Анна Назаренко, Agroexpert (Україна). За матеріалами Pig Progress
Більшості свинарів уже добре відомо, як період до і після відлучення визначає майбутнє здоров’я та продуктивність поросят. Ця фаза часто є причиною багатьох проблем і захворювань, а перше використання антимікробних препаратів для тварин потребує великої обережності. Тому все ж більше уваги слід приділяти годівлі й найкращим методам управління стадом.
Новонароджені поросята стикаються з багатьма проблемами, оскільки вони не отримують достатній імунітет від матері під час внутрішньоутробного розвитку та мають обмежений запас енергії в організмі.
Щоб подолати цей збій, матінка-природа забезпечує новонароджене порося високопроникним епітелієм ШКТ, що сприяє високомолекулярному проходженню імуноглобулінів і вітамінів. Ефективне закупорювання/герметизація кишківника зазвичай відбувається протягом 24 годин після народження і регулюється молозивом від свиноматки. Молозиво виконує кілька функцій, зокрема, й у дозріванні та регулюванні кишкового тракту і його мікробіому за допомогою специфічних пребіотичних сполук та інших біологічно активних речовин. Після герметизації кишківника розпочинається важлива функція поглинання поживних речовин і запобігання проникненню патогенів. Однак розвиток кишкового бар’єру включає не лише епітеліальний бар’єр, транспортні функції та дозрівання імунної системи, але й розвиток і функціонування ентеральної нервової системи (ЕНС). ЕНС зазнає кількох важливих змін упродовж розвитку тварини в ранньому віці, включаючи синтез нейрохімічних речовин і формування синапсів. Вона функціонує окремо від центральної нервової системи, однак деякі вчені зазначають, що зв’язок між ЕНС та вищими центрами також відіграє ключову роль у благополуччі, здоров’ї, структурі й функції шлунково-кишкового тракту тварин.
Неонатальний розвиток кишківника поросят
«Вікно можливостей» для розвитку кишкової бар’єрної функції відчинене кілька тижнів після відлучення поросят від свиноматки й збігається із нормальним віком відлучення в природі. Однак відлучення на сучасних свинофермах відбувається набагато раніше, що ставить під загрозу цей розвиток.
Іншими словами, поросят забирають у матері в молодшому віці, ніж це стається у природному середовищі: малята поступово залишають свиноматку приблизно у віці 3-х місяців. Це величезний виклик для молодої тварини: у неї немає матері, яка кличе її ссати молоко, їй дають інший раціон, вивозять в інше середовище, без великого джерела тепла (свиноматки), а іноді й менш контрольованого середовища, їй також доведеться встановити новий порядок і нові права у новознайденому світі після відлучення.
Ці чинники стресу відіграють важливу роль у функціонуванні кишкового бар’єру. Стрес сприяє підвищенню проникності епітелію і призводить до виникнення так званої дірявої кишки. Таким чином, транслокація збудників може викликати кишкові розлади та необхідність медичного втручання. Синдром «дірявої кишки» – основна причина діареї після відлучення, і потрібно кілька тижнів, перш ніж порушений кишковий бар’єр відновиться до своїх початкових функцій. Утім, вживаючи відповідні заходи на ранньому етапі життя поросят, ми можемо керувати розвитком кишківника новонароджених, знизити ризик проникнення патогенів і подолати шлунково-кишкові розлади без використання великої кількості терапевтичного оксиду цинку та без або з дуже обмеженим використанням антибіотиків.
Профілактика ще у цеху опоросів
Успішне відлучення починається ще до опоросу: з правильної годівлі свиноматки, щоб забезпечити безперебійний родовий процес та народження життєздатних поросят. Ці поросята швидше дістаються до сосків свиноматки, тож вони швидше й у більшій кількості отримуватимуть молозиво. Крім того, народжені останніми поросята часто менш життєздатні, приречені на те, що їм дістануться задні соски, які виробляють менше молозива та молока. Стратегії менеджменту, як-от окреме ссання, можуть допомогти в споживанні молозива меншим, більш вразливим поросятам. Адже молозиво відіграє важливу роль у процесі герметизації кишківника, захищаючи молодняк від проникнення патогенів.
Крім хорошого менеджменту молозива, привчання поросяти до споживання твердого корму є чудовим способом підготовки його до відлучення. А привчання малечі до твердої їжі в ігровій формі «тренує мозок». Це як «навчання до несподіваного припущення», інакше кажучи, звикання поросят до нових ситуацій на ранній стадії, а отже, зниження стресу в подальшому житті. Науковці, які проводили досліди з цієї теми, не фіксували високого споживання корму поросятами до відлучення, але після відлучення тварини їли більше, й що особливо – раніше починали їсти, що важливо для підтримки структури ворсинок кишківника, створеної ще до відлучення.
Подолання стресу відлучення
Відлучені поросята б’ються між собою,один із способів вирішити цю проблему – дозволити їм рано спілкуватися великими групами
Отже, зменшення споживання корму, інший раціон, раптові зміни імунітету матері призводять до анатомічних та фізіологічних змін у кишківнику, впливаючи на цілісність щільного з’єднання тканин і викликаючи подальші проблеми резистентності епітелію до патогенів, , наприклад E. coli та сальмонела.
Оскільки профілактичне й метафілактичне використання протимікробних препаратів почали піддавати критиці, через що їх практично перестали застосовувати, а рівень використання оксиду цинку в кормах для поросят на відлученні з 2022 року зменшуватиметься, тож залишиться зовсім небагато засобів, які допоможуть подолати проблеми, які виникають під час відлучення.
Одним із них може бути запровадження інших методів менеджменту та деяких заходів, як-от додавання у корми суміші кислот та ефірних олій, які сприяють боротьбі з патогенами після відлучення. І ми можемо підвищити опірність поросят або стійкість за допомогою вакцин та деяких нових інструментів, таких як β-глюкан із водоростей, який, як було доведено, має імуномодулювальну дію, посилює відповідь на виклики стресу та вакцинацію.
Зменшити проблеми для тварин можна за допомогою:
- належного чищення та дезінфекції
- біозахисту
- програм вакцинації
- забезпечення оптимальної годівлі й доступності поживних речовин, джерел білка, достатнього рівня білка, клітковини
Коли тварини розміщені в не ідеальних умовах, у них виникне ще більший стрес. Відомо, що стійкість і гнучкість реакцій покращуються за допомогою вакцинації або нових технологій, таких як β-(1,3)-глюкан. Його використання може сприяти поліпшенню стійкості організму. Було виявлено, що специфічний β-глюкан, отриманий із водоростей, має імуномодулювальну дію. Потрапляючи в організм поросят, імунні клітини, такі як макрофаги та дендритні клітини, стануть більш активними в поглинанні, знищенні й перетравленні патогенних мікроорганізмів, що проникли в організм, та ініціюватимуть сигнальний каскад, стимулюючи притягнення, формування й активацію інших імунних клітин.
Корми для підгодівлі поросят-сисунів мають бути розроблені так, щоб привчити поросят їсти та стимулювати їхню дослідницьку поведінку: продукт може прилипати до носа поросят і містити кукурудзяні пластівці, тоді тваринам буде цікаво з ним гратися. Завдяки своєму специфічному складу він також має розвивати структуру кишківника (наприклад утворення ворсинок) і стимулювати секрецію ферментів для перетравлення рослинної сировини. Це зробить процес відлучення легшим та зменшить стрес. Престартер також може містити специфічні компоненти, що імітують пребіотичні олігосахариди, наявні в молозиві. Це позитивно впливає на мікробіом, структуру кишківника та функцію кишкового бар’єру (рис. 1).
Мультифакторний підхід до відлучення
Під час відлучення поросят надзвичайно важливо підтримувати створену структуру кишківника, симбіотичний мікробіом і низьку проникність епітелію. Це потребує багатофакторного підходу, зосередженого на менеджменті та годівлі після відлучення поросят. У рамках підходу до годівлі важливо застосовувати адаптовані формули і цільові функціональні інгредієнти корму для підтримки здоров’я кишківника й зменшення залежності від ZnO та антибіотиків. Тут варто зосередитися на застосуванні оптимальної рецептури після відлучення, щоб уникнути білкової ферментації й керувати ферментацією вуглеводів.
Цей підхід необхідно адаптувати відповідно до різної генетики тварин, оскільки це має важливий вплив на стратегію підготовки до відлучення, якої слід дотримуватися. Концепція функціональних кормових інгредієнтів спрямована на зменшення патогенів, знешкодження ендотоксинів і підтримку цілісності кишкового бар’єру. Останнє досягається за допомогою специфічних поліфенолів із сильним акцентом на цілісність кишківника (рис. 2).
Розвиток кишкового бар’єру в новонароджених поросят – складний процес, який має відбутися за дуже короткий період часу. Слід максимально уникати стресу під час відлучення поросят, оскільки він ставить під загрозу розвиток кишківника. Крім того, ефективні заходи, що поліпшують цілісність кишківника, і добре збалансована формула кормів допоможуть запобігти виникненню негерметичності кишок та стануть передумовою для здорового процесу відлучення.
Переваги соціалізації поросят перед відлученням
Відлучені поросята б’ються між собою, щоб створити стабільну соціальну групу. Один із способів вирішити цю проблему – дозволити поросятам рано спілкуватися великими групами. Французькі дослідники хотіли перевірити, чи є цей метод практичним для використання на фермах і чи зменшує він негативний вплив на поведінку, травмування та показники росту.
Дослідження проводили на французькій фермі на 600 свиноматок від опоросу до фінішу. І досліджувану, і контрольну групу свиноматок утримували в стандартних закритих бухтах для опоросу. Контрольну групу утримували на цій фермі у звичайному режимі, тоді як у досліджуваній групі в стінках бухти опоросу зробили розсувні двері розміром 21х20 см, які відчиняли через 5 днів після народження поросят. Таким чином, вони могли вільно досліджувати всі бухти.
Поросят вирощували та доглядали звичайним для ферми способом. Молодняк відлучили на 21-й день після народження, а потім перевели їх до цеху дорощування, де вони пробули 15 днів. Обидві групи, досліджувана і контрольна, були розміщені в одному приміщенні цеху з обох боків центрального коридору, які були розділені на чотири загони. Обидві групи тварин отримували корм досхочу.
Поросят, що мали проблеми зі здоров’ям, перевезли в лазарет і пролікували. Тварин зважували через 2 дні після народження, під час відлучення та через 12 днів після нього. Зважували й корм, який роздавали в цеху. Частку поросят з ураженнями шкіри та тяжкість уражень визначали через 2 дні після відчинення дверей бухт опоросу, на момент відлучення та через 3 дні після відлучення. Кожен раз вимірювання проводив один і той же доглядач.
Результати соціального досліду
Не було виявлено відмінностей між соціалізованою та контрольною групою щодо середньої живої маси після народження і відлучення (1,2 кг та 7,0 кг відповідно), але соціалізовані поросята важили на 1 кг більше через 12 днів після відлучення (13,2 кг у досліджуваній групі проти 12,2 кг). Цей результат узгоджується зі споживанням корму: плюс 1,1 кг корму на порося в середньому для досліджуваної групи порівняно з контролем. Травмування шкіри відрізнялися між групами: 98% тварин у контрольній групі мали ураження через 3 дні після відлучення проти 40% у дослідній групі. У дослідній групі не спостерігали глибоких травм і кровотеч, тоді як 3% уражень шкіри були класифіковані як глибокі у контрольній групі з багатьма негативними наслідками для здоров’я, як-от інфекції та артрит. Поросята контрольної групи билися в 6 разів частіше, а їхні бійки тривали вчетверо довше, ніж соціалізованих поросят. Деякі бійки тривали понад 3 хвилини без перерви в контрольній групі, тоді як жодна бійка не тривала більше 4 секунд у соціалізованій групі. Результати цього польового випробування справді обнадійливі та спонукають до застосування цього методу на більшій кількості ферм, оскільки це є кроком до поліпшення добробуту свиней і фермерів.
Відлучення є найскладнішою і найбільш стресовою подією в житті поросят, однак ми можемо допомогти їм, підвищивши опірність їхнього організму та/або зменшивши стреси.
