Марія Ярошко, вет. лікар, магістр МВА
Гумові мати із «підсипкою»
Економити на якості гумових матів не варто, навіть коли на них зверху насипають достатню кількість підстилки. Також слід пам’ятати про обмеження їхнього терміну експлуатації, після чого мати потрібно замінювати. З часом гума може тріскатися та змінювати форму. Деформовані гумові мати можуть зумовити травмування, не кажучи вже про те, що пористість ускладнює прибирання та поліпшує умови для розмноження шкідливої мікрофлори у важкодоступних місцях. Та навіть за використання якісних матів не слід нехтувати додатковою підстилкою, зазвичай солом’яною чи тирсовою. Солому, звісно, легше прибирати з поверхні матів, аніж інші, дрібніші, види підстилок.
Роль підстилки поверх гумових матів зводиться до кількох функцій. По-перше, вона вбирає вологу і запобігає накопиченню бруду. По-друге,попереджає виділення надлишку вологи й утворення конденсату під час лежання тваринибезпосередньо на гумі. Так вдається уникнути розвитку шкірних захворювань. І наостанок, підстилка допомагає тварині не послизнутися під час вкладання на гумовий мат. А це є важливим, бо тоді корова впевнено лягає у станок і довше відпочиває. Попри менші об’єми підстилки за утримання у боксах, ніж із глибокою незмінною підстилкою, корови зазвичай лежать тут довше, до того ж такий спосіб утримання тварин сприяє створенню спокійної загальної обстановки в стаді. Це пов’язано із тим, що тварини зберігають більшу індивідуальну незалежність і водночас швидше звикають один до одного без зайвої конкуренції.
Що пісок, що тирса
Говорячи про тирсу, слід також зазначити, що, перш ніж використовувати на підстилку, слід переконатися в її якості. Неможна вносити в приміщення тирсу, змішану із залізною стружкою чи іншими сторонніми матеріалами, а також тирсу із домішками великих гострих дерев’яних часток. Оскільки якість тирси може бути різною, її використання як підстилки потребує більшої уваги з боку персоналу і має чітко плануватися логістично. Адже як на матеріал побічного виробництва, на нього і його постійну доступність важко вплинути. Зазвичай висока запиленість тирси обмежує її використання для молодняку. Водночас якісна тирса має кращу адсорбційну властивість, ніж солома, тож повністю відмовлятися від неї як підстилки не варто.
Якщо в якості підстилки розглядати пісок, то фактично основним фактором, що може вплинути на прийняття рішення, є доступність матеріалу. Саме через великі логістичні витрати, використання піску в більшості господарств може бути недоцільним. Утім, використання піску ставить певні вимоги до його якості – у ньому не мають міститися каміння, гострі та небезпечні домішки і грудочки. Нажаль, пісок не має добрих термоізолювальних властивостей. За тривалого зберігання та у регіонах із холодним вологим кліматом взимку пісок може примерзати, й у боксах для відпочинку тварин утворюватимуться горби та ямки, що фактично унеможливлює його використання в якості підстилки. Отже, пісок як підстилковий матеріал найкраще придатний у регіонах із теплим та сухим кліматом, де піщана підстилка дає тваринам відчуття приємної прохолоди влітку.
У разі використання піску його засипають у заглиблення в індивідуальному боксі шаром близько 15 см. Зрозуміло, що з часом частина піску виноситься із боксу тваринами під час руху. Тому для уникнення утворення ямок пісок досипають кожні 2–3 тижні з передньої частини індивідуального боксу. Слід також пам’ятати, що використання піску в якості підстилки значно ускладнює весь процес прибирання, перевезення, зберігання та подальшого використання гною. Адже надмірна частка піску на полях нікому не потрібна. До того ж через абразивні частинки техніка для гноєвидалення швидше спрацьовується.
Торф та компост
Використання в якості підстилки торфу є також доволі поширеною практикою у тваринницьких господарствах. При цьому завдяки своїй високій адсорбційній активності шкідливих газів, торф здатний значно поліпшувати мікроклімат приміщення та позитивно впливати на фізіологічний стан тварин. Для молочного стада торф’яну підстилку зазвичай використовують із вологістю не вище 45%, за розкладання торфу не більше 15% та зольності до 10%.
У разі використання торф’яної підстилки велику увагу слід також приділяти якості торфу. Враховуючи, що це органічний матеріал, не можна допускати псування підстилки та розвитку на ній пліснявої мікрофлори. Тому велике значення для збереження високої якості підстилки відіграють умови її зберігання. Щоразу завозити здалеку легку підстилку для щоденного використання у великих об’ємах недоцільно. А ось забезпечити якісне сховище для підстилкового матеріалу, без проникнення вологи та утворення сирості – оптимальне рішення для забезпечення щоденного якісного прибирання із гарантією недопущення псування матеріалу.
Однією з альтернатив солом’яної підстилки може бути формування своєрідних «матів» зі змішуванням соломи, крейди та вапна до щільної маси. Такі органічні мати можуть з успіхом замінювати гумові аналоги. Для їхнього формування в індивідуальний бокс закладають цю суміш (заввишки 20 см), а далі лише підкидають свіжу подрібнену солому як зазвичай. На переконання практиків, така підстилка сприймається тваринами краще, ніж гумові мати, коштує приблизно однаково, але є більш екологічною. Водночас слід зазначити, що з її використанням пов’язані більші витрати робочого часу.
Як обрати матеріал для підстилки
Незважаючи на однакові умови утримання в усьому приміщенні, корови надають перевагу певним місцям для відпочинку. Так, спершу вони займають індивідуальні бокси неподалік від вигулів та кормових майданчиків, а за багаторядного утримання – спочатку розташовуються там, де вони зможуть лежати мордою до стіни. Таким чином корови забезпечують собі найпривабливіші місця для відпочинку. Часто вільними лишаються бокси біля виходів, де тварин частіше турбують, та існує більша ймовірність протягів. Тож саме на ці індивідуальні бокси слід звернути більше уваги, забезпечити їх достатньою кількістю якісної підстилки, щоб там також лягали корови, й приміщення не простоювало без використання.
Для розрахунку економічності використання підстилки необхідно правильно прорахувати її витрати протягом усього періоду використання. Так, під час розрахунку цих норм враховують певні чинники. Це технологія утримання – на глибокій незмінній підстилці або утримання в індивідуальних боксах – та вартість і доступність підстилки певного виду. Важливе значення має й поступове привчання тварин до зміни підстилки, якщо це практикують у господарстві. Доступність певного матеріалу може відігравати одну з провідних ролей під час його вибору. Так, якщо йдеться про такий важкий елемент, як пісок, то наявність піщаного кар’єру неподалік тваринницького комплексу може значно вплинути на вибір підстилкового матеріалу.
Важливу роль також відіграють логістичні витрати. Адже везти торф здалека ніхто не буде. Тирсу доцільно забирати із пилорам доволі часто через поширений брак потужностей для відповідного її зберігання. Брати вологу тирсу не варто, навіть коли її пропонують задешево чи навіть безкоштовно. Умови для її попереднього висушування створити в господарстві практично неможливо, а закладати в сушарку невигідно. Отже, не слід забувати, що волога підстилка не виконує своєї функції ані з абсорбції вологи чи шкідливих газів у приміщенні, ані з низької теплопровідності. До цього додається ще й швидке заселення вологого субстрату пліснявими грибами, що робить такий вид підстилки більш небезпечним, аніж корисним.
Тож рішення щодо використання будь-якого виду підстилки господарство має приймати зважено, враховуючи технологічні особливості, вартість та доступ до матеріалів. На більшості підприємств, які займаються рослинництвом, об’ємів виробленої соломи буває достатньо для задоволення потреб тварин. До того ж підстилка має розглядатися як важливий фактор виробництва, і її слід враховувати у загальних розрахунках собівартості продукції.
