Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою, член Експертної ради УКАБ – про менторство, як явище у сучасній вищій освіті, та переваги менторства для студентів програми «Агрокебети».
– Як ви розумієте таке явище, як «менторство»?
– В першу чергу, ментор – це наставник. Це людина, що допомагає іншій людині знайти свій шлях в житті. Менторство вирізняє той аспект, що це здебільшого не формалізована діяльність. Але менторство дуже важливе сьогодні, адже воно допомагає ліквідувати частину недоліків у суспільстві в час, коли темп життя постійно пришвидшується, а функціональні системи суспільства віддаляються одна від одної. Поясню свою думку.
Будь-яке суспільство складається з різнопланових функціональних систем та інституцій. Є функціональна система «наука», є функціональна система «економіка», є функціональна система «релігія» та багато інших. Кожна така система представлена своєю інституцією: релігія – церквою, наука та освіта – університетами, економіка – фірмами тощо. В умовах пришвидшення темпу життя, функціональні системи схильні віддалятися одна від одної. Наприклад, університети не встигають за розвитком технологій в бізнес-середовищі, студенти навчаються за щоразу застарілими підручниками. В результаті освіта і наука мають тенденцію до «невстигання» за розвитком бізнесу.
Коли такий розрив стає критичним, бізнес намагається співпрацювати з наукою, щоб нівелювати його. В цьому контексті менторство і є одним із інструментів, що допомагають згладжувати відмінності між системами, допомагають студентам зрозуміти сучасні вимоги бізнесу. У той же час менторство – це дорога з двостороннім рухом. За рахунок менторства бізнес щось дає освіті й науці, а освіта й наука – бізнесу.
– Наскільки відрізняються менторство в Україні та за кордоном?
– Загалом відмінності у менторській діяльності незначні, але сфера застосування менторства в різних країнах залежить від гостроти проблеми віддаленості вищезгаданих функціональних систем одна від одної. В Україні ця проблема досить гостра. В Європі я бачу, що менторство відбувається в основному в рамках якоїсь однієї функціональної системи, а співпраця між різними функціональними системами відбувається з використанням інших інструментів.
– Ментор – це обов’язково людина науки, чи бувають варіанти?
– Ментором може бути людина з будь-якої галузі. Люди – мультизадачні істоти. Завдання і перевага менторства у тому, що різні знання з кількох сфер одночасно підтягнути до бажаного рівня в особі однієї людини. У цьому плані і науковець, і бізнесмен мають, що дати одне одному. Повторюсь: менторство – це дорога з двостороннім рухом.
Наприклад, оскільки темп життя в науці повільніший, ніж у бізнесі, науковець для бінесмена може бути корисним в питаннях розробки двогострокових стратегчних рішень. У той же час, ментори з бізнесу можуть навчити важливим практичним речам: як коректно прораховувати ефективність бізнесу, як розбиратися з питаннями оподаткування, як впроваджувати та продавати нові бізнес-ідеї. Яскравим прикладом такого обміну є програма «Агрокебети», де менторами є люди з бізнесу.
‑ Як знайти свого ментора?
– Головне – це усвідомити, що людина повинна сама інвестувати в себе, і ментор замість свого підопічного нічого не повинен робити. Спочатку людині потрібно об’єктивно визначитись із тим, яких знань, умінь та досвіду їй бракує для досягнення мети. А потім потрібно використовувати для пошуку ментора існуючі інструменти. Якщо, наприклад, студент сам не прийде на бізнес-конференцію, не візьме участь у вебінарі чи іншому заході, то шанси знайти «корисного» ментора залишаться низькими. Треба діяти, адже ментор сам до вас не прийде.
Допитливий та працьовитий студент завжди буде користуватись попитом.
– Як зрозуміти, що переді мною той ментор, якого я шукав?
Потрібного ментора можна відразу й не знайти, адже у кожного є якісь свої інтереси. Але в однієї людини може бути декілька водночас менторів. З одного боку, ментора потрібно шукати в тому середовищі, куди ти хочеш рухатися. З іншого боку, шукати собі порадника чи наставника важливо й у тій сфері, в якій ти поки що дуже мало розумієшся. Загалом від співпраці з ментором ти повинен відчувати, що підвищується рівень твого людського капіталу, соціального капіталу, формується світоглядна позиція. Принцип «я знаю, що я нічого не знаю, але інші і того не знають» тут є допоміжним, а менторство – це інструмент постійного навчання.
– Чи ви вчились бути ментором?
– Я і надалі вчуся. Це не конкретний якийсь курс із менторства. Це комплекс заходів із підвищення кваліфікації – семінари, вебінари, конференції на різні теми. Крім того, у багатьох наукових та освітніх інституціях Європи менторство поступово формалізується. Наприклад, у нас в ІАМО за науковими працівниками закріплені віддалені експерти-психологи, до яких можна звертатись за порадою щодо вирішення певних робочих проблем (наприклад, у поводженні з аспірантами). Психологи-ментори пояснюють, як правильно підійти до тієї чи іншої людини. Вони кожне питання розбирають на окремі складові, та покроково пояснюють, як діяти. Це дозволяє у комунікації розділити особисте і професійне, стратегічне і операційне, часове і просторове.
Однак основа, навколо якої все це відбуваєтсья – бути експертом, розбиратися у своїй ключовій галузі. За постійної потреби в саморозвитку на «скелет» із професійних знань нарощується «м’ясо» у вигляді вдосконалення soft skills, периферійних і додаткових знань.
– З вашого досвіду, чи є певні особливості у менторстві аграрної науки?
Ментори – це наставники, що допомагають правильно розставити пріоритети та спрямувати правильним курсом. Аграрна наука у цьому плані не є якимось виключенням.
– А ви, як ментор, можете щось корисне запозичити у «підопічного»?
Якщо процес комунікації налагоджено правильним чином, то ментори можуть взяти у своїх підопічних не менше, ніж вони їм дають. Наприклад, я свідомо відмовився від витрат часу на вивчення певних нових методів кількісного аналізу, якими користуються мої аспіранти, адже вони самі мені можуть пояснити дію цих методів. Окрім економії часу, такий підхід допомагає розвивати дидактичні та пояснювальні здібності в аспірантів.
Загалом менторство – це інновативний інструмент, який в свою чергу може обслуговувати інновації. Адже інновації виникають в «блакитних океанах», на перетині різних систем чи ринків. Освітній проект «Агрокебети» – приклад інновації на перетині систем освіти та бізнесу. Бізнесмени-ментори в рамках цього проекту – це інновативний підхід для заповнення вакууму на перетині двох систем для перетворення проблем у можливості.
Нагадаємо, що у січні 2019 року на базі факультету аграрного менеджменту НУБіП України асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» започаткувала магістерську програму «Агрокебети» з підготовки Farm Managers нового покоління.
Ідею створення проєкту підтримали провідні аграрні компанії України: Corteva Agriscience™, МХП, New Holland, IMMER Group, Agroprosperis, ІМК, Bayer, Cygnet, «Галс Агро», Kernel, LNZ Group, «Агрейн», «Лімагрейн Україна», HORSCH, AgroHub, SmartFarming, Arzinger та PwC.
