Акредитація українських компаній, що виробляють та експортують мед і соєвий шрот, для виходу на китайський ринок буде відкрита приблизно через півроку.
Такий прогноз озвучив виконавчий директор української асоціації «Пояс та шлях» Тарас Голуб у ексклюзивному коментарі AgroPortal.ua.
Держспоживслужба за китайськими методиками займатиметься акредитацією виробників кукурудзи, яловичини, молочних продуктів та інших продовольчих товарів, що дозволені до імпорту в КНР попередніми міжурядовими угодами.
«До початку роботи на китайському ринку наші аграрії мають зрозуміти правила його гри: він функціонує за іншими законами, не такими, як у нас. По-перше, там працюють на великих обсягах, маленькій маржі та з глибокою диверсифікацією каналів дистрибуції. Перемога — за великими компаніями або конгломератом маленьких. По-друге, для успішної роботи на цьому ринку потрібно жити у клієнта, а справжній китайський споживач не покине «державу в середині світу», — говорить пан Тарас.
Він пояснює, що стратегія сидіти в Україні й чекати клієнта не принесе результату. «Сюди прийде тільки посередник, а продажі в Китаї можна профінансувати тільки гуртом. Час покаже, чи зможуть невеликі виробники об’єднатися задля експорту в Китай», — зазначає Голуб.
Експерт вважає, що найзначніша подія, яка має відбутися в українсько-китайських відносинах, — це відкриття ринку птиці. Таку угоду можуть підписати в другому або третьому кварталі наступного року.
«Китайський ринок птиці приваблює своїми високомаржинальними продуктами. Зокрема, це лапки і деякі субпродукти. Наші компанії і зараз поставляють їх у цю країну, але за чорними схемами», — стверджує директор асоціації.
На першому етапі українські виробники зможуть отримати додаткову маржинальну премію. Це можливо для тих, хто вирішив іти першим та добре підготувався. Потім її обсяги поступово зменшуватимуться, і вона зникне взагалі. Раніше це сталося з премією на кукурудзу й зараз відбувається з премією на олію.
Також актуальним є питання поставки напівфабрикатів та кінцевих продуктів, які не підпадають під регулювання безпеки продовольчих товарів у КНР. Проте для цього потрібні великі обігові кошти та маркетингові бюджети.
Фахівець переконаний, що нова ера може розпочатися і для українського меду. Його поставки до Китаю були дозволені, поки цей продукт не потрапив до списків регульованих. Та на практиці вони практично не відбувалися, бо продукт експортували через посередників – через Італію, наприклад.
«Чому так? По-перше, щоб працювати на китайському ринку, потрібні гроші. Треба мати відповідні обігові активи, щоб одразу поставити велику партію. По-друге, там надають перевагу впізнаваній марці. Тож наші виробники домовлялися з тим, хто вже має таку марку, і під чужим брендом здійснювали поставки», — коментує Голуб.
На сьогодні можна буде домовлятися про франшизу: тобто це може бути італійська марка, але продукт вироблений в Україні.
«Таким чином виробники отримуватимуть більше маржі. У перспективі це може бути довготривала співпраця», — підсумовує експерт.
