Люцерна: час рахувати
Анна Назаренко, Agroexpert (Україна)
Статью сделать по блокам, как мы делали АЧС по свиньям, только большими сделать цифры в начале блока, и можно их покрасить
У тваринників, поза сумнівом, травневі свята цьогоріч проминули з думками не лише про споконвічне і душевне, а й про земне, про неї… люцерну. Весняні дощі тримали у напрузі майже всіх аграріїв, проте час настав, і техніка вийшла на поля.
Тож давайте перевіримо ключові цифри етапів заготівлі цієї примхливої культури, і як у списку домогосподарки відмітимо, чи все зроблено правильно.
30–35 кг/га – рекомендована норма висіву люцерни для українських господарств. Що густіше буде висіяна люцерна, то тоншими будуть її стебла й матимуть більшу кількість листочків (перетравність і протеїн). Наразі асортимент люцернових сортів дуже широкий: низьколігнінові, швидкі, навіть ГМО. Також можна сіяти суміші – низьколігнінові та звичайні сорти
5% люцерни на полі зацвіло – вже спізнилися з початком скошування культури. Оптимальний час для завершення косовиці – до середини фази бутонізації. Якщо процес скошування люцерни у господарстві триває тиждень, розпочинати його слід на початку фази бутонізації.
2271 кг/га – (дорівнює втратам 0,8 МДж NEL/кг СР) на стільки може зменшитися молочна продуктивність стада за згодовування люцерни із гектара її посіву, якщо затриматись із скошуванням на 10 днів від оптимального строку.
8–12 см (найоптимальніше 10 см) – висота зрізування люцерни. Це сприяє не лише кращому відростанню нових рослин і пров’ялюванню зеленої маси, а й збереженню вологи в ґрунті та зменшенню вмісту золи (не більше 10%) у масі, що запобігатиме надходженню великого вмісту лігніну, клостридій та спор дріжджових грибів із нижньої частини рослин у сінажну масу.
10–15% люцерни, скошеної тупими ножами, гине. Тому, окрім дотримання оптимальної висоти під час скошування, важливо також перевіряти гостроту ножів косарки.
2–3 точки злому на рослині – ознака ефективної роботи вальцевої плющилки під час заготівлі люцернового сінажу. Це потрібно для досягнення рівномірного висихання стебла і листочків.
8 км/год – із такою швидкістю має йти валкувач полем одразу за косаркою, аби мінімізувати втрати найцінніших частин рослини – листків, що в подальшому безпосередньо впливає на поживність сінажу. При цьому найліпше, щоб валкувач був удвічі ширше косарки.
12–16 кг – оптимальна маса погонного метра валка скошеної люцерни. За меншої маси втрачається якість нарізки, збільшуються витрати палива, за більшої – висока ймовірність того, що техніка забиватиметься, підбираючи валок.
4–6 см – оптимальна довжина нарізки молодої люцерни. Цей показник насамперед залежить від вологості маси: що вона сухіша, то більша довжина нарізки.
17% сухої речовини втрачається під час транспортування зеленої маси з поля. Водночас мінімальні та максимальні показники дуже варіюють – від 4 до 27%. Це залежить як від вологості маси, так і від методу збирання її з поля.
20, 30, 40% – вміст протеїну, КДК та НДК, відповідно, який має бути в якісному сінажі, так званий «золотий стандарт». Найважливішим тут є співвідношення клітковини й протеїну. Великий вміст клітковини негативно впливає на перетравність протеїну (робить його недоступним), а також в подальшому і на жирність молока.
75% – максимальна межа вологості зеленої маси, за якої лише із використанням консервантів можна закласти якісний сінаж (перевірено на практиці компанією «Шауманн Агрі УА» із застосуванням консерванту Бонсілаже Форте). Оптимальна вологість, якої, щоправда, дуже важко досягти на практиці, – 60–65%.
Перевірити вологість люцерни можна тестом прокручування (пучок люцерни беруть у руки і міцно прокручують: якщо слідів соку на руці не лишилося – це ознака оптимальної вологості маси) або роблять це шляхом висушування її у мікрохвильовці (періодично із зібраної зеленої маси беруть пробу, подрібнюють, зважують, відправляють на 1 хв у мікрохвильову піч, зважують і знову висушують упродовж 1 хв – доки останні 2 зважування не будуть мати однакову масу).
270 кг/м3 – оптимальна щільність трамбування. Аби досягти якісного трамбування, слід використовувати важкі машини із вузькими колесами і тиском у шинах від 2 bar, закладати масу шарами максимум 30 см, швидкість руху транспорту має бути 4 км/год. Якщо закладати люцерну зі щільністю трамбування 120 кг/м3, то відразу після відкриття траншеї у неї проникає кисень углиб на 100 см, що пришвидшує псування корму.
У жодному разі не можна переповнювати траншею. Якщо вона вже повна, а на полі ще залишилася люцерна, ліпше закласти решту окремо у курган або рулони.
220 г білка, 240 г сирої клітковини й 50–80 г фруктанів містить 1 кг СР люцерни у фазі перед цвітінням. Фруктани – це полі- та олігосахариди, що в деяких культурах доповнюють або заміщують крохмаль. Їхньому розщепленню до молочної кислоти і вуглекислого газу сприяють певні штами бактерій.
20% становлять витрати енергії корму час через порушення ферментування (переважно клостридіями), і 20% – спричинені аеробними процесами у силосній масі після відкриття траншеї. Також через наявність масляної кислоти білок корму розщеплюється до аміаку – сінаж набуває неприємного запаху. Проте такі витрати можна мінімізувати або зовсім звести нанівець, застосувавши якісні консерванти для силосування.
4,3 і менше – оптимальний рівень рН, якого слід дотримуватися на початку бродіння. Важливо слідкувати, щоб у сінажі був стабільно низький рівень рН.
6 грн/день на голову – еквівалент різниці між вмістом 14 і 20% СП у люцерновому сінажі. За рік це становитиме 2190 грн. Отже, що вищий вміст протеїну в сінажі, то менше дорогих високопротеїнових кормів буде змушене господарство додатково закуповувати. Тож вдалої заготівлі якісних кормів!
Висловлюємо щиру подяку за допомогу у підготовці матеріалу компанії «Шауманн Агрі УА» та ТОВ «Пьотінгер Україна»
