ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ СВИНОПОГОЛІВ’Я

Анна Назаренко, Agroexpert

За матеріалами виступу Миколи Вишепана, лікаря ветеринарної медииини, менеджера компанії ТОВ «Біонета Україна», на семінарі журналу Agraexpert «Ефективне свинарство» [Україна]

Навіть у воєнні часи важливість проведення вакцинації свиней у господарстві, яка виконує функцію профілактики, а отже – запобігання розвитку захворювань, ніхто не відміняв. Вакцини стимулюють гуморальну, клітинно-опосередковану та місцеву імунну відповідь організму тварин. А оскільки їхній захист має конкретні цілі (збудники хвороб), вакцинація стада сприяє зниженню собівартості продукції свинарства, що набуває особливого значення у цей складний період.

абуття специфічного протиінфекційного імунітету в свиней можна стимулювати шляхом активної імунізації, тобто ціле­спрямованим застосуванням вакцин, а також пасивної імунізації, коли в організм тварин уво­дять вже утворені антитіла (колостральні та гі- перімунні сироватки).

Як правильно організувати вакцинацію

Перш ніж проводити імунізацію поголів’я ве­теринарний лікар господарства має володіти ак­туальною інформацією щодо епізоотичного ста­ну не лише самої ферми, а й загалом регіону, де вона розташована. Також варто мати всі складо­ві активної імунізації: імунокомпєтенгна твари­на (клінічно здорова, оптимальних кондицій вго­дованості), якісна вакцина (разом із дотриман­ням умов транспортування), кваліфікована людина (вводити вакцину має досвідчений вет­лікар або технік). Якщо ж якоїсь із складових бракує, належного ефекту від процедур не буде.

Параметри якості вакцини закладаються ще на виробництві. Але для того, щоб зберегти цю якість, важливо чітко дотримуватися умов транспортування препарату. Якщо це жива вак­цина, то вона дуже чутлива до температурного режиму: оптимально — 2 —8°С. Але вже безпо­середньо на виробництві (в господарстві) темпе­ратуру препарату під час його використання/ введення слід довести до рівня 15 — 25 °С. Тобто вакцину треба підігріти і лише потім безпосе­редньо робити ін’єкцію.

Живі й інактивовані вакцини та їхні особливості

Живу вакцину застосовують для швидкої бо­ротьби з хворобою, яка вже розвинулась на фермі, або за підозри на інфекцію. Ослаблений штам збудника у такій вакцині краще напрацьо­вує титр антитіл, аніж інактивований. Тобто ферма може 1—2 роки працювати з живим шта­мом, а коли епізоотична ситуація стабілізується, перейти на використання інактивованих препа­ратів.

Особливості живих вакцин:

• їх виробляють шляхом пасажування в тка­нинних культурах — втрата вірулентності збудника;

відлучені поросята до віку 10 тижнів + на відаодівлі

• не викликає клінічних ознак захворювання у вакцинованих тварин;
• реплікація збудника в організмі обмежена;
• вища імуногенність;
• захисний рівень антитіл після першого засто­сування досягається швидко.

Інактивовані вакцини трохи довше виробля­ють імунітет в організмі свиней, тому їх пере­важно використовують для систематичної про­філактики розвитку хвороб.

Особливості інактивованих вакцин:

• застосовують мертвий (інактивований) пато­ген;
• абсолютно без здатності викликати клінічні ознаки хвороби;
• в організмі збудник не розмножується;
• вакцина створює нижчу імуногенність;
• багато чого залежить від ад’юванту, а тому за­звичай необхідно вводити дві дози (первинна і вторинна імунна відповідь).

Ад’ювант — речовина, яка в комбінації з анти­геном індукує посилення імунної відповіді. Пе­реважна більшість ад’ювантних вакцин інакти­вовані. Основні покази для введення ад’юванту:

• індукція тривалої імунної відповіді;
• створення достатнього захисту після однієї ін’єкції;
• непрямий захист молодняку материнськими антитілами.

Ідеальна ад’ювантна вакцина — це безпечний для тварин препарат, який не викликає клініч­них, місцевих або системних алергічних реак­цій, а також абсолютно безпечний для спожи­вачів харчових продуктів, отриманих від цих тварин.

Правильна техніка ін’єкцій

Аби максимально забезпечити ефективність вакцини і водночас уникнути небажаних побіч­них ефектів, слід дотримуватися таких правил:

Способи і техніка застосування
вакцин для свиней

• обмежити рух тварини перед ін’єкцією (фікса­ція);
• забезпечити правильну дозу в шприці (авто­маті) ;
• належним чином розмістити голку шприца (автомата) на тілі тварини;
• запобігти набряку або абсцесу в місці ін’єкції — асептика (використовувати чисті та сте­рильні голки, вводити лише на сухих і чистих ділянках тіла, не застосовувати одну й ту саму голку для набирання вмісту флакона та ін’єкції);
• фіксувати можливі побічні реакції після ще­плення (кількість тварин, характер реакцій і партію вакцини).

Вакцини вводять двома шляхами: підшкірно або внутрішньом’язово. Підшкірні ін’єкції роб­лять під кутом 45°, голкою довжиною 1 — 1,5 см для поросят та 1,5 — 2 см для дорослих свиней. Ін’єкцію внутрішньом’язово роблять під кутом 90°, для цього голка має бути завдовжки 1 — 3 см (поросята), 4 —5 см (дорослі).

Але варто пам’ятати, що розробляти схему вакцинації поголів’я слід індивідуально для кож­ного господарства.