Біобезпека на свинофермі

0

Регіна Цодтль, вет. лікар і спеціаліст із дезінсекції та гігієни (Нижня Австрія, Бургенланд)

Придбані тварини можуть принести із собою збудників хвороб у стадо. Транспортні засоби та сторонні особи також загрожують стану здоров’я свинопоголів’я. Як цього уникнути? Дотримуйтесь деяких основних правил гігієни – і зможете убезпечити своє господарство від небезпеки.

У багатьох господарствах великого значення надають внутрішній біобезпеці, що пов’язана з чищенням та дезінфекцією відділень для опоросів, дорощування і відгодівлі тварин. Транспортні засоби на багатьох фермах після кожного використання також піддають згаданим вище заходам гігієни. Таким чином підтримують на низькому рівні концентрацію мікроорганізмів та на високому – продуктивність тварин. Та зовнішній біобезпеці (зокрема, можливості занесення збудників у стадо працівниками господарств), однак, приділяють замало уваги.

Як і раніше, найчастішою причиною виникнення нової інфекції у стаді є купівля тварин (ремонтних свинок, кнурів-плідників для розведення). У такому разі доцільно облаштувати карантинник, який має бути розміщений якнайдалі від основних приміщень із тваринами, а ще ліпше – в окремій будівлі.

Придбані тварини мають перебувати у карантиннику щонайменше 4–6 тижнів, аби уникнути занесення мікробів на ферму. З цієї причини до зони карантину завжди слід заходити в змінному одязі й наприкінці всіх робочих процесів. Під час карантину проводять дослідження крові тварин на виключення різних інфекційних хвороб та заплановану в господарстві вакцинацію. Крім того, ремонтні свинки, які перебувають у карантиннику, мають контактувати із молочними та поросятами на дорощуванні, аби «познайомитися» із мікрофлорою господарства. Так тварини зможуть виробити власний імунітет до збудників, які циркулюють у господарстві.

У відгодівельній зоні проблему становлять здебільшого тварини із різним статусом здоров’я ( часто – з різних місць походження). Тому велике значення має поінформованість про статус здоров’я господарства-постачальника.

Під час купівлі тварин відбувається пряме перезараження (від тварини до тварини), проте слід зважати на безліч непрямих шляхів перенесення збудників хвороб. До найпоширеніших векторів (переносників) належать персонал або інші види тварин, гризуни, мухи тощо. Транспорт, прилади, корм і вода не є першочерговими об’єктами перенесення хвороботворних збудників. Ці вектори варто або тримати подалі від поголів’я, або проводити відповідні заходи, що запобігатимуть занесенню мікробів.

 «Чисте» мислення

Аби заходи з біобезпеки були ефективні, необхідно облаштувати чисту зону так, аби максимально надійно відгородити її від брудної (див. рис.) Наявність обох зон дає змогу запобігти або зменшити занесення збудників хвороб у стадо. Для безпечного розмежування на брудну і чисту зони всередині приміщення має бути облаштований санпропускник.

Слід також продумати пропускну систему, аби не всі сторонні особи мали доступу у свинарник. Вхід до нього має бути лише через пропускник. Для цього у зоні перевдягання встановіть бар’єр (наприклад лавочка, розміщена поперек приміщення). Багато господарств влаштовують на цьому місці душову, тож візитери спершу можуть прийняти душ, лише потім пройти у свинарник. У брудній  частині приміщення залишають вуличний одяг та взуття, а у чистій вдягають спеціальні, змінні. Також має бути можливість для миття й дезінфекції рук та чобіт. Такі правила діють як для працівників господарства, так і для відвідувачів.

Різні прилади, як-от сканер, слід проносити у свинарник через санпропускник і, відповідно, обов’язково дезінфікувати.

Перенесення збудників хвороб між господарствами із транспортом є значною, проте, на жаль, недооціненою тваринниками проблемою. Отже, слід взяти за правило: транспорт, перед тим як заїхати у чисту зону, має бути очищеним і продезінфікованим.

Зовнішню територію слід обнести загорожею для гарантованого дотримання чистої зони. Перед загородженням території варто продумати: розташування кормових силосів, рампи для розвантаження тварин або вивезення трупів слід облаштовувати таким чином, щоб ви могли виконувати всі ці рутинні процедури із брудної зони.

Якщо неможливо встановити загорожу, варто взятися за інші заходи, як-от: встановити попереджувальні знаки та зачиняти двері свинарника. У такому разі тут слід також усвідомлювати загрозу занесення збудників хвороб транспортними засобами, адже постачальники кормів або скотовози, а також машини кур’єрської доставки їздять різними фермами. Часто транспорту не вдається уникнути проїзду купами гною. Також збудники переносяться у профілях шин за багато кілометрів із одного господарства до другого. Якщо після переходу із такого зараженого господарства в інше не змінити чобіт, занесення збудників у стадо буде майже запрограмовано.

Сумнівну догму на кшталт «Погода (дощ) з цим справиться» слід викинути з голови. На це покладатися не варто! Різні збудники надають перевагу різним умовам навколишнього середовища. Так, деякі мікроби особливо добре виживають за вологої, прохолодної погоди (РРС), тоді як інші чудово розвиваються у теплі.

Доцільно уникати пересікання робочих шляхів завдяки відповідному плануванню (рампи для розвантаження, кормових силосів, вивантаження трупів тощо). Так можна мінімізувати джерела небезпеки.

Боротьба зі шкідниками

Деяких векторів, однак, не можна уникнути завдяки лише встановленню чистої зони. Мухи та гризуни не лише докучають, а й можуть переносити різні небезпечні мікроби. Передусім мухи переносять збудників хвороб на своїх лапках через контакт із тваринами або із виділеннями (екскрементами). Тут поряд з багатьма іншими зустрічаються E.coli, РРС та брахіспіри (збудники дизентерії). Основа ефективної боротьби з мухами – це боротьба з їхніми личинками. Для цього слід наносити ларвіцид (найліпше у формі рідини) на всю поверхню куп гною, який так приваблює мух. Водночас варто зменшити кількість дорослих особин мух, аби уникнути подальшого розмноження комах та їхнього поширення. Гризуни також виділяють хвороботворних збудників із калом та сечею.

Список збудників хвороб, які можуть переносити мухи та гризуни, великий. Так, на багатьох господарствах відслідковують взаємозалежність між численністю гризунів і проблемами з відтворенням у свиней.

Боротьбу з гризунами слід починати поза приміщенням, аби запобігти їхньому проникненню в стадо. Тому приманки мають бути більш привабливими, ніж корми.

За боротьби як з мухами, так і з гризунами в деяких господарствах варто звертати увагу на ситуацію з резистентністю. Якщо приманки неефективні, то слід критично замислитися над застосованим препаратом.

Заборона для собак і котів

Собаки й коти – не найліпший засіб боротьби з гризунами. Бажано навіть щоб вони не мали доступу у свинарник, адже і домашні тварини можуть переносити збудників хвороб. Особливо це стосується мисливських собак, які безпосередньо контактують із дикими тваринами – їх слід тримати якомога далі від свинопоголів’я, аби убезпечити свиногосподарство від небезпеки виникнення епідемії.

Те, що на перший погляд видається дуже витратним, багато господарств уже успішно застосовують. Завдяки згаданим вище заходам можна стабільно тримати статус здоров’я господарства на бажаному рівні. Деякі з пунктів, як-от облаштування у свинарнику санпропускника, варто дотримуватись як обов’язкового елемента програми підтримання здоров’я свиней. Тому доцільно зайнятися цим.

2

Попередня статтяПоради щодо вибору сорту сої для виробника
Наступна статтяІнноваційні мікродобрива «УАРОСТОК»® від ТОВ «Український Аграрний Ресурс»