За матеріалами компанії Bioveta, a. s.
Навіть сьогодні хронічна форма бешихи свиней заподіює доволі значні економічні збитки. Збудник інфекції – грампозитивні, паличковидні, неспоротворні бактерії Erysipelothrix rhusiopathiae, відомий науці понад 130 років – із моменту його виявлення та виділення німецьким бактеріологом Кохом.
Під час проведення заходів із викорінення бешихи не можна нехтувати епідеміологічним ризиком для людей.
Небезпека для людини
Попри те,що патоген має чутливість до пеніциліну і терапія пацієнтам приносить значне полегшення вже через добу, захворювання в людини може перейти у хронічну форму. Пацієнти потім страждають на затяжні симптоми ендокардиту та конгестивну серцеву недостатність, хронічний артрит, зрідка можуть проявлятися й розсіяні осередки інфекції у тканинах мозку. У разі інфікування недостатньо імунокомпетентної людини виникає загроза септичної форми захворювання, коли смертність досягає 40%. Слід також зазначити, що медики нерідко за диференціальною діагностикою не відносять інфекцію до гарячкових захворювань, що уражують суглоби!
Джерелом інфекції зазвичай є недостатньо термічно оброблене м’ясо. Людина заражається внаслідок споживання такого м’яса чи частіше під час його обробки або ж контакту з хворою твариною. Бактерія у тканинах тварин виживає до кількох місяців (у загиблих тваринах), вона стійка до змін рН у межах від 5,8 до 8,6, її не руйнують сольові розчини, копчення або висушування (висохла кров). Оптимальні умови її розвитку – температура 30–37°С та рН 7,4–7,8.
Зараження відбувається у наймолодшому віці
У свинарських господарствах із ендемічною наявністю бешихи поросята природним чином інфікуються відразу після народження. Джерелом бактерій слугує переважно послід та ороназальні виділення. До восьми тижнів материнські антитіла захищають поросят, а відтак симптоми інфекції у них не проявляються. Проте вони так само як особини, що перенесли інфекцію, стають безсимптомними бацилоносіями.
Інфекція в господарстві не обов’язково має проявлятися на великій кількості тварин, зазвичай вона уражує кілька особин або невеликі групи. У поросних свиноматок можуть статися аборти, муміфікація плодів, у лактуючих – часто виникає агалактія, що згодом створює загрозу для потомства. Смертність коливається в діапазоні від 0 до 100%, вищу смертність регулярно спостерігають у тварин у другій половині періоду відгодівлі, тобто в особин масою 45–90 кг. У разі настання гострої форми захворювання (септицемічна, так звана біла бешиха) лише у кількох особин, досить складно на основі цих неспецифічних клінічних ознак встановити діагноз бешихи.
Уражені тварини стають апатичними, відмовляються від їжі, температура їхнього тіла підвищується до 40–42°С. Якщо з’являться ознаки кульгавості або закляклості рухів, ціаноз рила й вух, а також ураження шкіри з характерними еритемами, ромбовидні пурпурно-червоні ураження, тоді вірогідність бешихи дуже висока. Вкрай неприємними бувають часті гострі спалахи бешихи зі шкірними проявами у безсимптомних свиней під час транспортування і після цього. Особин зі шкірними проявами, що слугують доказом виникнення захворювання, згодом на бійні конфіскують, що заподіює тваринникам значні економічні втрати.
Еритеми на шкірі хворої свині
У разі хронічного перебігу захворювання смертність не перевищує декількох відсотків. Різке зниження економічних показників, утім, буває викликане затримкою росту з можливим подальшим відставанням у розвитку свиней на відгодівлі. Типові клінічні прояви цієї форми бешихи – хронічний артрит і клапанний ендокардит, з вищою інцидентністю у зростаючих і молодих тварин. Смертність у цих особин спричинює емболія, інфаркт або серцева недостатність. Специфічний ендокардит супроводжує утворення значних шишкоподібних деформацій клапанів серця.
Клапанний ендокардит
Суглоби тварин спочатку гарячі, напухлі, болючі, а на пізнішій стадії захворювання – затверділі та збільшені. Унаслідок дегенерації суглобового хряща відбувається анкілоз суглобів однієї або кількох кінцівок, зрідка деформуються навіть міжхребцеві зв’язки, що значно обмежує рухливість тварин.
Анкілоз суглобів
Результати діагностувань
Хронічну форму захворювання в господарстві можна відносно надійно діагностувати за допомогою тестів ELISA.
Серологічні обстеження – оцінка титрів антитіл (гемаглютинаційно інгібіційний тест – HIT)*
- 1: 4 – 1:64 – антитіла після вакцинації
- 1:32 – 1: 320 материнські антитіла або зв’язок із патогеном
- 1: 640 – постінфекційні антитіла
- збільшення титру антитіл із 1: 320 до 1: 1280 характеризує інфекцію, що прогресує
Постмортальна діагностика бешихи полягає у виділенні збудника на кров’яному агарі або бульйоні, оптимально зі зразків селезінки, нирок і довгих кісток загиблих тварин.
Попри існування майже 28 серотипів Erysipelothrix rhusiopathiae найчастіше у світі виділяють патогенні серотипи 1 та 2. Причому тип 1 викликає здебільшого раптову, септицемічну та безсимптомну загибель свиней, а тип 2 відповідає передусім за формування типових субгострих і часто хронічних форм захворювання.
Основою профілактики від бешихи свиней є високий рівень провадження зоосанітарних заходів у тваринницькому господарстві, ретельна дезінфекція, дезінсекція та дератизація та головним чином неодноразова вакцинація відповідно до схеми щеплення.
Достатній імунітет до обох серотипів забезпечує єдина на ринку інактивована вакцина з асортименту компанії Bioveta, a. s.(Чеська Республіка –EРИЗIН СiнглШот), що містить три штами субтипу 2 та один субтипу 1.
