Михайло Гузь, ст. викладач, НУБіП, Володимир Сінько, інженер-механік, Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert (Україна)
У сучасних умовах господарювання зерно є стратегічною продукцією для сільськогосподарського підприємства та потребує належного обліку та контролю його кількості й якості протягом усього періоду збирання, первинної обробки врожаю та подальшого зберігання.
Цьому має сприяти раціональна організація обліку як під час приймання зерна на складах та елеваторах, так і під час подальшого зберігання у складських приміщеннях, завданням якого є облік приймання, руху та вибуття зерна задля забезпечення його збереження, скорочення затрат часу на переміщення, своєчасне приймання й відвантаження, визначення та перевірку фактичної наявності.
У переважній більшості сільськогосподарських підприємств облік зернової продукції є однією з найбільш трудомістких ділянок за кількістю здійснюваних операцій і номенклатурою, що зумовлює пошук раціональних методів його ведення з метою підвищення оперативності цього процесу. Особливо актуальним облік стає під час збирання врожаю зернових, коли необхідно кожної миті отримувати оперативну інформацію щодо проведення збирання врожаю, зокрема кількості намолоченого зерна, у тому числі за сортами, площею обмолоту, якістю зерна (засміченістю, вологістю тощо).
Втрати зерна під час зберігання
На всіх етапах зберігання зерна виникають втрати, пов’язані з різними чинниками. Втрати через зниження вологості та смітну домішку регламентовані Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Вони залежать від різниці якісних показників із вологості і смітної домішки під час надходження зерна на зберігання та його відвантаження. Крім того, враховують неминучі природні втрати зерна, що виникають у процесі зберігання.
Неминучою механічною втратою є невраховане аеродинамічне розпилення, що виникає внаслідок переміщення зернових мас. Втрата сухої речовини через дихання зерна під час зберігання визнається єдиною виправданою втратою біологічного порядку.
Оскільки природна втрата зерна під час зберігання не може бути розрахована, виходячи лише з його кількості й якості, для її розрахунку застосовують затверджені норми. Проте чітке дотримання норм, які прописані у регламентних документах, потребує додаткових розрахунків.
Якісні показники сухого, чистого, незараженого шкідниками та охолодженого зерна майже не змінюються, а отже, його втрати будуть мінімальними. Розрізняють дійсні та уявні втрати зерна, виявлені на хлібоприймальних підприємствах під час інвентаризацій і зачищень зерносховищ. Уявні втрати зумовлені помилками у визначенні маси та якості зерна під час його приймання на зберігання й відвантаження.
Дійсні втрати поділяють на природні (нормативні) і наднормативні. Вони можуть бути зумовлені недоліками в організації й технології проведення операцій із зерном. За своєю природою дійсні втрати бувають механічними та біологічними. Механічні втрати зерна під час його зберігання полягають виключно в його розпиленні. Ці втрати виникають внаслідок видалення із зернової маси під час її переміщення, очищення і сушіння найдрібніших часток, які не можуть затримуватися звичайними фільтрами, а також можуть втрачатися через відкриті прорізи.
Обґрунтованість втрат маси сухого й чистого зерна внаслідок розпилення під час проведення технологічних і транспортних операцій на підприємствах визначають, зіставляючи показники щодо смітних домішок за надходженням та витратами.
Аби зменшити механічні втрати та травмування зерна кількість його переміщення зводять до мінімуму, регулюють роботу зерноочисних машин і транспортних механізмів так, щоб зерно травмувалося мінімально, що сприятиме скороченню втрат у результаті зменшення розпилення.
Біологічні втрати зумовлюються фізіолого-біохімічними властивостями зернової маси. За нормативних умов зберігання відбувається природний процес розкладання речовин, пов’язаний із диханням зерна. Втрати сухої речовини в результаті дихання зерна називають природними. Величина біологічних втрат залежить також від вологості зерна. Якщо зерно має підвищену вологість і засмічене, воно легко пошкоджується пліснявими грибами, тому його зберігають за вищої температури повітря, оскільки виникає небезпека великих втрат.
Визначення природних втрат сухого й чистого зерна за тривалого зберігання у виробничих умовах дало змогу вивести середні їх величини. Діючі норми природних втрат зерна під час зберігання на підприємствах диференційовані для культур, типів зерносховищ залежно від умов і строків зберігання й не мають перевищувати максимально допустимі норми.
Під час зберігання зерна та насіння олійних культур до 3 місяців норми природних втрат визначають за фактичною кількістю днів зберігання, а за зберігання до 6 місяців або до одного року – за фактичною кількістю місяців зберігання.
Під час перевезення хлібопродуктів залізничним або водним транспортом природні втрати зерна не мають перевищувати гранично-контрольних норм: на відстані перевезення до 1000 км – 0,1%; понад 1000 км – 0,15%. У разі транспортування зерна автомобільним транспортом затверджені такі норми: насипом – 0,09%, перевезення у закритій тарі – 0,07%.
Облік зерна у господарстві
Зібране комбайнами зерно та відправлене до місць тимчасового і постійного зберігання на сільськогосподарських підприємствах (токи, склади, комори й інші приміщення) обліковують у первинних документах із надходження зерна.
Наразі існує декілька методів обліку зерна у господарствах, які відрізняються між собою побудовою форм, кількістю реєстрів та порядком їх заповнення. Найпоширенішими методами є кількісно-сумовий, сальдовий і безкнижковий відповідно до яких облік ведуть вручну. Сьогодні в умовах поширення комп’ютерних технологій дедалі частіше ведуть облік за допомогою автоматизованого методу, за яким створюють автоматизоване робоче місце обліковця зерна на складі чи у бухгалтерії сільгосппідприємства.
Найбільшого поширення у сільськогосподарських підприємствах зі значною номенклатурою груп цінностей набув сальдовий метод обліку зерна. За цим методом облік зернової продукції на складі та у бухгалтерії господарства проводять за відповідною схемою, яка показує загальний порядок здійснення записів щодо обліку зерна.
За застосування сальдового методу для обліку зерна його організація зводиться до поєднання в єдиному оперативно-бухгалтерському обліку зерна в місцях зберігання та у бухгалтерії сільгосппідприємства. Досить часто суть сальдового методу визначають як об’єднання складського обліку (за кількістю) та бухгалтерського (сумового). Проте суть оперативно-бухгалтерського обліку полягає у постійному контролі за станом складського обліку, повнотою, точністю й своєчасністю відображення у документах операцій з руху матеріальних цінностей.
У зв’язку з тим, що на практиці щоденно слід мати оперативні дані про кількість, якість, сорти зерна, що значно ускладнено під час ведення ручного обліку, тому неможливо досягти повною мірою необхідної оперативності цього методу за відображення всіх операцій щодо руху зерна та виведення остаточних даних про кількість його у будь-який час. Тож усі позитивні якості сальдового методу з обліку зерна можуть бути досягнуті лише із застосуванням автоматизованого робочого місця бухгалтера (чи комірника, завідуючого складом) з обліку матеріальних цінностей. Тоді ж оперативно-бухгалтерський облік повністю набуде всіх якостей цього обліку.
Облік зерна на елеваторах
Кожну партію зерна, що надійшла на елеватор, приймає та оприбутковує матеріально відповідальна особа за масою, встановленою на повірених вагах під час зважування у присутності особи, що доставила зерно, і за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства чи представником обласної державної хлібної інспекції. Якщо маса зерна, фактично встановлена під час його зважування, відрізняється від маси зерна, зазначеної у товарно-транспортній накладній, понад допустимі норми (похибка під час зважування, зазначена у паспорті ваг, та норми природної втрати зерна під час перевезення автомобільним транспортом), складається відповідний акт, під час оформлення якого обов’язково має бути присутній представник поклажодавця.
Таким чином, розбіжності, які виникли під час приймання зерна на зберігання (як нормативні, так наднормативні), мають бути списані за рахунок власника зерна, якщо інше не передбачено договором із перевізником.
Власник зерна укладає із зерновим складом договір про зберігання збіжжя й отримує відповідні складські документи. Зерновий склад зобов’язаний уживати ефективні заходи задля забезпечення збереженості, якості та показників безпеки зерна. Кожна зі сторін має право вимагати перевірки якості зерна із відшкодуванням витрат на проведення аналізів в арбітражних акредитованих/атестованих випробувальних лабораторіях.
Складські документи на зерно виписують не пізніше наступного робочого дня по завершенню оперативної доби після прийняття зерна на зберігання і передають поклажодавцю. Зерновий склад зобов’язаний виписувати складські документи окремо для кожного класу зерна; на вимогу власника зерновий склад має виписувати окремі складські документи на будь-яку частку зданого на зберігання зерна.
Зернові, олійні, бобові культури, що надходять на зберігання, зерновий склад зобов’язаний приймати за їх кількістю та якістю. Визначення якості зерна і продуктів його переробки виконує виробничо-технологічна лабораторія підприємства за методиками, установленими державними стандартами. Результати аналізу зразка проби записують у накладній чи в реєстрі накладних, аналіз-ордері, картці аналізу та в журналі реєстрації лабораторних аналізів.
У разі незгоди представника організації, що доставила зерно, чи матеріально відповідальної особи зернового складу із даними аналізу, проведеного лабораторією зернового складу, у їхній присутності слід провести повторний аналіз, а за незгоди із повторним аналізом вирішення спірних питань за наявності розбіжностей щодо визначення якості зерна здійснюють відповідно до вимог Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах.
За надходження зерна на зберігання уповноважена особа складу перевіряє наявність договору складського зберігання зерна. Якщо такого договору немає, то власнику зерна мають запропонувати оформити такий договір і в разі його укладання уповноважена особа одержує від власника зерна такі документи:
– товарно-транспортну накладну. У разі доставки зерна без супровідної товарно-транспортної накладної підприємство складає у присутності представника поклажодавця акт, у якому вказують такі дані: назва підприємства, номер транспортного засобу, інформація про власника зерна, культура зерна, вага вантажу за шляховим листом;
– якісне посвідчення на зерно (за потреби);
– карантинний сертифікат (за потреби);
– фітосанітарний сертифікат (за імпорту зерна);
– протоколи випробувань зерна на вміст (наявність) генетично модифікованих організмів та показники безпеки.
Зерновий елеватор зобов’язаний прийняте на зберігання зерно розміщувати у зерносховищах за культурами, роками врожаю, типами, підтипами та класами знеособлено, а за бажанням поклажодавця – персоніфіковано (відокремлено) за наявності вільних місткостей для зберігання зерна.
Партії зерна, що потребують доробки, рекомендовано розміщувати в місткостях, безпосередньо приєднаних до потокових ліній, а також в окремих металевих бункерах. За розміщеними партіями зернових культур установлюють лабораторний контроль щодо вологості та температури зерна і його зараженості шкідниками. За потреби застосовують профілактичні засоби щодо освіження, охолодження та підсушування збіжжя.
Зерно, яке перебуває на зберіганні на елеваторі (окрім власного), підлягає обов’язковому страхуванню. Страхову компанію елеватор обирає самостійно. Загальна кількість зерна, яке підлягає обов’язковому страхуванню, розраховується у розмірі 50% від середньої кількості зерна за три останні роки, за максимального фактичного завантаження елеватора. Для об‘єктів, які вводять в експлуатацію вперше, слід приймати величину, яка дорівнює 50% від паспортної потужності елеватора. Обов’язковими страховими ризиками є псування зерна з необережності; втрата внаслідок пожежі, стихійного лиха тощо.
