Юрій Носенко, НААН України
Серед нішевих культур, які можуть зацікавити вітчизняних аграріїв, стевія займає гідне місце. Завдяки високому вмісту солодкого секрету стевіозиду, цінного у дієтичному харчуванні, ця культура має багато ринків збуту.
Українські науковці почали досліджувати стевію у 1990 р. Упродовж наступних 17 років вони довели, що ця культура добре пристосовується й розвивається як у центральному та західному Лісостепу України, Закарпатті, так і в Криму. При цьому корисні властивості стевії, вирощеної в Україні, нічим не поступаються властивостям її заокеанських «родичів». Інститут цукрових буряків (нині Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН) розробив і впровадив технологію одержання посадкового матеріалу цієї культури.
Економіка
Офіційний ринок цукру в Україні становить 1,2–1,5 млн т, що еквівалентно 6000 т солодкому секрету стевії – стевіозиду. Продукти, що містять стевію й стевіозид, можна постачати на підприємства, які виробляють безалкогольні напої, соки, плодово-ягідну консервацію, хлібобулочні і кондитерські вироби, кисломолочні продукти. Стевіозид підлягає обов’язковій сертифікації та його ввозять як і будь-яку іншу харчову добавку.
Перші дослідження, проведені у ВНІЦ, показали, що кожен гектар, зайнятий стевією, може дати 20 ц і більше врожаю маси сухих листків. За наявності в листках солодких глікозидів від 7 до 10% (залежно від сорту та форми) можна одержати від 140 до 200 кг чистого продукту (стевіозиду) з 1 га, що за його солодкості, яка в 200–300 разів перевищує солодкість цукру, становить 300–450 ц/га. Це при тому, що найцукристіші гібриди цукрових буряків дають максимально 100–120 ц/га цукру.
Останніми роками зростає попит споживачів на вітчизняну стевію та продукти її переробки. Вартість стевії та стевіозиду на світовому ринку досить висока і в різних країнах коливається в широких межах. На ринку США сухі подрібнені листки стевії коштують 340 дол./кг, рідкий концентрат – 306, концентрований екстракт у таблетках – 4990 дол./кг. В Японії в кінці минулого століття вартість стевіозиду перевищувала вартість цукру у 17 разів і становила 3000 ієн/кг.
Позаяк вітчизняна стевія дешевша, конкурентноспроможніша, має кращі смакові якості, вона витісняє з українського ринку імпортні цукрозамінники, особливо синтетичного походження. До того ж українські лікарі підтвердили безпечність вживання української стевії в якості лікувального і профілактичного засобу.
Оскільки 1 т стевіозиду відповідає 250 т цукру, виробники можуть зекономити на закупівлі, навантаженні, розвантаженні, транспортуванні й зберіганні.
Основними постачальниками стевії на світовому ринку є Китай і Парагвай, проте листя стевії, вирощеної в Україні, якісніше. Китай вирощує листя стевії (гібриди), що не містить сапонінів і флавоноїдів .
Лікувальні властивості стевії
Лікарі різних країн світу відмічають гіпоглікемічну дію стевії за цукрового діабету. Вчені виявили здатність стевіозидів стимулювати секрецію інсуліну. Встановлено, що стевіозиди не здійснюють цукрознижувального ефекту в здорових людей.
У низці досліджень виявлена здатність стевіозидів знижувати артеріальний тиск. Доведений також їхній діуретичний ефект.
Результати досліджень підтверджують також, що поживне середовище з вмістом стевії сповільнює ріст Streptococcus mutans, Preudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris та інших бактерій, а вітаміни й мінерали, що входять до складу листя стевії, необхідні для нормального функціонування імунної системи.
Тепло- і вологолюбна рослина
Стевія – багаторічна трав’яниста рослина родини Айстрових – Asteraceae, роду – Stevia, виду – rebaudiana — Stevia rebaudiana Bertoni. В Україні стевія росте як однолітня культура й кількість бруньок, які з’являються наприкінці вегетації на кореневищах, коливається від 1–2 до 18–19. Облистяність рослин стевії визначається кількістю листків на кущі, їхньою формою, розміром, кутом відхилення від стебла, розміром і довжиною міжвузля. Цей показник не тільки впливає на продуктивність стевії, але є й стійкою морфологічною ознакою. Більшу господарську цінність становить урожайність сухого листя і накопичення в них солодких глікозидів.
Стевія – рослина короткого світлового дня: за його зменшення вона переходить до генеративного розвитку. Рослина вимоглива до вологи, особливо на початку та в середині вегетації, після висадження її в поле та в період росту. Стевія погано витримує посуху, тому за вирощування її в зонах із недостатнім зволоженням необхідно періодично застосовувати поливи.
За температури нижче 12°С стевія майже не розвивається, а також є чутливою до заморозків. Коренева система розміщена неглибоко, тож протягом вегетації в зонах із недостатньою кількістю опадів рослина потребує регулярного поливу.
За дотримання технології вирощування культури кожна рослина стевії в умовах достатнього й нестійкого зволоження здатна дати 45–95 г сухого листя. Для тих, хто вирішив вилучити цукор зі свого раціону, на рік потрібно 2,7–4,0 кг сухого листя стевії. Цю кількість можна одержати із 40–60 рослин.
Заготівля насіння
В умовах помірного клімату стевію вирощують як розсадну культуру. Якісну розсаду одержують за допомогою висівання насіння, а також укорінюючи зелені живці. Насіння стевії дуже дрібне і його важно отримати через те, що для його утворення потрібно 30 теплих днів на початку цвітіння та додатково ще 30–35 – для дозрівання.
У теплицях для збирання насіння використовують різного типу поліетиленові тунелі або індивідуальні пакети. Схожість такого насіння, залежно від умов зберігання, становить від чотирьох місяців до трьох років. Насіння підсушують і зберігають за температури 4°С. Зберігання насіння впродовж року в закритому приміщенні за кімнатної температури дуже знижує його енергію проростання й життєздатність.
Стевія рідко пошкоджується шкідниками, але хворіє на хлороз, оскільки на батьківщині росте на ґрунтах, багатих на залізо. Тому фахівці радять вносити залізний купорос разом з іншими елементами 2–3 рази на місяць.
Вирощування розсади
Щоб отримати повноцінні сходи стевії з насіння, його сортують, видаляючи непродуктивне. Для цього зібране насіння просівають через сито й занурюють у воду на 1 год. Насіння, яке осіло на дно, вважають придатним до висівання. Його якнайшвидше висушують (якщо це роблять задовго до висівання) і зберігають разом із сорбентом (силікат або інший матеріал, що адсорбує вологу) в сухому місці.
Підготовка до висіву
Перед сівбою насіння стевії потрібно замочити в теплій воді (50–60°С) на 60–90 хв. Ґрунт для висівання має бути легкого механічного складу, родючий. Не можна використовувати глинисті або сильно ущільнені водою чи важкі за гранулометричним складом ґрунти. Як субстрат для висівання використовують суміш піску й перліту (2:1), піску та дернової землі (1:2), піску і перегною (2:1). Ґрунт перед висіванням бажано продезінфікувати. Товщина шару ґрунту (суміші) у висівних ємностях не може бути тоншою за 10 см. За потреби в ґрунт вносять комплексні мінеральні добрива: по 5 г кожного компонента (азот, фосфор, калій) на 1 м2 – і ретельно перемішують.
Насіння проростає через 3–15 днів
Насіння висівають за 55–65 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт (кінець березня – початок квітня), на 1 м2 – 75–100 шт. насінин, або 0,03 г. Перед цим його змішують із сухим піском або просівають через сито з діаметром отворів 2 мм і висівають на поверхню ідеально вирівняного ґрунту. Засіяну ділянку накривають поліетиленовою плівкою або іншим покривним матеріалом (агроволокно), щоб запобігти висиханню субстрату. Зволожують щодня, захищають від прямих сонячних променів. Вологість ґрунту (суміші) підтримують у межах не нижче 85–90% повної вологоємності.
Проростати насіння починає на 3–15-й день (залежно від температури, освітленості, вологості повітря й ґрунту). Температура при цьому має бути на рівні 20–25°С, вологість ґрунту – 80–85% (такі параметри бажано підтримувати впродовж усього періоду росту). З появою сходів тіньове покриття забирають. Найоптимальнішим для вирощування розсади з насіння є рівень освітленості 14 КЛк (кілолюксів). За температури, нижчої за 15°С і вищої за 35°С, насіння не проростає.
Пікірування
У фазі 2-х справжніх листків рослини стевії пікірують, за потреби в ємності з підготовленою сумішшю. Схема висаджування рослин під час пікірування – 5 х 5 см, глибина – 1,5–2 см. Пересаджені рослини стевії на якийсь час притінюють. У фазі 2–3-х пар справжніх листків для одержання міцнішого кореня і формування бічних пагонів рослини прищипують (зрізують верхівки пагонів до 5 см).
Розмноження зеленими живцями
Найкраще для цього придатні коренепаросткові пагони, отримані з кореневищ маточних рослин. У якості живців доцільно використовувати верхівки пагонів. Розмір живців – не менше 6–7 см із двома-трьома міжвузлями. Для живцювання придатні й бічні пагони. Однак відсоток укорінення у них нижчий, аніж у коренепаросткових.
На батьківщині, в Південній Америці, стевія є багаторічною рослиною, що відновлює ріст від кореневищ після періоду спокою. В умовах України кореневища взимку вимерзають, тому восени, після збирання надземної маси, їх слід викопати й зберігати в приміщенні.
Догляд за рослинами
Після висадження розсади до її приживання слід систематично поливати та розпушувати ґрунт. У період інтенсивного росту рослини стевії поливають так, щоб вода проникала на глибину 30–50 см.
Під час догляду за рослинами розпушувати ґрунт варто не досить близько від рослини, оскільки вони дуже крихкі і швидко ламаються, а коренева система розміщується неглибоко від поверхні ґрунту. Для забезпечення оптимального повітряного режиму протягом вегетаційного періоду потрібно проводити 3–4 розпушування та регулярно знищувати бур’яни.
Викопування кореневищ та підготовка їх до зберігання
Викопувати та укладати кореневища на зимове зберігання починають за настання стійких температур не вище 5°С. Висота зрізування рослин не має бути меншою ніж 5 см. У момент збирання маса кореневищ стевії сягає в середньому 60–100 г і становить близько 20–25% загальної маси рослини. Бажано закладати на зберігання кореневища, на яких уже до часу закладання чітко видно бруньки відновлення. Виймають кореневища з ґрунту з грудочкою землі та укладають їх у тару (ящики) на шар ґрунту завтовшки 5 см. Не слід допускати розриву в часі між викопуванням кореневищ і укладенням їх у тару, щоб уникнути підсихання або в’янення кореневої системи (бруньки на кореневищах всихають і стають нежиттєздатними). В тару кореневища укладають в один шар і пересипають ґрунтом так, щоб коренева система була закрита, а над поверхнею були лише «пеньки» від залишків основного пагону.
Зимове зберігання
Стевія належить до рослин із вимушеним спокоєм, тому зимове зберігання кореневищ має проходити за оптимальних стабільних кліматичних умов. Не можна допускати як пересихання, особливо верхнього шару, так і перезволоження субстрату з кореневищами. За відносної вологості повітря 80–85% і температури 5–8°С вологість ґрунту варто підтримувати в межах 20%. Будь-яке відхилення від оптимального режиму зберігання спричинить або загибель кореневої системи, або передчасне відростання пагонів.
Кореневища можна зберігати без тари в підвалі на підлозі. Для цього роблять підстилку завтовшки 3–5 см із ґрунту й субстрату, на який кладуть в один ряд кореневища, присипаючи їх зверху землею.
У реєстрі два сорти
До Державного реєстру сортів, придатних для поширення в Україні, занесено 2 сорти селекції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків – Берегиня, Славутич.
На базі фірми «Ітс-Планета-Крим» за результатами багаторічних досліджень виділено три сорти вітчизняної селекції: Дєтскосєльская, Рамонська ласуня та Дульсінея. Однак ці сорти не занесені до реєстру.
Показники вирощування і реалізації стевії (Джерело: науково-виробничий журнал «ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА», 2-2014)
