Сергій Авраменко, канд. с.-г. наук, Сергій Попов, д. с.-г. наук, Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, Євген Сарайкін, гол. агроном ТОВ АФ «Лан»
Важливим чинником, що впливає на якість зерна пшениці озимої, є погодні умови. У вологі роки формується висока врожайність, але якість зерна знижується. У гостро посушливі роки одержують переважно дрібне, плюскле, низьконатурне зерно із погіршеними технологічними властивостями. До різкого погіршення якості клейковини в зерні також призводить перевищення порогу шкодочинності клопа шкідливої черепашки.
За період із 2000 по 2015 рр., порівняно з попередніми роками, виявлено зниження частки зерна в загальному обсязі його виробництва зі вмістом клейковини вище 23% і різке збільшення – із низьким вмістом. Ймовірними причинами цього можна вважати зміни клімату, екстремальні погодні явища, прорахунки в селекційній роботі, погіршення родючості ґрунтів, нехтування деякими агрозаходами технології вирощування пшениці озимої, невдале комбінування їх складових тощо.
Численні дослідження показують, що великий вплив не лише на урожайність, але й на якість зерна мають попередники. Так, вміст білка в зерні пшениці в Лісостепу України за сівби її після чорного пару, гороху та жита озимого на зелений корм становить близько 16%, а клейковини – 33%, після багаторічних трав першого року використання – відповідно 15 та 34%; а кукурудзи на силос – 13 та 28%. Утім, окремі дослідники, вивчаючи ефективність вирощування пшениці озимої за різних технологій у південно-східній частині Степу, наводять дані про те, що в окремі сприятливі роки якість зерна після непарових попередників може бути вищою, ніж після чорного пару.
Таким чином, фактор погоди чинить чи не найбільший вплив на формування показників якості зерна пшениці озимої. На яку ж якість доводиться сподіватися в умовах 2016 р., коли посівний період видався чи не найпосушливішим за всю історію спостережень, а весняний – найзволоженіший?
Вихідні дані
У цій статті ми наводимо динаміку формування основних показників якості зерна пшениці озимої за останні 5 років, які істотно різнилися як за кількістю опадів, так і за середньодобовою температурою повітря. Маючи ці дані, можна приблизно спрогнозувати показники формування якості зерна пшениці озимої у поточному році.
Мета наших досліджень – вивчення сортової реакції основної хлібної культури – пшениці озимої – на сівозмінний фон та органічну й органо-мінеральну системи удобрення в роки із різними погодними умовами протягом вегетаційного періоду.
Дослідження проводили після попередника горох у стаціонарній 9-пільній сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН. Вивчали такі варіанти удобрення: контроль (без добрив), органо-мінеральна системи удобрення (післядія гною + N30P30K30 в основне внесення). Сівбу проводили в оптимальні для зони вирощування терміни. Об’єктами досліджень слугували сорти пшениці озимої від чотирьох оригінаторів: Дорідна, Гордовита, Статна, Білиця, Калита, Левада, Диканька, Сагайдак, Ужинок, Борвій, Мулан.
Натура зерна мало залежить від удобрення
Так, згідно з ДСТУ 3768:2010, для віднесення зерна пшениці м’якої до І класу, з-поміж інших показників, натура має становити не менше 760 г/л, до ІІ – не менше 740, до ІІІ класу – 730 г/л.
За результатами наших досліджень, натура зерна пшениці озимої у середньому перевищувала 760 г/л, тобто відповідала вимогам І класу якості. У середньому за роки досліджень найбільшу натуру мали сорти Статна (814 г/л), Ужинок (814 г/л) та Диканька (812 г/л), а найстабільніше за роками вирощування натура зерна формувалася у сортів пшениці озимої Дорідна, Диканька й Ужинок. Найменш стабільними були сорти Білиця і Мулан. За натурою зерна досліджувані сорти пшениці озимої не надто реагували на систему удобрення. Попри те, що фактор року чинив найбільший вплив на формування натури зерна, ми не виявили чіткої та закономірної залежності величини натури зерна від конкретних погодних умов року.
Загалом за результатами досліду частка впливу сорту на натуру зерна пшениці озимої становила 26%, системи удобрення – 3%, а року вирощування – 71% (рис. 1).
Вміст білка залежить від погодних умов та пластичності сортів
Згідно з ДСТУ, для віднесення зерна пшениці м’якої до І класу, з-поміж інших показників, масова частка білка має становити не менше 14%, до ІІ – не менше 12,5%, до ІІІ класу – 11%.
У середньому за роки наших досліджень найбільший вміст білка у зерні формувався у сортів пшениці озимої Дорідна (13,2%), Левада (13,2%) та Диканька (12,9%), а найменший – у сортів Мулан (11,1%) і Борвій (11,8%). Найстабільніше за роками вирощування формування вмісту білка в зерні відбувалося у сортів Мулан, Білиця й Статна.
Досліджувані сорти пшениці озимої за вмістом білка по-різному реагували на систему органо-мінерального удобрення. У середньому за роки досліджень найбільші надбавки білка в зерні до контролю формували сорти Калита (0,9%), Дорідна (0,6%) та Білиця (0,6%), найменше – Левада (0,1%), Борвій (0,1%) і Сагайдак (0,2%). Також встановлено, що найбільший вміст білка в зерні пшениці озимої сформувався у найпосушливішому 2012 р., тоді як у роки із підвищено вологістю цей показник істотно знижувався.
Відтак частка впливу сорту на вміст білка у зерні пшениці озимої становила 36%, системи удобрення – 7%, а року вирощування – 57% (рис. 2).
У вологі роки вміст клейковини нижчий
Вміст сирої клейковини у зерні, а також її якість і вміст білка, є визначальними показниками якості зерна пшениці. Згідно з ДСТУ, для віднесення зерна пшениці м’якої до І класу, з-поміж інших показників, вміст сирої клейковини має становити не менше 28%, до ІІ – не менше 23%, до ІІІ класу – 18%.
За формуванням клейковини в зерні між досліджуваними сортами пшениці озимої була суттєва різниця. Так, у середньому найбільший вміст клейковини на фоні без добрив формувався у сортів Левада (21,9%) та Сагайдак (21%), зокрема в останнього цей показник був одним із найстабільніших за роками досліджень порівняно з іншими сортами.
За органо-мінерального удобрення найбільше клейковини в зерні формувалося у сортів Дорідна (22,7%), Статна (22,5%) і Левада (22,1%). Найменший вміст клейковини на фоні без добрив був у сортів Мулан (16,3%) та Калита (17,5%), а за органо-мінерального удобрення – у сортів Мулан (18,3%) та Гордовита (18,9%). У середньому за роки досліджень надбавка вмісту клейковини у зерні пшениці озимої за внесення органо-мінерального удобрення після попередника горох становила у середньому за сортами 1,3%, при цьому найбільше реагували на удобрення сорти Калита (3,1%), Дорідна (2%), Мулан (2%) та Статна (1,8%), найменше – Гордовита (0,1%) і Левада (0,2%).
Тож частка впливу сорту на вміст клейковини у зерні пшениці озимої становила 32%, системи удобрення – 9%, а року вирощування – 59% (рис. 3).
Як і вміст білка, найбільший вміст клейковини в зерні було одержано у найпосушливіші роки, тоді як у вологі роки він зменшувався.
На якість зерна впливає сорт та погода
За ДСТУ 3768:2010 для віднесення зерна пшениці м’якої до І та ІІ класів, з-поміж інших показників, показник приладу ВДК має становити від 45 до 100 одиниць, до ІІІ класу – від 20 до 100.
Якість зерна пшениці озимої у наших дослідженнях значною мірою зумовлювали погодні умови у різні періоди року вирощування. Виявлено сорти, які формували високу якість (50–70 од. ВДК) протягом усіх років досліджень: на фоні без добрив це були сорти Гордовита, Диканька та Мулан, а за органо-мінерального удобрення – лише сорт Мулан.
За показником стабільності між досліджуваними сортами також була суттєва різниця. Так, найстабільнішими за формуванням якості клейковини у роки досліджень на фоні без добрив були сорти пшениці озимої Мулан, Гордовита і Калита, а за органо-мінерального удобрення – Гордовита, Сагайдак та Мулан.
У цілому частка впливу сорту на якість клейковини у зерні пшениці озимої становила 51%, системи удобрення – 3%, а року вирощування – 46% (рис. 4).
Число падіння добре реагує на удобрення
Для віднесення зерна пшениці м’якої до І класу, з-поміж інших показників, число падіння має становити не менше 220 с, до ІІ – не менше 180 с, до ІІІ класу – 150 с.
Число падіння пшениці озимої в усіх варіантах досліджень у середньому перевищувало 220 с, що відповідало вимогам І класу якості. У середньому найвищий показник числа падіння на фоні без добрив був у сортів Калита (332 с), Ужинок (329 с) та Статна (326 с), а за органо-мінерального удобрення – у сортів Калита (357 с) та Ужинок (351 с). Найстабільнішими за цим показником на фоні без добрив були сорти Дорідна та Ужинок, а за органо-мінерального удобрення – Диканька й Сагайдак.
Встановлено, що у середньому пшениця озима за органо-мінеральної системи удобрення збільшувала показник числа падіння у середньому на 4% порівняно з контролем, при цьому найбільшу позитивну реакцію мали сорти Дорідна (12%), Калита (8%) та Борвій (8%), натомість сорти Гордовита та Сагайдак зменшували число падіння у середньому відповідно на 7 та 1%. Також встановлено, що найбільше зниження числа падіння (у середньому 4%) було у посушливому 2012 р. із ГТК за вегетаційний рік 0,4.
Відтак частка впливу сорту на число падіння пшениці озимої становила 34%, системи удобрення – 4%, а року вирощування – 62% (рис. 5).
Тож завдяки проведеним дослідам встановлено, що найбільшими класообмежувальними показниками за роками досліджень для пшениці озимої були вміст білка та клейковини у зерні. Цікавим є те, що з-поміж інших ці показники найбільше залежали від технологічних факторів. Отже, припускаємо, що в умовах нинішнього вологого року основні показники якості зерна пшениці озимої будуть гіршими порівняно з минулими роками, водночас ключовим фактором буде саме сорт культури. Натомість шляхом оптимізації пізніх технологічних прийомів можна істотно підвищити якість зерна навіть до ІІ–ІІІ класів.
