Олена Попюк, завідувач агролабораторії ТОВ НВК «Ірлен»
А ви знаєте, що ріпак – культура, яка здатна інтенсивно уражатися хворобами протягом вегетації? От, наприклад, ураження пероноспорозом посівів Лісостепу та Полісся становить до 80%, а фомозом – до 60%. До того ж у роки інтенсивного ураження хворобами «зникає» до 90–100% урожаю. Крім недобору врожаю, спостерігається значне погіршення посівних та технологічних якостей тієї його частини, що залишилася на полі.
Розглянемо найпоширеніші хвороби рослин ріпаку, які проявляються восени.
Фузаріоз
Хвороба розвивається не тільки на дорослих рослинах, а може з’явитися й на початку вегетації, тобто на сходах. Хворі рослини жовтіють, а на окремих сім’ядолях та листках утворюється жовта сітчастість пластинки. Якщо розглядати черешки під мікроскопом, на поперечному розрізі добре видно світло-коричневе кільце уражених судин. Також під час аналізування рослини на зрізі в просвітах судин помітно тонку багатоклітинну грибницю.
Шкодочинність хвороби значною мірою залежить від фази ураження рослин. Усі рослини, що були уражені у фази «розетки» і «стеблування» зазвичай гинуть. Трапляється, що ураження поширюється на коріння та проростки, внаслідок чого рослини гинуть ще до розкривання сім’ядолей.
Розвиток хвороби посилюється за дефіциту в ґрунті калію. Також захворювання розвивається інтенсивніше на перезволожених кислих ґрунтах та за вирощування ріпаку після картоплі, льону, соняшнику.
Джерелом інфекції є заражений ґрунт, в якому хламідоспори і мікросклероції грибка можуть зберігатися до 11 років. Додатковим джерелом інфекції слугує уражене насіння, в якому зберігається грибниця патогену.
Пероноспороз
Хвороба проявляється відразу після появи сходів. Перші ознаки можна помітити на сім’ядолях і листках озимого та ярого ріпаку. Вони мають вигляд буро-зелених та жовтих розпливчастих плям. У вологу погоду на нижньому боці листків з’являється слабкий наліт, який згодом набуває сіро-фіолетового відтінку. Нерідко плями зливаються, утворюючи значні ураження поверхні листкової пластинки.
Як наслідок діяльності патогену, листки жовтіють і передчасно відмирають, що призводить до істотного зменшення асиміляційної поверхні рослин та зниження їх продуктивності. За сильного ураження розеткових листків восени рослини менш підготовлені до входження в зиму й за незначних змін температури взимку та навесні вони часто гинуть.
Найшкодочинніше захворювання в районах достатнього зволоження.
Джерелом інфекції восени є вегетуючі рослини озимого ріпаку та інших озимих капустяних культур. Також інфекцію може накопичувати й поширювати заражене насіння, у тканині яких зимує грибниця патогену. Додатковим джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, в яких зберігаються ооспори.
Біла гниль
Хвороба проявляється на паростках, сім’ядолях та листках молодих рослин – у вологу погоду вони вкриваються ватоподібним білим нальотом. У суху погоду наліт зникає.
В ураженої рослини стебло набуває білого кольору, тому хворобу часто називають білостебельністю ріпаку. Ці візуальні прояви спостерігають наприкінці фази цвітіння рослин.
Уражені листки в’януть і відмирають. Унаслідок випадання молодих рослин недобір сягає від 50%, а в роки епіфітотійного розвитку хвороби – навіть більше.
Джерелом інфекції є ґрунт, у якому склероції грибка зберігаються на рослинних рештках. Додатковим джерелом слугує насіння, де міститься грибниця патогену. Насіння з інфекцією під час висівання потрапляє у ґрунт.
Джерелом поживних речовин для живлення патогену є пилок та органи квіток на сусідніх бур’янах (наприклад амброзія полинолиста).
Фомоз
Під сім’ядолями проростків спочатку з’являються водянисті плями різної форми, які згодом підсихають і стають світло-сірими або попелястими. У місцях ураження з’являються розсіяні чорні крапки – пікніди збудника хвороби. На першому етапі проростання, тобто на сходах, діяльність патогену проявляється почорнінням нижньої частини стебла, що спочатку нагадує таку хворобу, як чорна ніжка. Ці захворювання візуально можна сплутати, проте за фомозу тканини навколо стебла не чорніють. На поверхні ураженої тканини з’являються групами чорні крапки, які часто зливаються в окремі виразки. Стебло проростка висихає, стає трухлявим і рослина гине.
На розеткових та ліроподібно-перистонадрізаних листках плями світло-сірі, частіше округлої форми з темно-коричневою облямівкою, які вкриті численними чорними крапками. За значного ураження листкові пластинки жовтіють, в’януть і відмирають.
Уражені посіви часто зріджуються, а рослини восени відмирають. Хвороба може призвести до випадання рослин під час перезимівлі. Внаслідок передчасного відмирання хворих листків спостерігається зменшення асиміляційної поверхні рослин. Відтак погіршуються кормові властивості зеленої маси ріпаку, суттєво знижується маса 1000 насінин, а також посівні та технологічні якості насіння.
Власне, з ураженого насіння формуються проростки з явними ознаками фомозу на першому верхньому листку, кореневій шийці та сім’ядолях. Хвороба призводить до зрідження сходів через молоді уражені паростки восени.
Ураження рослин фомозом спричинюють різноманітні пошкодження: комахами, механічні під час проведення весняного боронування посівів, роботи техніки в полі та виконання технологічних операцій із догляду за рослинами.
Відомо, що ранні посіви ріпаку уражуються значно інтенсивніше, ніж за сівби в оптимальні строки, а загущені сильніше, ніж зріджені. Це пояснюється тим, що тонше стебло більш сприйнятливе до хвороб. Найуразливішими до захворювання рослини стають у фазі сім’ядолей. Це пояснюється тим, що молода тканина механічно не захищена, що дає змогу патогену легко проникати всередину. Також вельми уразливою є фаза цвітіння.
Джерелом інфекції слугує уражене насіння та рослинні рештки капустяних культур у ґрунті, де збудник може зберігатися до 2–3-х років.
Недобір урожаю від хвороб залежно від сорту та технології його вирощування коливається від 15 до 70% і більше, крім того, значно погіршуються посівні та технологічні якості насіння.
Зауважимо, що розвитку та поширенню інфекції сприяють погодні умови (висока вологість повітря, вітряна та дощова погода, тривалі густі тумани й температура повітря 16–26°С). Ці фактори є особливо нищівними під час цвітіння ріпаку. Також сприятливими умовами для розвитку хвороб є недотримання сівозміни, внесення надмірних доз азотних добрив, загущені та забур’янені посіви.
Хвороби найбільше уражують посіви після дощів та за наявності вологи на рослинах.
Рекомендуємо перед сівбою перевіряти наявність або відсутність патогенів на поверхні та всередині насінини. Це допоможе уникнути «неочікуваного сюрпризу» сходів та під час вегетації загалом.
