Вітаємо наші любі читачі, раді представити вам нашого другого переможця конкурсу «Кращий молодий агроном’21» у номінації «Селекція та насінництво» – Станіслава Головченка. Молодий, амбіційний, активний у житті, не просто агроном, а агроном-романтик… Утім, детальніше про переможця та його перспективні плани ви дізнаєтеся зі статті.
Agroexpert: Станіславе, розкажіть, будь ласка, про себе, скільки вам років, де навчалися?
Станіслав Головченко: Мені 21 рік, минулого року я закінчив бакалаврат НУБіП України агробіологічного факультету, нині продовжую навчатися у цьому ж навчальному закладі, здобуваючи ступінь магістра на кафедрі «Землеробство та гербологія». Вивчаю доволі цікаву тему – «Вирощування лаванди в умовах Кіровоградської області». Взагалі цікавлюся вирощуванням лікарських рослин, оскільки в Україні ринок лікарських трав можна назвати напівживим, тож намагаюся якимось чином його вивчати на розвивати.
На жаль, практиків, які можуть якісно проконсультувати щодо вирощування подорожника, ехінацеї чи інших лікарських трав взагалі немає. Загалом в Україні вирощуванням лікарських трав займаються фермери-одноосібники, котрі намагаються виростити продукцію, а реалізувати її не можуть, тож на цьому здебільшого цей бізнес і закінчується. Так, наприклад рентабельність тієї ж лаванди може відрізнятися залежно від того, кому ви продаєте вирощену продукцію. Якщо лавандову олію реалізовуєте у косметологічну чи гігієнічну промисловість, для виготовлення шампунів та інших засобів догляду – ціна одна. Інша річ, якщо таку олію закуповує фармацевтична компанія для виготовлення мазей, кремів тощо. Звісно, там зовсім інші вимоги щодо вирощування, але й ціна на порядок вища. Також лаванда має бути не гібридною, втім, тут досить багато моментів, які варто враховувати під час вирощування цієї культури залежно від того, в яку галузь ви продаватимете чи то сировину, чи продукцію переробки.
А.: Чому ви вирішили поєднати своє життя із сільським господарством?
С. Г.: Це сталося випадково, адже все життя готував себе до військової справи. А в красу сільського господарства закохався вже на першому курсі аграрного вишу. І з плином часу закохуюсь усе більше і більше. Після закінчення Київського військового ліцею імені Івана Богуна я зрозумів, що бути військовим – це не зовсім моє. Повернувшись додому, у Кропивницький, порадившись із батьком, вирішив, що піду я краще навчатися на агронома. Ось так і склалося в моєму житті.
А.: Яка ваша найулюбленіша культура та чому?
С. Г.: Із найпоширеніших культур, які вирощують у нас в Україні – соняшник. По-перше, надто ж гарно цвіте «квітка сонця», по-друге, це культура моєї Батьківщини, де її висівають чи не найбільше. Вирощувати соняшник доволі складніше та цікавіше порівняно із озимою пшеницею, оскільки результат більшою мірою залежить від правильного прийняття рішення. Тоді, коли пшениця, це скажімо для молодого агронома класика, на якій всі навчаються. Дипломну роботу я теж захистив по соняшнику, де вивчав переваги вирощування культури за суцільного способу висівання. Якщо говорити коротко про цей спосіб сівби культури, то він має переваги лише у зоні недостатнього зволоження. У фазі 3–4 пари справжніх листків рослини соняшнику своєю вегетативною масою повністю затінюють ґрунт, відтак завдяки цьому менше втрачається вологи і створюється більш сприятливий мікроклімат у ґрунті. Взагалі переваг такого способу висівання багато, але отримати зиск можливо лише в зоні нестійкого та недостатнього зволоження.
А.: Звідки такі знання з агрономії. Це все теорія, чи можливо ви й на практиці працювали?
С. Г.: Звісно, що базу знань дає теорія, тобто навчання, а от практика – це платформа, від якої ти отримуєш уже певний результат від своїх знань, і якщо він вдалий, це надає тобі впевненості та професійності. Працювати агрономом я почав із середини 2-го курсу. Вперше працевлаштувався за рекомендацією знайомого в лабораторію УЛЯБП АПК. Власне, працював я там не надто довго, проте багато чому навчився. Згодом під час однієї з аграрних виставок я познайомився із представниками американської компанії Stoller в Україні. Вони розповіли, що проводитимуть набір молодих фахівців на стажування та запропонували взяти участь у цьому й мені. На що, звісно, я залюбки погодився. Компанія спеціалізується на фізіології рослин, тож під час стажування я навчився працювати із гормонами рослин. Саме під час стажування мене дуже зацікавило вирощування таких лікарських культур, як лаванда, шафран, чебрець та ін., відтоді зрозумів, що це моє.
Також досить недовго довелося пропрацювати в одному із полтавських кластерів агрохолдингу «Астарта». Побачив у них на сайті резюме та й відправив. На День Незалежності мені телефонує агроном господарства й говорить: «Ти готовий зараз у телефонному режимі пройти співбесіду?». Для мене його телефонний дзвінок взагалі став несподіванкою, проте я погодився. Наступне запитання було: «Яка твоя найулюбленіша культура?». «Соняшник», – відповів я. І він ставить ще 15 питань. Звісно, я викладався на повну, детально розповів про вирощування починаючи від попередника, різні технології вирощування, інтенсивний захист культури. І тут останнє запитання: «Як соняшник буде латинською?». Я чесно зізнався, що забув, утім, це не завадило мені отримати роботу у відділенні. Проте відтоді я на все життя запам’ятав, що соняшник латинською Helianthus.
А.: Звідки дізналися про конкурс «Кращий молодий агроном» та що стало мотивацією в участі в цьому конкурсі?
С. Г.: Особисто про конкурс КМА я дізнався із інтернет-ресурсу, адже це найпоширеніший спосіб у наш час отримати актуальну новину чи певну інформацію. Щодо мотивації, кілька років тому одним із переможців цього конкурсу став мій хороший знайомий – Олег Загородній. Власне, перемога мого товариша й мотивувала мене взяти участь у конкурсі за звання найкращих. Тож тепер я теж став кращим.
А.: Які в цілому враження склалися під час участі у конкурсі КМА’21 та чи допомагав хтось із виконанням теоретичної частини?
С. Г.: Беручи участь у конкурсі, я отримав лише позитивні враження. На всі питання довелося шукати відповіді самому. В сезон розпалу жнив знайти якогось наставника проблема, адже всі вони працюють у полях. Власне, мені теж довелося деякий час працювати у полі з ноутбуком. Чимало питань для мене стали несподіваними, наприклад, де я сам мав запропонувати технології вирощування. Якщо бути відвертим, не сподобались питання із садівництва та овочівництва, оскільки це взагалі не мій профіль. А загалом під час участі у конкурсі довелося чимало «перелопатити» в голові теорії та практики. Особисто для мене конкурс КМА є повчальним і цікавим.
А.: Щодо хобі, чим захоплюєтеся?
С. Г.: Найбільше подобається мандрувати, відвідую переважно культурно-історичні пам’ятки, цікавлюсь історією та політикою. Також одне з моїх захоплень – практична стрільба, але через роботу під час навчання не можу приділити цьому достатньо часу.
А.: Що можете порадити потенційним, молодим учасникам, які не наважуються подати заявку на участь у конкурсі КМА?
С. Г.: Я впевнений, що в Україні є доволі багато молодих, перспективних агрономів. Чому більшість із них не наважуються на участь у конкурсі? Напевно, кожен має різні на те причини. У когось занижена самооцінка, хтось не впевнений у своїх знаннях, у когось не вистачає часу, мовляв мене і так усе задовольняє. Можу сказати так – не бійтеся змін. Кожна людина досягає успіху лише завдяки певним крокам, які будуть зроблені лише вперед, а не назад, адже перемога завжди попереду.
Особисто для мене найважливішим є все-таки перемога, і я цим дуже пишаюся. Хай у моєму житті вона є невеликою, проте це ще один крок до великої перемоги.
А.: І наостанок, які маєте плани на майбутнє, можете поділитися ними з нашими читачами?
С. Г.: Хочу мати власне господарство. Останнім часом ловлю себе на думці, що годувати світ це чудово, а от допомагати його лікувати – то ще крутіше. Тому хочу заробляти та відкладати гроші на цю справу, а поки проводитиму досліди із вирощування та переробки лікарських рослин.
Також мрію створити село зразкового типу, зі своєю пекарнею, олійнею, фермою альпак та виноробством. Щодо кар’єрного росту… Напевно хотілось би зараз потрапити на роботу, пов’язану із проведенням дослідів, набути ще більше знань та практичних навиків, а потім працювати головним агрономом… Хочу віддати дань своєму вчителю – людині, яка на свій ризик взяла мене працювати в своє господарство і тривалий час вчила. В старшому віці хочу передати свій багаж знань молодому поколінню… А поки здобуватиму ці знання сам.
