Олена Нінуа, Agroexpert (Україна)
(За матеріалами Білоруського науково-дослідного інституту захисту рослин)
Гліфосат з’явився на зорі пестицидного ринку й одразу ж здобув популярність серед споживачів. Це був певного роду прорив! Мало того, що ця діюча речовина ефективно вирішувала проблему коренепаросткових бур’янів, вона ще й стала дієвим рішенням у системі мінімального обробітку ґрунту.
Це в деякому сенсі й пояснює високу популярність цього гербіциду. За підрахунками аналітиків, у 2016 р. на гліфосатвмісні препарати припало мало не чверть загального об’єму імпорту гербіцидів в Україні.
Як відомо, «поведінку» кожного хімічного препарату визначає низка чинників. Тож гліфосат винятком не став. І в тому, що продукт «працює не так як треба» не обов’язково слід звинувачувати виробника. Для початку варто з’ясувати, чим була викликана низька ефективність препарату і чому очікування розбіглися з реальністю. А варіантів існує декілька…
Чутливість різних буря’нів до гліфосату
Хоча гліфосати належать до гербіцидів суцільної дії, вони не завжди можуть виправдати сподівання аграріїв, оскільки чутливість рослин до них неоднакова, а спроби зекономити зазвичай ведуть до ще більших втрат. Зниження рекомендованої норми використання призводить до неповної загибелі бур’янів та підвищує ризик появи більш стійких біотипів.
Єдиної норми витрати, якою можна було б скористатися, як панацеєю проти всієї сегетальної рослинності на полі, просто немає і бути не може. Спеціалісти на місцях мусять визначати регламенти застосування будь-якого препарату, виходячи зі способів обробітку ґрунту, фону добрив та враховуючи особливості сівозміни. Але найголовнішим аспектом вибору ефективної норми внесення гліфосату, безумовно, залишається видовий склад бур’янів на полі. От, наприклад, середньочутливими бур’янами є гірчиця польова, лобода біла, нетреба колюча, кохія звичайна, вероніка польова, портулак городній, полин (види), канатник Теофраста, льонок несправжній, кропива (види), амброзія (види), ромашка (види), м’ята польова тощо. Задля ефективного їх знищення слід використовувати максимальні норми витрат ЗЗР, обираючи найуразливіші стадії розвитку. Приміром, дослідженнями встановлено, що біологічна ефективність проти пирію повзучого досягається за норми 6 л/га 36% гліфосату. Отже, за умови забур’яненості більше 200–300 стебел пирію/м2 за норми внесення наприклад 3 л/га на полі залишається 20–45 стебел пирію/м2, котрі загинуть на 40–50% після оранки, чи розмножаться на 20–30% під час дискування або за будь-якого іншого мінімального обробітку ґрунту. А от такі види бур’янів, як талабан польовий, кучерявець Софії, осот рожевий та жовтий, берізка (види), молочай (види), жовтушник, гірчаки (види), кульбаба лікарська, горошки (види), конюшина повзуча та ін. узагалі мають підвищену стійкість до гліфосатів. У такому разі дію гліфосату доцільно підвищувати за рахунок інших партнерів у баковій суміші. Завдяки синергізму діючих речовин шанси отримати очікуваний результат значно зростуть. До того ж, часто засмічення важковикорінюваними бур’янами носить не суцільний характер, а виражене осередками, відтак на таких ділянках поля раціональнішим буде локальне використання завищених норм гліфосатних гербіцидів чи добір інших комплексних методів для підвищення ефективності боротьби.
Про підготовку ґрунту
Перед проведенням обприскування дуже важливо прибрати з поля солому, яка, безумовно, стане на заваді потраплянню речовини на листок. Поглинання гліфосату бур’янами та його рух до кореневої системи відбувається досить повільно. Проводячи обробіток ґрунту на 10–14–21-й день після обробки, ми даємо діючій речовині додатковий час для кращого вбирання її рослиною, адже попри те, що надземна частина загинула, її коренева система завжди гине повільніше. Якщо говорити про мінімальні строки, необхідні для проникнення препарату в рослинний організм, то це 1–3 дні для однорічних і 3–5 – для багаторічних бур’янів. Оскільки гліфосат переміщується вздовж усієї кореневої системи – повна загибель спостерігається протягом 14–21 дня.
Що менше води – то краще
Невелика витрата води призводить до утворення крапель із високою концентрацією гліфосату, що поліпшує проникнення препарату в рослину. Зменшення об’єму води в робочому розчині також знижує кількість солей-антагоністів у воді, які взаємодіють із солями гліфосату. Оптимальна витрата робочої рідини – 100–200 л/га. Однак варто мати на увазі те, що за внесення гліфосатів методом МО або УМО зростає ризик формування дрібних крапель, котрі легко зносяться потоками повітря та можуть завдати шкоди суміжним культурам.
Врахувати погодні умови
Приблизно через годину після обприскування рослин вода випаровується, але поглинання гліфосату потребує більше часу, тому експерти радять мати в запасі не менше 6–12 год до випадіння опадів. Власне, дощі через 2–6 год після обприскування знижують ефективність препарату.
Активність гліфосату зростає у період із 8 ранку до 8 вечора. У ранні та вечірні години роса на поверхні листка може зменшити якість обробки, через зниження концентрації діючої речовини в краплі. Стосовно денних обробок – головне невисокі температури та збереження рослинами тургору.
Варто знати, що гліфосати нелеткі. Гербіцид на сусідні ділянки зноситься найчастіше вітром або під час руху висхідного потоку гарячого повітря через різницю температур.
Гліфосати – це водорозчинні сполуки. Наявність щільного воскового нальоту на листовій пластині заважає їх проникненню в тканини листка. Тому їхня ефективність зростає в умовах підвищеної вологи, коли продихи рослини відкриті, а ґрунт зволожений і процеси обміну речовин у рослині протікають дуже активно. Відповідно, гербіцидна дія погіршується за настання посухи, коли рослина перебуває у стресовому стані через брак вологи. Холод також слугує для рослини стресовим фактором. Хоча гліфосат діє і за температури 5°С, однак ця дія значно сповільнюється. Є дані про те, що великі перепади температур (приблизно 10°С) за 1–2 дні до або після їх застосування також суттєво зменшують гербіцидну активність. Гліфосати можна використовувати за 1–2 тижні до настання перших заморозків. Навіть після заморозків препарати на основі гліфосату, хоча й повільно, та все ж діють, але за умови, що побуріння вегетативної маси бур’янів унаслідок зниження температури становить менше як 25%. Тканини рослин мають бути зеленими чи з трохи зміненим забарвленням (наприклад червонуватими, але не коричневими) та мати достатній тургор для перенесення препарату з листя до стебла й далі до кореня. До того ж, заморозки можуть виступати природними десикантами, викликаючи відмирання листків у рослин і це також ускладнює проникнення.
Фаза розвитку
Регламенти для застосування гліфосату свідчать не лише про норми внесення і про погодні умови, але й про фазу розвитку бур’янів. І це також є важливим нюансом. Інколи гербіцид досягає кореневої системи у порівняно невеликих кількостях, які є недостатніми для провокування повної загибелі всіх частин рослини. Причиною цього може бути поступова адсорбція і розпад діючої речовини на шляху до кореня під час пересування провідними тканинами стебел через велику вегетативну масу рослини. Відтак можна спостерігати таке: надземна маса рослини гине, а кореневище пошкоджується лише частково і може відростати заново. До того ж бур’яни, які переросли оптимальні для боротьби з ними строки, погіршують технологічні умови внесення гербіциду, перешкоджаючи рівномірному розпиленню та розподіленню діючої речовини по поверхні. І хоча в таких жорстких умовах гербіцид все одно діятиме, шаленого ефекту чекати не варто, адже ураженими будуть лише точки росту, а сама рослина довгий час може залишатися зеленою (наприклад амброзія полинолиста висотою 70 см зі здерев’янілим стеблом). Надалі це може зашкодити якісному збиранню врожаю. Деякі види бур’янів найліпше обробляти, наприклад восени, коли асимілянти вивільняються із надземної частини до кореня (приміром осоти). Рослина сама «засмоктує» гербіцидний коктейль, що в рази покращує його дію.
Вода : партнер або завада
Повільне проникнення препарату чи навіть його інактивація може бути викликана наявністю бруду та пилу на листі рослини, наприклад через пилові бурі. Подібна картина спостерігається за використання води з відкритих джерел через наявність у ній органічної речовини або часток глини, адже гліфосат миттєво з ними зв’язується.
Як відомо, жорстка вода містить велику кількість солей (кальцію, магнію, калію, заліза), що вступають у реакцію з іонами гліфосату та провокують утворення осаду.
Азот в амонійній формі підвищує ефективність більшості гербіцидів, адже іони амонію сприяють їхній адсорбції. І що жорсткіша вода, то вищою буде користь від використання азотних добрив, оскільки іони амонію, зв’язуючись із гліфосатом, знижують можливість його взаємодії з катіонами інших солей. З катіонами кальцію, магнію та заліза зв’язуються аніони сульфату (SO42-). Тому у воді, багатій на ці елементи, ефективність гліфосату зростатиме саме завдяки сульфату амонію. Важлива деталь – спочатку варто розчинити у воді азотні добрива, а вже потім додавати до розчину гліфосат, інакше цей прийом втрачає сенс. На 100–200 л води витрачається 1–2 кг сульфату амонію або 5–10 кг сечовини. Якщо використовувати КАС, то до 50 або 70 л КАСу додають 50 чи 130 л води, щоб отримати об’єм робочого розчину 100–200 л. До того ж суміші гліфосату з азотними добривами сприяють швидшій мінералізації органічних решток.
Союзники на полі бою
Було встановлено, що застосування гліфосату в суміші з дикамбою не тільки дозволяло контролювати пирій повзучий на 88–95%, але й досягти високої ефективності проти осотів (до 92–100%). На основі проведених досліджень для підсилення та розширення спектра дії гліфосатвмісних препаратів доцільно рекомендувати в якості бакових партнерів 2,4-Д, дикамбу та інші гербіциди з рістрегулюючими властивостями.
Втім, дещо таки залежить і від виробника. Це якість пропонованого препарату. Варто пам’ятати, що гліфосат діє системно й поступово знищує рослину, а не лишає локальні опіки у вигляді жовтих плям. Отже, висновок напрошується один: уважно ставтеся до вибору препаратів та ретельно обирайте умови для їхнього застосування. І нехай щастить!
