (в тому числі пісок) без спеціального дозволу дозволяється на глибину до двох метрів.
Крім того, об’єктом адміністративного правопорушення, передбаченого у ст. 53-3 КпАП, є суспільні відносини щодо зняття та перенесення без спеціального дозволу саме родючого шару ґрунту, а тому під час провадження у справі про адміністративне правопорушення факт наявності на земельній ділянці родючого шару ґрунту підлягає обов’язковій перевірці.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону земель» родючість ґрунту – це його здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі й теплі у достатніх кількостях для їхнього нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.
Як вбачається з листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель «Щодо надання роз’яснення [про вирішення окремих питань, які виникають під час видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок]» № 6-8-1487/885 від 11 вересня 2006 р., ґрунтовий покрив земельних ділянок характеризуватиметься родючістю і підлягатиме землюванню, якщо буде відповідати вимогам та показникам, встановленим у ГОСТ 17.5.1.03-78, ГОСТ 17.4.2.02-83, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 26213-84, ГОСТ 17.5.3.06-85 (відповідні обстеження земельних ділянок проводять юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних робіт). Ґрунтовий покрив земельних ділянок, що не відповідає вимогам і показникам, встановленим у зазначених ГОСТах, не вважається родючим, отже, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) таких земельних ділянок не видається.
Таким чином, у разі якщо вас притягнуть до адміністративної відповідальності за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, необхідно перевірити, чи наявні у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що знято саме родючий шар ґрунту. У разі відсутності таких даних постанову про накладення адміністративного стягнення можна оскаржувати до суду.
Слід також звернути увагу на те, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 29 серпня 2011 р. від № 303 затверджено Методику визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами. Методику розроблено відповідно до Кодексу України про надра, Податкового кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Гірничого закону України та інших нормативно-правових актів про надра.
У згаданій Методиці терміни вживають у такому значенні:
• охорона надр – сукупність заходів, які забезпечують найповніше комплексне вилучення корисних копалин, збереження або припустимі зміни геоморфологічних структур, властивостей та екологічного стану верхнього шару літосфери;
• самовільне користування надрами – користування надрами за відсутності дозвільної документації на користування надрами, передбаченої законом.
Методика поширюється на посадових осіб, які уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) за використанням та охороною надр відповідно до наданих їм повноважень.
У розділі ІІ Методики визначено порядок встановлення факту порушення законодавства. Так, згідно з п. 2.2 для встановлення факту самовільного користування надрами та визначення обсягу видобутих надр застосовують пряме вимірювання (заміри розробок, кар’єрів, накопичених надр) разом з аналізом матеріалів геологорозвідувальних робіт (геологічні, гідрогеологічні карти родовищ за їх наявності).
У Розділі ІІІ Методики передбачено, що для визначення обсягу самовільно видобутих надр безпосередньо на місці видобування виконують прямі вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини та висоти, розраховують об’єм через добуток лінійних розмірів за допомогою відповідного засобу вимірювальної техніки, що має метрологічне підтвердження.
Таким чином, видобування піску загальною глибиною розробки понад два метри слід підтверджувати за допомогою лінійних приладів чи відповідних засобів вимірювальної техніки, а не наочно, з фотознімків чи слів інспектора, який проводив перевірку.
Порушення цієї вимоги є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
