Основна проблема, якій сьогодні вчимося давати раду всі ми, – як ефективно взаємодіяти, будучи ізольованими один від одного. І якщо роботу віртуального офісу чи класу багатьом таки вдалося опанувати, то з процесами агровиробництва все складніше.
Таку думку висловила членкиня експертного комітету з розвитку сфери штучного інтелекту Міністерства цифрової інформації України Ірина Кравець.
“Якщо з робочого ритму через коронавірусну хворобу випадає бодай одна людина, то й усіх, із ким вона контактувала, доведеться відправляти на карантин. Ким їх у сезон замінити? Питання, скоріше, риторичне. Як і про санітарно-епідемічні заходи в полі та запобігання надмірній дезінфекції організму самогоном. Утім, на моє тверде переконання, саме тепер диджитал-скептики мають цілу низку вагомих аргументів, аби сказати «так» системному майбутньому свого бізнесу з цифровими технологіями” – зазначає пані Ірина.
Вона виділяє такі плюси цифрових технологій:
- безконтактність;
- заощадження «дезінфекторів»;
- оптимізація витрат.
За таких обставин перейти «в цифру» – цілком логічний і виправданий крок, переконана Кравець.
Навіть за сотні кілометрів від угідь, що є в обробітку у компанії, керівник завдяки Інтернету має змогу бачити, що відбувається безпосередньо на полі в конкретну годину чи хвилину. Датчики й мітки збирають дані про те, яка машина й куди вирушила, як свою роботу виконала. Це, відповідно, премії чи штрафи виконавців.
На думку експертки, ідеальний варіант ефективного агроменеджменту полягає в повному уникненню так званого «творчого підходу», зокрема, ручного внесення агрооперацій у програмне забезпечення. Вона віддає перевагу тим програмам, що автоматично визначають (через BLE-мітку) тип причіпного обладнання, ширину захвату й, відповідно, обчислюють площу обробітку поля з витратою всіх ТМЦ.
Найцікавіше – це моніторинг за допомогою диджитал-технологій, стверджує Ірина Кравець. Якщо в підпорядкуванні управлінця кілька господарств, можна налаштувати автоматичне сповіщення про порушення (через смску чи е-мейл). Щойно воно станеться, керівник дізнається про це негайно. А розуміння персоналом своїх перспектив суттєво поліпшує виробничу дисципліну. Тим паче, що серед тих, хто повернувся з заробітків додому, нині формується неабиякий кадровий резерв.
Українці мають новий стимул реально об’єднати IT й (сільгосп)виробництво. До того ж, уже накопичилася велика кількість даних (Big Data) із різноманітних датчиків, погодних станцій, дронів, супутникових знімків.
“Наразі Інтернет речей у рослинництві здатний охоплювати до 80-90% процесів. Додаймо до цього динаміку світових цін на конкретну культуру, валютні коливання, інформацію про логістичні маршрути й масу інших «ввідних», що стикуються з аграрним бізнесом. Проаналізувати їх для отримання максимального прибутку на гектар здатний не тільки управлінець, а й «добре навчений алгоритм». До того ж, швидкість ухвалення рішень, що базується на мільйоні найрізноманітніших комбінацій даних, у машини в десятки разів вища” – пояснює експертка.
Нині в агро пропонують працевлаштування для охочих обслуговувати робота (перевозити його на причіпному лафеті в поле й за потреби замінювати мастило чи здійснювати незначний ремонт). Але питання щодо заміни в сільському господарстві людей машинами залишається дискусійним.
“Нехай які упередження мають сьогоднішні агрокерівники щодо запровадження диджитал-технологій у сільське господарство, епідемія коронавірусу змусила всіх нас під іншим кутом подивитися на сьогодення. Якісь звичні багатьом поведінкові сценарії ми вже змінили. Чимало проблем ще тільки доведеться долати. Втім, зрозуміло одне: час сміливо іти назустріч можливостям. І «цифра» – саме той місточок, що допоможе роз’єднаним страхом і недовірою людям (читай: бізнесом) стати здоровою спільнотою (читай: світом)” – наголошує Ірина Кравець.
