Резолюція Земельного форуму, який відбувся у Києві 24 березня.
“Ми, учасники Земельного форуму, констатуємо, що в Україні протягом останніх 25 років так і не завершено земельну реформу. Дотепер не розроблено та не запроваджено усього комплексу законодавчого й нормативно-правового забезпечення, необхідного для захисту, збереження, ефективного та раціонального використання національного надбання — українських земель.
Натомість вкрай заполітизовано та перетворено у засіб розколу українського суспільства питання обігу земель сільськогосподарського призначення. Окремі політики, представники олігархічних кіл, відверто і цинічно намагаються вкрасти українську землю, послуговуючись брехнею, обманом та шахрайськими схемами. Український народ прагнуть повністю усунути від процесу ухвалення рішень щодо майбутньої долі українських земель. Про це свідчить, зокрема, бажання скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення через Конституційний суд.
До ключових проблем, що заважають цивілізованому розвитку земельних відносин, належать:
· Двозначність сучасної земельної політики. Попри публічні заяви про передачу прав розпоряджатися державними землями громадам, головним розпорядником дотепер залишається Держгеокадастр та його територіальні органи. Блокуються законодавчі зміни, покликані розширити права громад у сфері користування землею.
· Забюрократизована та корумпована система з оформлення дозвільних документів, пов’язаних із правом власності та орендою землі. Уся система розгляду звернень у Держгеокадастрі штучно спрямована на порушення земельних прав громадян, паперову тяганину та примус до хабарів.
· Зволікання щодо розв’язання існуючих проблем із державним земельним кадастром. Має місце повільне наповнення національної кадастрової системи відомостями про земельні ділянки, накладення меж суміжних територій, межові спори, невідповідність наявних систем координат тощо.
· Неврегульованість проблем щодо невитребуваних земельних часток (паїв), черезсмужжя, дрібноконтурності, земель колективної власності, управління землями сільськогосподарського призначення державної власності.
· Блокування проведення належної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення. У різних документах по-різному зафіксовано приналежність певних ділянок до тих чи інших районів. Таких «спірних земель» між районами може бути від 2 до 5 тисяч га, що створює широкі можливості для рейдерства.
· Відсутність єдиного бачення земельної реформи, яка б ураховувала інтереси народу України, який є головним власником землі згідно з Конституцією, та української держави і українських громад.
· В Україні процвітає тіньовий ринок земель, до якого мають доступ виключно великі агрохолдинги та олігархи. Господар, який роками працює на землі, не має повноцінних прав, його знищують. Тисячі людей втрачають роботу і свою власність.
Замість пошуку суспільного діалогу з питань запровадження прийнятного для України та її народу механізму обігу земель, ми бачимо лише спроби впровадження окремих елементів ринку земель в інтересах олігархічного капіталу. У разі реалізації цих схем українців пограбують, як це сталося у 1990-х, коли у народу було вкрадено промисловість.
Для запровадження цивілізованих земельних відносин необхідно створити повний пакет законодавства, яке:
1) Визначає власником землі виключно громадян України.
2) Встановлює кваліфікаційні та фахові вимоги до осіб, які беруть в оренду чи прагнуть обробляти землю.
3) Закріплює обмеження щодо площі земель, яка може перебувати: у володінні однієї особи, в обробітку одного землекористувача, в оренді одного землекористувача.
4) Забезпечує роботу відкритого реєстру прав власності на землю, передбачає проведення інвентаризації земель за формами власності та суб’єктами господарювання.
5) Передбачає створення правових і соціально-економічних механізмів ефективної реалізації прав власності на землі сільськогосподарського призначення (у першу чергу особами літнього віку, які не мають спадкоємців).
6) Визначає і законодавчо закріплює баланс земель, встановлює граничні показники розораності та інші у прив’язці до чіткого районування, забороняє вести господарську діяльність у заповідних зонах та прибережних захисних смугах.
7) Встановлює граничні мінімальні орендні ставки на землі сільськогосподарського призначення та чіткий механізм їх встановлення, виходячи з оцінки якості земель.
8) Передбачає перегляд показників нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, знизивши їх вартість до рівня орних угідь.
9) Передбачає створення Земельного банку, основним завданням якого є збереження кількості та якості земель, а також контроль за їх обігом.
10) Закріплює параметри охорони земель, їх консервації та рекультивації, а також збереження й відтворення родючості ґрунтів.
11) Упорядковує і визначає статус земель для суспільних потреб (земля, що належить церквам або громадським товариствам, таким як товариство сприяння армії тощо), а також гарантує задоволення потреб громади у земельних ділянках, у першу чергу для сінокосіння і випасання худоби, городництва та індивідуального житлового будівництва.
12) Передбачає розроблення Загальнодержавної і регіональних програм підтримки фермерських господарств, малих і середніх підприємств та заснованих ними сільськогосподарських кооперативів шляхом забезпечення доступу до дешевих кредитів, земельних і матеріально-технічних ресурсів, ринків збуту.
13) Забезпечує усебічний захист і гарантування прав селян-орендодавців.
14) Закріплює переважне право орендаря (фермера) на продовження договору оренди земель державної і комунальної власності без його участі у земельних торгах (аукціонах).
15) Забезпечує необхідні умови для виробництва продукції кінцевого споживання та сприяє створенню доданої вартості й нових робочих місць у сільській місцевості.
16) Забезпечує можливості для відродження української економіки через зростання аграрного сектора як стратегічно важливої галузі в сучасних умовах.
Аграрна партія оголошує початок всеукраїнського збору підписів на захист землі.
Після підготовки повного пакету законодавства, його широкого громадського обговорення питання майбутньої моделі обігу земель сільськогосподарського призначення має бути обов’язково винесене на всенародний референдум.
Ми вимагаємо проведення прозорої та цивілізованої земельної реформи. Її головною метою має стати створення моделі поводження із землею, яка зробить українців заможними, забезпечить розумне, екологічне та ощадне використання земельних ресурсів.
Настав вирішальний момент, коли український народ може втратити свою землю. Ця резолюція є програмою дій усіх відповідальних сил суспільства, що прагнуть зберегти національне багатство і передати його наступним поколінням. Якщо сьогодні відступимо ми – програє вся Україна! Відстоїмо українську землю разом!”
