Країни застосовують міжнародні рекомендації щодо маркування знарядь лову: останній крок – схвалення Комітетом ФАО з рибного господарства
9 лютого 2018, Рим – Сьогодні країни схвалили проект Добровільних рекомендацій по маркуванню знарядь лову, прийнявши історичне рішення і зробивши великий крок вперед в напрямку чистих морів і безпечної навігації. Очікується, що керівництва будуть остаточно схвалені Комітетом ФАО з рибного господарства (КОФІ) в липні 2018 року.
Зроблені переважно з пластику, кинуті або втрачені в морі знаряддя лову є суттєвою частиною глобального морського сміття, що вже впродовж десятиліть викликає заклопотаність у країн-членів ФАО. Приблизно вісім мільйонів тонн пластикового сміття – до 10% якого, за оцінками, надходять з сектора рибальства – щорічно потрапляють в наші океани.
Керівництва допоможуть країнам розробити ефективні системи маркування знарядь лову для того, щоб по них можна було б відстежити першочергового власника. Дана ініціатива доповнить зусилля по скороченню морського сміття і його шкідливого впливу на морське середовище, рибні запаси і навігацію. Це також дозволить місцевим органам влади стежити за тим, як знаряддя лову використовуються в їхніх водах, і хто їх використовує. Таке відстеження стане ефективним інструментом в боротьбі з незаконним, неповідомленим та нерегульованим (ННН) промислом.
«Належне маркування є ефективним інструментом для поліпшення управління знаряддями лову в цілому, скорочення кинутих або втрачених знарядь лову, полегшення їх пошуку, а також потенційного виявлення незаконних промислових операцій», – сказав заступник Генерального директора ФАО з рибного господарства Анрі М. Матісен.
Неприйнятний рівень пластика в океанах
Знаряддя лову часто губляться внаслідок неконтрольованих обставин, таких як шторм або нещасні випадки, або викидаються тому, що в портах немає належної інфраструктури для прийому використаних знарядь лову. Іноді рибальські снасті також скидаються судами, що займаються незаконним, неповідомленим і нерегульованим (ННН) промислом з тим аби уникнути покарання.
З плином часу рибальські сітки, що залишилися в океані, можуть розпадатися на мікрочастинки, які стають доступними для споживання великій кількості організмів, включаючи дрібну рибу і планктон, і можуть завдати серйозних токсикологічних збитків морській дикій природі.
З огляду на неприйнятний рівень залишків рибальських снастей в океанах, світова рибальська промисловість і уряди визнали невідкладність вирішення цієї проблеми з залученням всіх зацікавлених секторів, включаючи галузь екології, рибне господарство та регулювання рибного промислу.
Небезпечні рибальські сітки
Викинуте або втрачене рибальське спорядження може продовжувати свій «фантомний промисел» навіть якщо воно більше не знаходиться під контролем людини. Це може мати серйозні згубні наслідки для риб та інших морських організмів, які заплутуються в цих сітках і часто не здатні самостійно виплутатися з них.
Фантомні знаряддя лову також створюють серйозні проблеми для навігації. Недавні дослідження в Республіці Корея свідчать про те, що в її водах збільшилася кількість випадків, коли корабельні гвинти заплутуються в викинутих знаряддя лову. Деякі з подібних інцидентів привели до серйозних корабельних аварій, включаючи перекидання пасажирського судна, в результаті якого загинуло 292 людини.
Нарощування потенціалу для відповідності новим стандартам
Рекомендації носять глобальний характер, але уряди визнають, що їх застосування дрібними рибальськими громадами в країнах, що розвиваються потребують додаткової підтримки. Наприклад, порти в багатьох країнах, як і раніше, не включають в себе приймальні пункти для утилізації знарядь лову. В інших випадках, якщо й існують такі портові приймальні пункти, вони не є безкоштовними, і дрібні рибні господарства просто не можуть собі дозволити користуватися ними.
Сучасні технології, такі як супутникові буї або GPS-приймачі, полегшують виявлення втрачених знарядь лову, але для більшості дрібних рибних господарств їх вилучення з води може виявитися занадто дорогим заходом.
Керівництва чітко пояснюють, що вибір рівня складності маркування повинен грунтуватися на місцевих умовах і потребах. ФАО вже приступила до здійснення низки пілотних проектів для виявлення цих проблем.
Наприклад, в Індонезії ФАО вже працює разом з урядом і партнерами по Глобальній ініціативі щодо боротьби з фантомними знаряддями лову, щоб впровадити маркування рибальських снастей в дрібномасштабне рибальство. Проект працює безпосередньо з місцевими рибальськими громадами, які використовують зяброві сітки, які є дуже небезпечними видом морського сміття. Первинна реакція громад на нововведення була позитивною, оскільки маркування знарядь лову розглядається як ефективний інструмент покращити управління рибальством,
