Олександр Гончаров, науковий співробітник з агрономії ТОВ «Агросфера LTD» (Україна)
Вiдомо, що запізнення зі збиранням урожаю бiльш нiж на тиждень призводить до значних втрат зерна через його осипання, до того ж знижується і його якість. Навіть за вологості зерна в колосі 16%, зеленi листки та стебла бур’янів перешкоджають якісному обмолоту. Сухе зерно швидко поглинає вологу із соковитої маси розтрощених стебел, його вологість пiдвищується до 22–24%. За таких умов можна спробувати «висушити» поле перед збиранням урожаю. Такий метод називають десикацією. Це не зовсім коректно, позаяк існують три принципово різних технології передзбиральної обробки зернових. І десикація – лише одна із них.
Поля пшениці й ячменю влітку змінюють свій колір: темна зелень перетворюється в колір шартрез. А потім залишки зеленого забарвлення зникають повністю, і поля озимої пшениці набувають відтінку світлого золота. Але, на жаль, не всі. Подекуди видніють яскраві червоні плями маку-самосійки, фіолетові острівці живокосту і мишачого горошку, соковита зелень дурнишника, амброзії та падалиці соняшнику контрастно виділяються на тлі жовтіючих колосків пшениці…
Імпресіоніст Клод Моне, мабуть, був би щасливий увічнити деякі зразки такого шаленства кольорів і відтінків. Але подібні пейзажі надихають переважно художників-аматорiв та деяких городян, що вибралися за місто «на природу».
Агроному такий мальовничий вид гарантовано псує настрій, оскільки така краса, як то кажуть, «вимагає жертв». А «пожертвою» за подібних обставин є значна частка врожаю.
Співавторами такого «дизайну» посівів пшениці й ячменю є дощі, якi ллють без перерви з початку квітня. Два місяці рясних опадів допомогли з’явитися безлічі бур’янів, і завадили вчасно від них позбутися. На бiльшостi тих полiв, на яких вдалося провести обробку гербіцидами у фазі колосіння – початку виходу в трубку, ситуація цілком задовільна. Але там, де внести гербіциди не вдалося, бур’яни повною мірою використали свiй шанс.
Десикація, тобто «видалення зайвої води»
Найпростіше тлумачення терміну «десикація» – висушування (зневоднення) рослин шляхом обробки посівів спеціальними препаратами-десикантами. Англійською мовою цю операцію називають «сrop and weed desiccation». Десикація забезпечує прогнозоване зменшення вологості рослин у певні терміни. Це дає змогу заздалегідь визначити терміни початку та загальну тривалiсть жнив і забезпечити оптимальне навантаження на збиральну техніку.
В Україні для десикації застосовують препарати, що містять 150 г/л діючої речовини дикват у вигляді водного розчину. Норма внесення на зернових колосових – від 2 до 3 л/га. Десикацію посівів озимої пшениці проводять після припинення процесу наливання зерна.
У робочому розчині дикват міститься у вигляді дикатіону, про що «натякає» повна назва д.р. – дикват дибромід. У рослинних тканинах він спочатку відновлюється до монокатіона, а потім знову окислюється. За окислення утворюються активні форми кисню (АФК): супероксид-радикал і гідроксил-радикал. Супероксид-радикал далі перетворюється у пероксид водню Н2О2. Ці речовини викликають перекисне окислення ліпідів. При цьому руйнуються клітинні мембрани, а «начинка» клітин розчиняється внаслідок дії ферментів, що містяться у самих клітинах. Рідина, яка «отримала свободу», виливається назовнi або випаровується. Тканини, на які потрапив десикант, швидко втрачають вологу і відмирають. Перші симптоми пошкодження рослин проявляються протягом декількох годин. За низької відносної вологості повітря зневоднення відбувається швидко, а за високої – повільно.
Десикант ефективно діє на рослини, які перебувають у стресовому стані (підв’ялі, неактивні), а також на ті, які активно вегетують. Дикват «працює» як за високих (> 28°С), так і низьких (< 10°С) температур. Це вигідно відрізняє його від системних д.р. гербіцидів, які використовують для передзбиральної обробки зернових.
Десиканти впливають виключно на надземну частину, не знищуючи кореневу систему рослин. Тому багаторічні бур’яни після обробки дикватом зберігають життєздатність, а «недосушенi» однорічні бур’яни можуть «ожити» та відновити вегетацію.
Зародки і сім’ядолі насіння захищені тканинами плода й насіннєвих оболонок, тому дикват не потрапляє всередину насіння та не впливає на його схожість. Тому передзбиральну обробку насінницьких посівів зазвичай рекомендують робити саме дикватом.
Оскільки дикват – препарат контактної дії, то рослини необхідно як слід «намочити» робочим розчином. Мінімальна норма робочого розчину за наземного обприскування – 100 л/га, але краще збільшити її до 200 л/га. За авіаційного обприскування норма витрати робочої рідини становить 30–50 л/га.
Препарат не змивається дощем уже через 15 хвилин після обробки, що дає змогу проводити десикацію навіть у дощову погоду. За наявності бур’янів із потужним восковим нальотом і/або за температури повітря понад 25°С рекомендують застосовувати дикват у поєднанні із ПАР (поверхнево-активними речовинами).
Десиканти на основі диквату чутливі до рН води, бо ця д.р. дуже швидко гідролізується в лужному середовищі. Тому за використання лужної води доцільно додавати у робочий розчин мінеральні добрива для його підкислення. Наприклад, аміачну селітру в концентрації 1–2% або сульфат амонію у концентрації 0,5–1,0%. Підвищення норми внесення сульфату амонію або аміачної селітри до 5–6 кг/га дає змогу зменшити норму внесення десиканту на 20% без втрати його ефективності.
Руйнівна дія диквату в рослинних тканинах активізується завдяки сонячному світлу, тому в сонячні дні дія десиканту проявляється дуже швидко. Але глибина проникнення діючої речовини в рослинні тканини цього разу незначна, пошкодження зазвичай мають характер поверхневих опіків.
Якщо ж обробку препаратом проводять за мінімуму освітлення (ввечері або у хмарну погоду), препарат може проникнути дуже глибоко. У Бразилії, приміром, це загальноприйнята практика. Проте дикват викликає сильні пошкодження всередині листової пластини, можливо, навіть трохи просувається ксилемою.
Тож проводити десикацію зернових препаратами із д.р. дикват доцiльно на полях, де немає багаторічних бур’янів. Бажано також щоб у період після обробки посівів не було опадів та була технічна можливість своєчасно скосити площі, якi підсохли після десикації.
За сильної засміченості посівів перед збиранням доцільно їх обробити системними гербіцидами, а не десикантами. У США і Канаді такий метод називають «pre-harvest weed control», тобто «контроль бур’янів перед збиранням». Головним його завданням є надійне «очищення» поля від одно- і багаторічних бур’янів. Найпопулярнішим гербіцидом при цьому є гліфосат.
Застосування гліфосату дає змогу не лише поліпшити умови збирання, а й якісно «почистити» поле. Знищення багаторічних бур’янів до збирання істотно зменшує їхню чисельність у посівах наступної культури й водночас унеможливлює відростання багаторічних (а іноді й однорічних) рослин через 1–2 тижні після обробки, що подекуди трапляється після застосування десикантiв.
Гліфосати (препарати калійної, ізопропіламінної та інших солей гліфосної кислоти) характеризуються системною дією. Тобто вони проникають у тканини листя і поширюються рослиною із потоком поживних речовин. Опинившись у тканинах кореня, гліфосати зупиняють синтез амінокислот. Рослини гинуть протягом 7–20 днів, залежно від норми витрати препарату, біології рослини та умов застосування.
Системна дія гліфосатів має певний негативний бiк. Ефективна дія препарату потребує його активного транспортування флоемою рослини. А рух у самій флоемi залежить від віку рослини (що старше – то гірше) і погодних умов (за стресу рух соку мінімальний). Тому оброблені в спеку рослини погано поглинають і перерозподіляють д.р. гербіциду. Відповідно, ефективність його дії, звісно, «не вражає».
Другий недолік – відносно тривалий період «досушування», який у середньому триває 12–14 днів. Темпи втрати вологи рослинами на полях, оброблених гліфосатами, менш передбачувані, ніж за використання десикантiв. Тому жнива іноді можна розпочинати через тиждень після внесення гліфосатів, а часом – лише через три.
Третій «мінус» гліфосатів – їх негативний вплив на схожість насіння за надто раннiх строків внесення (за вологості зерна менше 35%.) У 2007–2008 рр. співробітники South Dakota State University проводили польові дослідження щодо визначення впливу термінів застосування гліфосатів на якість насіння ярої пшениці. За обробки рослин із вологістю зерна 50% втрата схожості була катастрофічною – від 70 до 92% зібраного насіння втратили схожість.
Але обробки за вологості насіння 35% (2007 р.) і 16% (2008 р.) не мали негативних наслідків, схожість насiння становила 98%. Гліфосат діє лише на зелені клітини, не проникаючи в зріле насіння. Якщо обробку проводять, коли наливання насіння майже закінчилося, то препарат у них не потрапляє.
Для визначення оптимального часу внесення препарату використовують дуже простий метод. Приблизно за 14 днів до звичайної дати жнив визначають стан зерен у центральній частині колосу пшеницi, шляхом натискання на зерно нігтем великого пальця (на поверхнi зернин мають залишатися вiдбитки). Якщо текстура насіння нагадує віск, а ніготь «ріже» їхню поверхню, то таке поле можна обробляти гліфосатом (зазвичай вологість такого зерна не перевищує 30–35%). Якщо зерна м’які, а їхній вміст водянистий, то обробляти таке поле не можна! Також не рекомендують обробляти гліфосатом посіви ячменю і пшениці, призначені для виробництва солоду.
Норми внесення гліфосатiв залежать від стану поля насамперед від ступеня засміченості та видового складу бур’янів. У США, наприклад, рекомендована норма гліфосату (ізопропіламінна сіль, 360 г/л) має проміжок від 1 до 4 л/га.
За засмічення посіву однорічними злаковими бур’янами цілком достатнім вважають внесення 1 л/га препарату. Наявність однорічних дводольних бур’янів потребує вищої норми – 1,5 л/га. Посів засмічений багаторічними злаками (пирієм, свинориєм і т. д.) – слід істотного збільшити норму витрати препарату. За кількості пагонів пирію до 25 шт./м2 можна обійтися внесенням 2 л/га гліфосату, за 26–75 шт. пагонів/м2 мінімальна витрата гліфосату становитиме – 3 л/га. Засмічення багаторічними дводольними бур’янами передбачає збільшення норми витрати гліфосату до 4 л/га.
Дію гліфосату підсилює додавання у робочий розчин азотних добрив: аміачної селітри, КАС, сульфату амонію. На відміну від диквату, гліфосат можна вносити із невеликою нормою робочого розчину (100–150 л/га). Ба більше, гербіцидна дія прямо пропорційна концентрації робочого розчину. Тому ефект від внесення 3 л/га гліфосату із нормою витрати робочого розчину 300 л/га є еквівалентним внесенню 2 л/га із нормою робочого розчину 100 л/га.
Десикація (обробка дикватом) та контроль бур’янів перед збиранням (обробка глiфосатами)зменшують вологість насіння під час збирання, позбавляють поля вiд бур’янів, скорочують втрати й забезпечують відповідні умови для своєчасного та якicного проведення жнив. Властивості пестицидів визначають пріоритети їхнього застосування: десиканти якісно і швидко висушують масу рослин перед збиранням, а гліфосати надiйно знищують одно- та багаторiчнi бур’яни.
Чим саме обробляти поля перед збиранням? Чи взагалi не обробляти? Право вибору є у кожного, як і обов’язок передбачати наслідки своїх дій. Або наслідки своєї бездіяльності.
Порівняння десикації та передзбирального контролю бур’янів
