Анатолій Окоча, канд. техн. наук, доцент, Олександр Лавріненко, канд. техн. наук, ст. викладач, НУБіП України
Із 01.01.2016 р. в Україні набули чинності стандарти на автомобільне паливо Євро, в яких закріплена норма обов’язкового вмісту біокомпонентів у автомобільних бензинах і дизельному паливі. Про переваги і недоліки таких палив та особливості їхнього використання – матеріал нижче.
Автомобільні бензини
Згідно з ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови», який розроблений на заміну ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови», і поширюється на автомобільні бензини Євро, залежно від октанового числа за дослідним методом встановлені такі марки бензинів: А-80, А-92, А-95 і А-98.
За рівнем екологічної безпеки встановлено класи бензинів: Євро3, Євро4 і Євро5, які відрізняються здебільшого вмістом сірки, мг/кг, не більше 150, 50 і 10 відповідно. Бензини екологічного класу Євро5 відповідають загальним технічним вимогам, встановленим у європейському стандарті EN 228:2012.
За вмістом біоетанолу (% об.) встановлено певні види бензинів: Е5 – не більше ніж 5%; Е7 – понад 5% та не більше 7%; Е10 – понад 7% та не більше 10%.
Позначення бензинів обов’язково має містити: марку, символ екологічного класу, символ виду бензину за вмістом біоетанолу.
Приклад позначення бензину марки А-95 екологічного класу Євро4 з вмістом біоетанолу понад 5% та не більше ніж 7%: Бензин автомобільний А-95-Євро4-Е7 згідно з ДСТУ 7687:2015.
Довідка
Етано́л (ети́ловий спирт, ви́нний спирт) – органічна сполука, представник ряду одноатомних спиртів складу С2Н5ОН. За звичайних умов є безбарвною, легкозаймистою рідиною. Згідно з Національним стандартом України ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови», етанол – це токсична речовина з наркотичною дією, за ступенем впливу на організм людини належить до VI класу небезпечних речовин. Має канцерогенні властивості.
Біоетанол – це етанол, який отримують у процесі переробки сільськогосподарської продукції, що містить крохмаль та цукор, наприклад із кукурудзи, цукрової тростини, картоплі, цукрових буряків, ячменю та ін. (звідки й походить перша частина слова назви продукту). На відміну від спирту, з якого виготовляють алкогольні напої, паливний етанол не містить води і його отримують шляхом скороченої дистиляції (дві ректифікаційні колони замість п’яти), тому він у своєму складі має ще метанол та сивушні оливи, що робить його непридатним для пиття. Тож він використовується лише як біопаливо або паливна добавка.
Переваги бензинів Євро
Суміш бензину і спирту містить меншу кількість сірки, бензолу та інших шкідливих для двигуна речовин. Відповідно, зменшується й кількість продуктів згоряння, які призводять до прискореного спрацювання деталей двигуна й окислення моторної оливи. Відтак моторна олива і двигун мають триваліший термін експлуатації. З тієї ж причини слугують довше і свічки запалювання, а токсичність відпрацьованих газів знижується майже вдвічі.
За введення від 5 до 10% етанолу в бензин із октановим числом 80 – 95 одиниць за дослідним методом підвищується його детонаційна стійкість на 2 – 6 одиниць. Крім того, етанол ефективніше згоряє, в результаті чого двигун працює стабільніше, знижується ризик його перегрівання і прогорання випускних клапанів, немає детонації.
Недоліки бензинів Євро
У етанолу майже на 30% менша, ніж у бензину, теплота згоряння, а відповідно, переведення двигуна на спиртове паливо призведе до збільшення його витрати. Практика свідчить, що коли у суміші міститься до 10% етанолу, витрата палива при цьому збільшується приблизно на 3%.
За потрапляння вологи спостерігається фазова нестабільність суміші, тобто відбувається розшарування палива в баку.
Етанол відмінний розчинник, саме тому він змиває відкладення, утворені у паливній системі й баку, крім того, може пошкодити ущільнення та інші пластмасові деталі.
Наявність полярної гідроксильної групи робить бензин зі спиртом більш хімічно активним, що сприяє корозії металів, особливо цинку, латуні, свинцю, алюмінію, а також сталі, покритої сплавом свинцю й олова.
Прихована теплота випаровування спирту у 8 – 9 разів більша, ніж у бензину, що викликає ускладнення пуску двигуна за температури нижче -10°С та триваліше його прогрівання.
Сумішеві бензини можна зберігати до трьох місяців.
Однак усі ці недоліки зазвичай стосуються бензинів, у яких вміст етанолу понад 10%, а 5% етанолу в паливі на роботу двигуна і паливної системи значного впливу не має. Більше того, як свідчить практика, і 7%, і навіть 10% етанолу в бензині на характеристиках автомобіля майже не позначаються. Помітним буде лише ефект, аналогічний застосуванню палива із мийними адитивами (присадками). Дуже важливо, аби біоетанол містив не більше 0,2% води, тому що це негативно впливає на якість палива, особливо у зимовий період.
Дизельне паливо
Згідно з ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», який розроблений на заміну ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови», і поширюється на дизельне паливо Євро (далі – дизельне паливо). За кліматичними умовами використання встановлено такі марки дизельного палива:
Л – літнє, що використовують за температури повітря не нижче за 5°С;
З – зимове, що використовують за температури повітря від 5°С до -20°С;
Арк – арктичне, що використовують за температури повітря нижче -20°С.
За показниками якості дизельного палива, згідно з європейським стандартом EN 590:2013, марка Л відповідає марці С, марка З – марці F, марка Арк – класу 0.
За рівнем екологічної безпеки встановлено такі класи дизельного палива: Євро3, Євро4, Євро5, які відрізняються, головним чином, вмістом сірки, мг/кг, не більше 350, 50 і 10 відповідно. Дизельне паливо екологічного класу Євро5 відповідає загальним технічним вимогам, встановленим у EN 590:2013.
За вмістом (% об.) метилових (етилових) естерів жирних кислот (МЕЖК) дизельне паливо поділяють на групи, які позначають символами: В0 – немає; В5 – не більше ніж 5%, В7 – понад 5% та не більше 7%.
Умовне позначення дизельного палива має містити: літери ДП (позначення дизельного палива), позначення марки, символ екологічного класу, символ вмісту об’ємної части МЕЖК.
Приклад позначення літнього дизельного палива екологічного класу Євро4 з вмістом МЕЖК понад 5% та не більше 7%: Паливо дизельне ДП-Л-Євро4-В7 згідно з ДСТУ 7688:2015.
Довідка
Біоди́зель (дизельне біопаливо, МЕЖК, РМЕ, RME, FAME, EMAG, SME, SFME, біонафта й ін.) – екологічно чистий вид біопалива, а також паливна добавка. Біодизель отримують із рослинної олії чи тваринного жиру. В європейських країнах та в Україні найпоширенішим видом біодизеля є ріпаковометиловий ефір (РМЕ), виготовлений із ріпакової олії. З хімічної точки зору це паливо являє собою суміш метилових (етилових) ефірів жирних кислот (насичених і ненасичених). Біодизель – альтернативне автомобільне паливо, яке можна використовувати самостійно або у суміші зі звичайним дизельним паливом.
Переваги біодизеля
– має вище цетанове число, ніж дизельне паливо, тому якість згорання палива є кращою;
– має значно менший вміст сірки, суттєве зменшення емісії оксиду й діоксиду вуглецю порівняно із дизельним паливом, тому негативно не впливає на навколишнє середовище;
– за потрапляння у ґрунт чи воду біодизель не завдає шкоди, тому що переробляється мікроорганізмами протягом 3 – 4-х тижнів;
– попри значно менший вміст сірки, має кращі мастильні властивості, тому зменшується спрацювання двигуна і подовжується термін його роботи;
– безпечний для використання та транспортування, оскільки є біологічно чистим, як цукор, удесятеро менш токсичний порівняно з кухонною сіллю і має високу температуру займання;
– як продукт переробки рослинної сировини, біодизель не містить канцерогенних речовин, таких як поліциклічні ароматичні вуглеводні та, особливо, бензапірен.
Недоліки біодизеля
– менша теплота згоряння, що спричинює зниження потужності двигуна або збільшення витрати палива;
– корозійно активний, що загрожує втратою стійкості прокладок і сальників, утворенням твердих відкладень у форсунках, забитими фільтрами й відмовами насосів високого тиску;
– як добрий розчинник може вимити бруд, який осів у баку та трубопроводах до його застосування. Необхідно у перші місяці користування біодизелем періодично контролювати стан паливних фільтрів;
– виробництво й зберігання біодизельного палива пов’язане з проблемами, оскільки воно зберігає свої властивості всього 3 місяці, після чого розкладається.
Висновки і рекомендації
Автомобільним бензином Е5 можна заправляти будь-який автомобіль, бензинами Е7 і Е10 – будь-які автомобілі віком до 10 років, однак карбюраторні двигуни потребують його регулювання й що старіше двигун, то більше проблем. Тож обираючи бензин будьте уважні, адже на деяких АЗС є бензини Е40, А-95Е Преміум+, Gepard95, Innovative E95 та ін. Якщо першим, який містить 30 – 40% біоетанолу, заправляти автомобіль можна лише за умови, що його виробник допускає використання такого палива, то стосовно інших – з’ясувати лише за назвою вміст у них біоетанолу не можна. У такому разі радше попросити на АЗС паспорт якості бензину, і впевнитись у його відповідності вимогам стандартів та рекомендаціям виробника автомобіля.
Якщо автомобіль старше п’яти років, і протягом цього часу жодного разу не застосовували мийні адитиви, то перед використанням сумішевого палива слід промити паливну систему і бак, тому що внаслідок забивання фільтра може вийти з ладу паливний насос, оскільки він працюватиме під навантаженням. Це краще зробити на СТО. Є другий варіант: через 2 – 3 дні замінити паливний фільтр, а також промити форсунки.
Наявність у спирті хімічно зв’язаного кисню потребує зменшення об’єму повітря, необхідного для згоряння палива, тому карбюраторні двигуни для роботи на такому паливі потребують більш тонкого і точного регулювання карбюратора. Не всі інжекторні двигуни можуть впоратися з автоматичним регулюванням паливної суміші.
Що стосується дизельного палива Євро з біодобавками, то на АЗС воно зустрічається значно рідше, ніж автомобільний бензин. Однак перед заправкою автомобіля дизельним паливом, ще раз варто познайомитись із рекомендаціями його виробника та з паспортом якості обраного палива.
Інформація для роздумів
Сьогодні в Україні не має жодного нормативно-правого акту, який би визначав: хто і коли має додавати біокомпоненти в палива та хто, коли і як контролюватиме якість отриманого сумішевого палива.
Крім того, на всіх підприємствах нафтозабезпечення зовсім немає можливості приймання, зберігання біодобавок і отримання сумішевих палив. Створення необхідної інфраструктури на нафтобазах, як свідчить практика інших країн, потребує значних коштів та не один рік для реалізації проектів.
Якщо у вас сучасний, тим паче новий автомобіль із двигуном, обладнаним прямим впорскуванням палива, краще утриматися від заправлення його вітчизняними паливами Євро, безпечніше обрати імпортне, відомих брендів.
