Матеріали надано компанією Bioveta, a.s
Ветеринарним лікарям і власникам свиноферм уже давно відома проблема респіраторного синдрому в свиней на відгодівлі. Це інфекційні захворювання, що призводять до великих економічних втрат, насамперед – це прямі втрати від загибелі великовагових свиней на пізніх строках відгодівлі, а також непрямі втрати через погіршення параметрів відгодівлі та як наслідок – недоотримання очікуваного прибутку.
Наразі, коли розведення свиней перебуває під великим економічним впливом, украй важливо ефективно запобігати цим чинникам. Респіраторні захворювання свиней нині є найпоширенішими хворобами свиней на відгодівлі. Навіть у розвинених країнах, наприклад Данії, вони становлять 50% від усіх проблем зі здоров’ям у свиней.
Дуже часто в хворих тварин на бойні реєструють плеврит (14%), пневмонію (7%), а також ателектаз легень (2%). Результати з боєнь дуже легко поєднати з показниками виробництва окремих господарств. Було доведено, що зазвичай свині уражені патогенними мікроорганізмами, які викликають респіраторні захворювання. Такий висновок було підтверджено характерними патологоанатомічними змінами в легенях за забою. Відтак захворілі тварини мають менший приріст, на 42 – 47 г/день, порівняно зі здоровими, в яких під час забою не діагностували жодних патологоанатомічних змін у легенях.
На жаль, для лікування цього спектра захворювань ще застосовують дуже велику кількість антибіотиків. Було досліджено, що навіть на данських і голландських комплексах переважній більшості свиней упродовж їхнього життя використовували антибіотики для лікування респіраторного синдрому (ін’єкційно або перорально).
Причини виникнення респіраторних захворювань
Респіраторний синдром свиней (PRDC) – це поліфакторне захворювання, до якого призводять різні патогени. До первинних чинників захворювання належать:
- Actinobacillus pleuropneumoniae;
- вірусні збудники (вірус РРСС, свинячий грип, цирковірус PCV2);
- Mycoplasma hyopneumoniae;
- деякі штами Pasteurella multocida і Bordetella bronchiseptica.
Секундарні патогени – Pasteurella multocida, Streptococcus suis, Actinobacillus suis, Haemophilus parasuis, Arcanobacterium pyogenes, Salmonella choleraesuis та інші.
Прояв захворювання посилюють неналежний мікроклімат, велика скупченість свиней у клітках (загонах), формування груп відгодівлі з різних джерел (ферм) або доукомплектування таких груп новими тваринами, нехтування правилом «порожньо-зайнято», а також низка інших стрес-факторів. Тяжкість захворювання завжди залежить від комбінації трьох біосистем (збудник – патоген –зовнішнє середовище). Серед найпатогенніших збудників, які здатні викликати серйозні ураження в легеневій тканині й швидко поширюватися, а також викликати незворотні зміни в паренхімі легень – Actinobacillus pleuropneumoniae, який і є безпосередньою причиною актинобацилярної плевропневмонії свиней (APP).
Збудник АПП свиней
Наразі відомо 15 різних серотипів збудника, які не мають перехресного імунітету. З цих серотипів, 13 є патогенними в тому чи іншому ступені. Це залежить насамперед від наявності в них найнебезпечніших чинників вірулентності – гемолітичних екзотоксинів. Ці екзотоксини APP (APXI, APXII, APXIII та APXIVA) належать до групи RTX-токсинів, що продукують різні грамнегативні бактерії, які в оболонці клітини-господаря утворюють крихітні отвори (пори), тому їх ще називають пориформні токсини. Внаслідок цього в клітині збільшується осмотичний тиск, вона набухає і зрештою гине. На основі цього механізму в бактерій Actinobacillus pleuropneumoniae є здатність блокувати неспецифічний імунітет респіраторного тракту, який представлений насамперед фагоцитарною здатністю легеневих альвеолярних макрофагів і нейтрофільних гранулоцитів.
Виробництво токсинів різними серотипами Actinobacillus pleuropneumoniae:
Група 1 – найпатогенніші й епізоотично значимі серотипи 1, 5, 9, 11, які виробляють APXI, APXII-токсини.
Група 2 – менш патогенні, епізоотично значимі серотипи 2, 4, 6, 8, 15, які виробляють APXII, APXIII-токсини.
Група 3 – низькопатогенний серотип 3, який продукує APXIII-токсин.
Група 4 – низькопатогенні серотипи 7, 12, які виробляють APXII-токсин.
Група 5 – найменш патогенний серотип 10, який продукує APXI-токсин.
!!! APXIVA-токсин виробляють усі серотипи 1–12 та 15 !!!
Діагностика
Діагностику актинобацилярної плевропневмонії проводять за допомогою серологічного дослідження ELISA на наявність антитіл проти APXIV-токсину. Його вироблення є специфічним для Actinobacillus pleuropneumoniae. Антитіла проти APXIV-токсину завжди постінфекційного характеру. У вакцинованих тварин результат дослідження може бути псевдонегативним. Після позитивного первинного серологічного моніторингу рекомендовано завжди проводити серотипізацію.
За гострої форми захворювання можливі такі типові клінічні прояви:
- раптово захворіла велика кількість тварин;
- висока температура тіла;
- хворі тварини лежать;
- ціаноз вух, морди, кінцівок, який поступово поширюється на все тіло;
- важкі порушення дихання (у т. ч. абдомінальне дихання);
- швидка смерть – у перші 24–36 год після прояву перших клінічних симптомів;
- після загибелі з ніздрів тварин витікає чиста кров із слизом або кровава піна.
Деякі свині гинуть без видимих клінічних ознак. У стадах із хронічним перебігом захворювання спостерігають час від часу кашель, втрату апетиту та знижений приріст маси. Тварини, які перехворіли на гостру форму захворювання й лишилися живими, а також свині з субклінічною формою, найчастіше стають хронічними бактеріоносіями, тим самим підтримуючи тиск захворювання в стаді на високому рівні. Тому хвороба в стаді найчастіше протікає в підгострій чи хронічній формах.
Як зазначено вище, комплекс респіраторного синдрому свиней (PRDC), це не лише один збудник Actinobacillus pleuropneumoniae, а ще багато інших бактеріальних і вірусних агентів, тому варто розуміти, що діагностика має базуватися на:
- анамнестичних даних;
- характерних клінічних проявах захворювання;
- патолого-анатомічних даних;
- лабораторних досліджень, які виявлять збудника, його серотип та чутливість до антибіотиків, з можливістю використання серологічних досліджень і ПЛР.
На основі всіх отриманих даних і серологічного моніторингу стада, можна вирахувати вірогідність виникнення захворювання, а також розробити ефективну профілактику чи лікування.
Лікування
Воно ефективне лише тоді, коли розпочате відразу з виявленням перших клінічних ознак. Успіх лікування залежить від таких чинників, як серотип збудника, виникнення інфекції в серонегативному чи серопозитивному стаді, інфекція лише AПП або змішана. Антибіотикотерапія має і негативний бік: вона погіршує можливість ідентифікації збудника, не впливає на кількість уражених місць у легеневій тканині й на швидкість їхнього відновлення, не зменшує кількість бактеріоносіїв. Лише за допомогою антибіотиків неможливо знищити інфекцію в стаді чи зробити профілактичний бар’єр проти інфекції шляхом додавання їх у корм. Лікування не запобігає реінфекціям інших серотипів.
Профілактика
Неспецифічна – дотримання всіх зоогігієнічних норм і правил вирощування поросят (відлучення, «порожньо-зайнято», мікроклімат, закритий оборот стада, карантин, ізолювання хворих тварин тощо).
Специфічна – вакцинація токсоїдними вакцинами, які містять APX-токсини та інші збудники PRDC.
На ринку України представлені моно- і полівалентні вакцини, які профілактують та знижують тиск PRDC на тварин (ПОЛІПЛЕВРОЗИН АРХ ПЛЮС, БІОСУІС АПП, БІОСУІС РЕСПІ Е та ін.).
