Ольга Башинська, Департамент фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України
Із 218 видів небезпечних карантинних організмів, які внесені в Перелік регульованих карантинних організмів, 37 – це бур’яни, причому 20-ти із них в Україні немає. Зважаючи на постійне збільшення обсягів імпортних вантажів, багато з яких – це насіннєвий і садивний матеріали, підвищується ризик завезення до України бур’янів, які не є типовими для нашої країни.
Амброзія багаторічна та амброзія трироздільна (Ambrosia psilostachya D.C., A. trifida L.)
Амброзії цих видів засмічують ярі зернові, просапні культури, багаторічні трави, городи, сади, луки, пасовища. Ростуть на узбіччях автомобільних доріг, залізниць, у низинних місцях – балках, ярах, по берегах річок та інших не сільськогосподарських угіддях.
За останні роки в Україні зафіксували декілька випадків виявлення насіння цих бур’янів у імпортній продукції, зокрема в насінні сої. Засмічена насіннєва продукція надходила із Канади і Російської Федерації.
Небезпека, яку становлять ці види амброзій за їх поширення, схожа до шкоди, що завдає вже звичайна нам амброзія полинолиста. Пилок амброзії багаторічної та трироздільної, як і амброзії полинолистої, є надзвичайно небезпечним алергеном, що викликає у людей захворювання – амброзійний поліноз.
Крім негативного впливу на здоров’я людей, амброзії знижують урожайність сільськогосподарських культур, ускладнюють збирання врожаю та погіршують його якість, а також якість кормів.
Засмічуючи пасовища та луки, амброзія багаторічна витісняє із них корисні рослини, через що їхня продуктивність знижується.
Амброзія трироздільна, досягаючи великих розмірів, дуже пригнічує культурні рослини, особливо ярі. Міцні розгалужені рослини амброзії трироздільної з широким листям не лише пригнічують культурні рослини, але й дуже виснажують та висушують ґрунт. Грубі, майже здерев’янілі стебла бур’яну за значної густоти стояння ускладнюють процес збирання врожаю, спричинюючи часті зупинки комбайнів для очищення робочих органів.
Амброзію багаторічну відносять до коренепаросткових бур’янів. Вона розмножується в основному кореневими паростками, кореневищами та відрізками коренів. Насіння утворює мало. Однак, із карантинної точки зору, саме розмноження насінням становить неабияку небезпеку, оскільки так бур’ян завозять у нові господарства, райони й області.
A. trifida– це однорічна трав’яниста рослина, яка розмножується лише насінням. Видова назва – трироздільна – вказує на форму листків рослини. Продуктивність однієї рослини залежить від її розмірів, що більша рослина, то більше вона утворює насіння. Типова рослина середніх розмірів продукує в середньому 275 насінин, а великі екземпляри –до 5 тисяч.
Насіння амброзії багаторічної та трироздільної може бути занесене на територію нашої країни із вітчизняним та імпортним насіннєвим і продовольчим зерном, продуктами переробки зерна (соєвий шрот, комбікорми тощо), іншими відходами від переробки насіння культур (люцерни або конюшини та ін.), із сіном, соломою, зокрема із підстилковим матеріалом у вантажних автомобілях, із розсадою та іншими матеріалами.
Соняшник каліфорнійський, соняшник війчастий (Helianthusсalifornicus D.C., H. ciliaris D.C.)
Ці два карантинних види роду Helianthus у країнах свого поширення (Австралії, Мексиці, США і Канаді) чудово ростуть у посівах усіх сільгоспкультур, а також на неорних землях, пасовищах, у садах й виноградниках. Є свідчення про випадки виявлення насіння соняшнику каліфорнійського в зерні пшениці, яке імпортоване із США.
Обидва ці види соняшнику – багаторічні шкідливі бур’яни, що важко викорінюються. За засмічення ними посівів урожайність сільгоспкультур суттєво знижується, а продуктивність пасовищ погіршується.
Соняшник війчастий та каліфорнійський розмножуються насінням, відрізками коренів і горизонтальними пагонами – столонами.
Плід у H. californicus та H. ciliaris – сім’янка оберненояйцеподібної форми, тупоклиноподібна, злегка здавлена з боків. H. californicus має сім’янку із округлою верхівкою та залишком стовпчика, її основа звужена. Довжина 3–4 мм, ширина 1,5 мм, товщина 0,7–1 мм.
Сім’янка H. ciliaris оберненояйцеподібної форми, тупоклиновидна, здавлена з боків. Забарвлення сім’янок строкате, сіро-коричневого відтінку. Довжина 3–4 мм, ширина 1,5–2 мм, товщина 0,5–1 мм.
Насіння цих видів бур’янів може потрапити на територію України із зерном пшениці й інших культур зі США, Канади та інших країн, де вони широко поширені.
Череда волосиста, череда двічіпірчаста (Bidens pilosa L., B. bipinnata L.)
Це близькі «родичі» нашої череди трироздільної (B. tripartita), яку широко використовують у народній медицині, і вона повсюдно росте в Україні. На відміну від останньої B. рilosa та B. bipinnata вважають бур’янами, які важко викорінити, у більш ніж 40 країнах. Вони засмічують посіви всіх сільгоспкультур, а також угіддя не сільськогосподарського призначення з порушеним природним покривом. Їхнє насіння часто виявляють у зерні сої й кукурудзи, а також у соєвому шроті, який імпортують із Аргентини й Бразилії. Ці карантинні бур’яни знижують урожайність культур, а також завдяки засміченню зібраного врожаю, створюють фітосанітарні перешкоди щодо вільного продажу збіжжя.
Череда волосиста та двічіпірчаста – однорічні бур’яни, які розмножуються насінням. На одній рослині може утворюватись 3 – 10 тис. насінин.
Плід B. рilosa – вузька сім’янка із чубчиком. Довжина сім’янки без чубчика близько 11 мм, ширина – 0,8–1 мм, товщина – 0,5 мм.
У B. bipinnata плід – сім’янка, за описом майже така сама як у B. рilosa, завдовжки 8–18 мм, має чотири грані, колір від темно-коричневого до чорного.
Череда переноситься насінням із посівним матеріалом та зерном, із соєвим шротом й іншими матеріалами із заражених зон країн її поширення.
Іпомея плющоподібна й ямчаста (Ipomoea hederacea L., I. lacunosa L.)
Іпомею із яскравими квітками вирощують у нашій країні як декоративну квіткову культуру. Виявляється, є серед іпомей і карантинні, яких немає в Україні, а у разі потрапляння на наші городи й поля вони можуть завдати суттєвих збитків.
Іпомея плющоподібна та ямчаста можуть засмічувати поля, сади, городи, пустирі й неорні землі з порушеним рослинним покривом. «Полюбляють» здебільшого посіви сої, а також бавовнику, тютюну, кукурудзи. Їхнє насіння щорічно виявляють у зерні сої, кукурудзи та інших культур, а також соєвому шроті.
Ці бур’яни знижують урожайність і засмічують зібраний урожай. Іпомея плющоподібна й ямчаста є злісними бур’янами у посівах усіх сільськогосподарських культур. Однорічні рослини іпомеї не лише конкурують за світло, воду імінеральні речовини, але й фізично стримують нормальний вертикальний ріст культури.
Плід I. hederacea та I. Lacunosa – кругла коробочка із 4–6 насінинами. Насіння яйцевидне, слабо тригранне. Довжина насінини 5–6 мм, ширина – 3–3,5 мм (у I. lacunosa– 5 мм). Забарвлення насіння коричневе або чорне.
Насіння іпомей поширюється із зерном і насіннєвим матеріалом різних культур, а також із шротом й іншими продуктами переробки зернових.
Бузинник пазушний (Iva axillaris Pursh.)
Цей багаторічний коренепаростковий бур’ян можна знайти у посівах сільгоспкультур, на луках, пасовищах, а також на узбіччях доріг і пустирях. На дуже засмічених угіддях висіяні культури майже не ростуть, через алелопатичний вплив I. axillaris, що гальмує їхні сходи та ріст. Бур’ян отруйний, на пасовищах тварини його не поїдають, він стійкий до витоптування. Рослина має різкий неприємний запах. Пилок бузинника пазушного є алергеном і викликає сінну лихоманку.
Плід – оберненояйцеподібна або злегка здавлена сім’янка, інколи слабкозігнута. Довжина сім’янки 1,5–2,5 мм, ширина – близько 2 мм, товщина – приблизно 1 мм.
Бузинник пазушний розмножується, головним чином, вегетативно –кореневими паростками й їхніми відрізками, а також насінням. Насіння цього бур’яну може заноситися на територію України з зерном пшениці, кукурудзи, сої із США, Канади, Австралії.
Гірчак пенсільванський (Polygonum pensylvanicum L.)
P. pensylvanicum завдає шкоди зерновим культурам і землям несільськогосподарського призначення. Може засмічувати всі сільгоспкультури, надає перевагу вологим ґрунтам. Гірчак пенсільванський –однорічна трав’яниста рослина, яка може сягати до 180 см заввишки. Цвіте із липня по листопад.
Плід – серцевидно-плаский горішок, майже округлий, на верхівці загострений. Забарвлення горішків від червоно-коричневого до чорного. Довжина й ширина 2,5х3,4 мм, товщина 0,7–1 мм.
Поширюється P. pensylvanicum насінням із насіннєвим матеріалом, а також іншими матеріалами із заражених зон країн поширення.
Райманія розсічена (Raimania laciniata Rose.)
Бур’ян засмічує посіви всіх сільгоспкультур, пасовища, сади, узбіччя доріг. Райманія розсічена – це однорічна трав’яниста рослина, яка поширюється насінням із насіннєвим матеріалом, зерном та іншими матеріалами.
Плід – 4-камерна, циліндрична, пряма або зігнута, лінійна, опушена коробочка, щоза дозрівання стає гладенькою, 2–4 см завдовжки, 3–4 мм завширшки. Довжина насінини 1–1,4 мм, ширина – 0,5–0,7 мм, товщина – близько 0,5 мм.
Карантинні пасльони: каролінський (Solanum carolinense L.), лінійнолистий (S. elaeagni folium Cav.), триквітковий (S. triflorum Nutt.)
Пасльони засмічують посіви польових культур, а також сади, пасовища, необроблювані землі. Найчастіше ростуть у посівах кукурудзи та інших зернових культур, не нехтують посівами картоплі, сої, томатів, а також люцерни й інших багаторічних трав.
Ці бур’яни знижують урожайність сільгоспкультур, погіршують якість кормів та зменшують продуктивність пасовищ. Бур’ян отруйний для сільськогосподарських тварин і людей, а також є альтернативним живителем для багатьох шкідників тахвороб сільськогосподарських культур, зокрема для вірусу мозаїки картоплі й томатів.
Пасльони S. carolinense та S. elaeagni folium – багаторічні коренепаросткові рослини, розмножуються насінням і кореневими пагонами. S. triflorum –однорічник, який розмножується лише насінням.
У пасльонів плід – соковита, кругла, гладенька, ягода зеленого, жовтого, або жовто-оранжевого кольору діаметром 1–2 см. У кожній ягоді може бути від 40 до 170 насінин. Ягоди отруйні.
Сім’янка (насінина) S. carolinense пласка, округло-овальна, сплюснута з боків, жовтого або коричневого кольору з дрібногорбистою маслянистою поверхнею. Довжина насінини 2–3 мм, товщина – 0,3–0,5 мм. Насіння бур’яну дуже подібне до насіння баклажанів, але відрізняється тим, що в останніх поверхня насінин великогорбкувата.
S. elaeagni folium має пласке насіння, оберненояйцеподібне або округле, сплюснуте з боків. Довжина й ширина насінини майже однакова – 3–4 мм, товщина – близько 0,5 мм.
Насіння S. triflorum яйцевидно-округле, пласке; на верхівці заокруглене, біля основи звужене й трохи витягнуте, із невеликим носиком. Довжина насінини 1,8–2,6 мм, ширина – 1,3–1,9 мм, товщина – 0,6–0,8 мм.
Насіння карантинних пасльонів може бути завезене на територію України з зерном, насінням зернобобових, зернових та інших сільгоспкультур, із сіном, соломою й іншими матеріалами із країн, де бур’ян поширений.
Стриги (Strigalutea Lour. – стрига жовта, Striga euphrasioides Benth.–стрига очанкоподібна, Striga hermonthica Benth. – стрига єгипетська)
Стриги – кореневі паразити. Розмножуються насінням, яке утворюється у великій кількості. За деякими даними –від 40 до 100 тис. насінин на одній рослині, за іншими – 90–450 тисяч. У ґрунті насіння залишається життєздатним до 20 років.
Уражують багато рослин родини злакових (Poaceae), зокрема пшеницю, овес, жито, сорго, просо, суданську траву, кукурудзу, рис, цукрову тростину й інші. Не уражує озимі зернові. Стрига жовта паразитує на бур’янах родів сорго (Sorgum), плоскуха (Echinochloa), пальчатка (Digitaria) та ін.
Стриги зменшують урожайність сільськогосподарських культур. Залежно від ступеня ураження зниження врожайності може сягати 40 –100%. До того ж інколи у господарствах відмовляються від вирощування високоврожайних культур, які чутливі до стриг. Уражені стригами культурні рослини втрачають тургор, в’януть і засихають, їхній стан не поліпшують навіть опади або поливи.
Насіння стриг дуже дрібне, схоже на пилинки, легке (маса 1000 насінин близько 4,5 мг), довжина насінини 0,15–0,2 мм. В 1 г нараховують близько 195 тис. насінин. Тому їх слід розглядати за збільшення від 100 до 650 разів.
Насіння карантинних стриг може бути занесене на територію України із насінням і зерном пшениці, кукурудзи, жита, ячменю, проса, сорго, рису й інших злакових культур із країн поширення бур’яну.
