Вітаємо, шановні читачі, ми впевнені, що ви з нетерпінням чекаєте на знайомство з новими переможцями конкурсу «Кращий молодий агроном’21». Тож починаємо знайомити вас із першим героєм – переможцем номінації «Агрохімія та ґрунтознавство» – Семеном Лисицьким. Детальніше про себе, свої здобутки та плани на майбутнє з нами охоче поділився сам номінант.
Agroexpert: Семене, розкажіть, будь ласка, більше про себе.
Семен Лисицький: Мені 22 роки, влітку цього року я захистив ступінь бакалавра у Чеському сільськогосподарському університеті (м. Прага) за спеціальністю «Агрономія». Я продовжив навчання у цьому закладі, й зараз перший рік навчаюся у магістратурі.
А.: Яке у Вас хобі?
С. Л.: Насамперед це сільське господарство та все, що з ним пов’язано. До того ж я полюбляю займатися спортом: біг, бокс, street workout, баскетбол, пінг-понг, шахи – дуже подобаються всі ці справи. Ну й, звісно, люблю також смачно поїсти.
А.: Звідки дізнались про конкурс КМА, чому вирішили взяти у ньому участь?
С. Л.: На фейсбук-спільноті я вхожу до спілки «СкаЖений агроном», тож не раз там бачив оголошення про проведення цього конкурсу. Для мене це була можливість проявити себе, в деякій мірі отримати нові знання та позмагатися за звання кращого із іншими молодими спеціалістами. Чому важливо було перемогти? Перемога це завжди приємно, мені подобається досягати успіху, тим більше – перемоги. Проте головна причина – бажання проявляти себе в аграрному суспільстві. Для мене велика честь бути в одному строю з кращими молодими спеціалістами в цій сфері.
А.: Ваші враження від конкурсу?
С. Л.: Чудовий конкурс! Досить цікавими виявилися питання та, чесно кажучи, зовсім не прості. Потрібно було трохи часу, щоб порозмірковувати над ними, можливо, навіть щось нове дізнатися для себе. Загалом я дуже радий, що взяв участь у конкурсі, тому велика подяка організаторам за цю можливість!
А.: Завдання виконували самостійно чи радились із колегами або наставниками?
С. Л.: Завдання виконував самостійно, оскільки конкурс проводили в сезон розпалу польових робіт, а саме збирання врожаю. Часу в мене та моїх колег було обмаль, і їм точно було не до моїх конкурсних питань.
На фото Семен Лисицький та власник ферми по сумісництву Vojtěch Švarc (Войтех Шварц)
А.: Побажання учасникам, які не наважуються подати заявку на участь у конкурсі КМА?
С. Л.: Однозначно не вагайтеся та обов’язково долучайтеся у майбутньому конкурсі КМА’22, адже це можливість проявити себе, дізнатися про щось нове і познайомитися з цікавими людьми зі сфери аграрного бізнесу!
А.: Чому обрали навчання за спеціальністю «Агроном»?
С. Л.: Таке рішення я прийняв ще у 10 класі. Ще тоді, навчаючись у школі, я вже розумів, що прийшов час визначатися, ким я буду та де працюватиму. Раніше я б ніколи не подумав, що пов’яжу своє життя з сільським господарством, але методом виключення спеціальностей, якими я однозначно не виявляв бажання володіти, я зупинився саме на агрономії, і наразі впевнений, що не помилився. Мені завжди подобались біологія, рослинний світ, спостерігати за рослинами, а коли твій фах пов’язаний із усім цим, то це взагалі чудово. Тож сама душа мені підказує, що це все у перспективі. Тому я був впевнений у своєму виборі, і найголовніше те, що агрономія буде актуальна завжди.
А.: В анкеті учасника конкурсу ви вказали, що крім навчання також паралельно працюєте, можете розповісти, де саме?
С. Л.: Більше року я працюю помічником агронома на FARMA CHMEL sro. FARMA CHMEL. Це сімейне господарство неподалік Праги, яке йде в ногу з часом та не боїться експериментувати і випробувати нові технології. Земельний банк підприємства становить 800 га, на яких вирощуємо озиму пшеницю, ріпак, цукрові буряки, озимий горох, овес, мак, гречку та редьку олійну. Кожен рік каталог культур трохи змінюється, часто випробуємо щось нове, наприклад, на наступний сезон ми вже посіяли конюшину багряну (Trifolium inсarnatum), не можу дочекатися, коли вона зацвіте, бо це дуже гарне видовище! Найбільшу площу займає пшениця й ріпак, з економічної точки зору ріпак є найцікавішою культурою, але зі стрімким зростанням цін на більшість вирощеної продукції, хто знає, чи не пережене його, приміром, пшениця, бо в нас її поки що багато зберігається на елеваторі. Час покаже.
А.: Як вдається поєднувати навчання з роботою?
С. Л.: Насправді коронавірус та карантинні обмеження, котрі панували останній рік у світі, мені дуже допомогли ідеально об’єднати ці дві речі. Університет цілий рік працював в онлайн-режимі, тому я був на фермі щодня. Брав із собою ноутбук чи телефон, тож де завгодно міг прослухати лекцію чи написати тест. Доводилося слухати пари в тракторах, комбайнах, автівці, в полі та офісі. Брав перерву від роботи лише двічі: перший раз, щоб підготуватися та скласти зимову сесію, а другий – щоб дописати бакалаврську роботу й підготуватися до захисту й державних іспитів.
Але зараз, буду відвертим, уже дуже складно об’єднувати університет та практику. Оскільки крім продовження навчання на магістратурі з агрономії, я ще поступив на заочний відділ в економічного напряму. Втім, намагаюся встигнути і те, і те, як то кажуть, «прокачую свій тайм-менеджмент» – навчаюся й працюю. Важко, але я думаю, що це важливо і потім обов’язково дасть свої плоди.
А.: Чи є у вас улюблена культура?
С. Л.: Я відповім так: майже всі культури для мене привабливі, проте якщо все ж потрібно виокремити якусь одну, то я би склав певний список. Одна з найкрасивіших культур, яку мені особисто доводилося бачити в полях – конюшина багряна. Вона дуже гарно цвіте. Цього року ми висівали її для отримання насіння, тож я не міг намилуватися цвітінням поля.
Далі йде пшениця. Всі мої університетські дослідження були присвячені саме їй, тож я знаю про цю культур більше, ніж про решту. Ще вона мені симпатизує тим, що має багато видів, є найбільш вивченою і безпосередньо годує світ.
Ріпак я поставив би на третє місце. Втім, у Чехії, люди, які не пов’язані з сільським господарством, відчувають буквально ненависть до цієї культури (в цьому винна політика країни). Проте нам, представникам агрономії, дуже часто доводиться вказувати на його цінність, таким чином, популяризувати у суспільстві – руйнуючи вигадані міфи. Саме з цієї причини ріпак мені подобається, бо надто багато доводиться його обговорювати та хвалити.
Також мені досить цікава така культура, як цукрові буряки, хоча наразі вони серйозно втрачають свою популяцію, але все одно мені подобаються солодощі.
А.: Які особисті професійні здобутки ви вже маєте у сільському господарстві, зокрема в агрономії?
С. Л.: Попри те, що я вже пройшов чималий навчальний шлях, утім, перебуваю лише на його початку. Поки що у мене не було жодних серйозних досягнень чи якихось винаходів, які були зроблені мною особисто. Проте я можу з гордістю сказати, що працюю на фермі, котра йде в ногу з часом і постійно експериментує та впроваджує нові технології, до чого я безпосередньо причетний. Останнім часом ми активно впроваджуємо технологію Strip-till на різних культурах, випробовуємо селективне внесення пестицидів, вводимо сидерати у сівозміну, використовуємо не лише мінеральні добрива, а й органічні. Також експериментуємо з нормами висіву, широкорядний спосіб висіву зернових, точне землеробство і т.д.
Також я зробив певний внесок у дослідження новий кольорових сортів пшениці, які досить активно вивчають чеські селекціонери. Проте це була моя бакалаврська робота. Не впевнений у тому, що це можна вважати досягненням, але сил та часу було вкладено мною доволі таки багато.
Утім, я впевнений, що в мене все ще попереду, і я вже чекаю можливості реалізувати свої знання й амбіції!
А.: Які маєте плани на майбутнє. Де себе бачите через 5–10 років професійно?
С. Л.: Не люблю говорити про свої плани, завжди відповідаю на це питання так: хочете розсмішити Бога – розкажіть йому про свої плани. Вже чимало разів у цьому переконувався. Я впевнений, що пов’яжу своє життя із сільським господарством, але який це буде напрям, поки не знаю.
Звісно, що якесь бажання та уяву про майбутнє я маю. Через 5–10 років я уявляю себе керівником успішного агропідприємства, де я спираючись на власний досвід, знання та згуртовану команду, приймаю ефективні рішення.
Уявляю себе затребуваним спеціалістом, який завдяки своїй професії здатен забезпечити своїй майбутній сім’ї гідне життя. До того ж хочеться зуміти реалізувати себе вдома, в Україні.
