Підготувала Анна Назаренко за матеріалами доповіді Євгена Чижевського на V Міжнародному конгресі для спеціалістів галузі скотарства «Зоетіс»
Зміни або абсцеси на кінцівках у худоби – явище не таке вже й рідке. Та здебільшого помічають його не завчасно, а поки справа дійде до конкретних дій щодо захворілої тварини, лікування може виявитися безрезультатним.
Зазвичай у високопродуктивному стаді на тазових кінцівках дійних корів або тварин на відгодівлі виникають абсцеси в ділянці суглобів, інколи разом із набряками. Часто такі ускладнення не піддаються лікуванню і хворих тварин вибраковують. Адже вирішити проблему можливо, на жаль, лише ампутацією хворої кінцівки. Тому єдиним варіантом ефективної боротьби із такою недугою є насамперед профілактика. А якщо брати до уваги той факт, що часто причиною абсцесів на тазових кінцівках ВРХ бувають клостридії, то тут найефективнішою буде вакцинація.
Бактерії роду клостридії вже досить давно відомі людству, проте вченим досконало їх вивчити вдалося відносно нещодавно. З’ясувалося, що клостридії є убіквітарними мешканцями травного тракту, однак можуть спокійно перебувати у ґрунті, рослинах. Але близько 30 їх видів є патогенними або умовно патогенними. Ці мікроорганізми у процесі своєї життєдіяльності виділяють ферменти і токсини, що становить небезпеку для живих організмів.
Захворювання на клостридіоз може проявлятися у вигляді кормової або ранової інфекції. Його викликають зазвичай декілька типів збудників, які мають широку органоспецифічність: Cl. tetani і Cl. botulinum (у тваринництві зустрічаються вкрай рідко) впливають на нервову систему, Cl. chauvoei, Cl. septicum та Cl. sordelliі – на м’язову (знищують м’язову тканину), ушкоджують печінкуCl.novyі і Cl. haemoliticum, а кишківник та нирки – Cl. perfringens.
- Збудник Cl. sordellii викликає злоякісний набряк голови (підщелепний простір і глотка), ентерит. Клінічними ознаками захворювання є гнилісний запах під час видихання повітря твариною, за патрозтину виявляють набряк глотки без накопичення газу, значні крововиливи, асцит та гідроперикард.
- Сl. septicum – є причиною газової гангрени, як наслідок – інфікування рани. Часто цей збудник уражує саме генетично цінних високопродуктивних тварин: проникає через поверхню рани, розмножується там і виділяє токсини. Клінічні ознаки захворювання з’являються впродовж 4–5 днів: гіпертермія, відмова тварин від корму, тремор м’язів, гнилісний запах навколо рани із болісним відчуттям за пальпації. Під час розтину виявляють, що м’язи мають від блідо-червоного до коричневого забарвлення.
- В іноземній літературі серед хвороб ВРХ часто зустрічається black leg або «чорна нога». Це захворювання (у нас його називають емфізематозний карбункул ВРХ чи емкар) викликає Cl. chauvoei. Цей збудник потрапляє в організм із кормом або під час проведення ін’єкції тварині. Найбільш уразливі – худоба з висококонцентратним типом годівлі та молодняк. В організмі тварини ця клостридія продукує токсини, які призводять до некрозу м’язів, і ферментує тканини з виділенням газу. Клінічні прояви: крепітація за пальпації, некроз кінцівки.
- На видільну систему організму тварин впливає Cl. perfringens. Ця бактерія часто є причиною раптової загибелі високопродуктивного молодняку. Адже цей вид клостридій виділяє найагресивніші ферменти і токсини та є абсолютно аеротолерантним (не утворює спори в навколишньому середовищі). Найчастіше телята уражуються Cl. perfringens типу С. Ознакою цього є саме синдром раптової смерті, пурпурові нутрощі під час розтину: невеличка частина тонкого кишківника (найчастіше стінка) залита кров’ю але без ін’єкції судин. Це відбувається завдяки роботі ферментів й вирізняє клостридіоз від рота- чи коронавірозу, коли за розтину на кишківнику виявляють острівці виразок. Окрім того,клостридія цього типу виробляє потужний токсин лейкоцидин, який майже повністю блокує імунну відповідь організму ураженої тварини. Також ці клостридії викликають такі хвороби: «м’ясиста нирка», геморагічна токсемія, хвороба тварин-ненажер. Для останньої зазвичай характерні синдром раптової смерті та пурпурові нутрощі.
- Сl.novyi впливає здебільшого на печінку. Бактерія проникає в орган разом із кормом через кров’яне русло і викликає такі захворювання, як «чорна хвороба» (некротичний гепатит), набряк голови, фокальний некроз печінки. Виникненню хвороби сприяє забруднення фекаліями пасовищ та води. Часто такий клостридіоз у господарстві плутають із жировою інфільтрацією печінки, спричиненою неправильною годівлею. Клінічними ознаками клостридіозу цього типу є анорексія, набряк голови, загальний пригнічений стан тварини. Під час патрозтину з природних отворів витікає рідина.
- Сl. haemoliticum містить у своєму складі фермент – гемолізин, який здатний вивільняти гемоглобін із еритроцитів, чим руйнує їх. Цей вид клостридіозу можна помилково сплутати із бабезіозом. Після загибелі тварини (максимум на 2–3-й день протікання захворювання) під час патрозтину виявляють наповнений сечею із кров’ю сечовий міхур, а також вогнища некрозу печінки, рідину кров’яного кольору в черевній порожнині, геморагії на кишківнику. Клінічні ознаки такі: сеча та кал червоного кольору, анемія, лихоманка, набряк нижнього відділу грудей.
- Cl. tetani викликає правець та є типовою рановою інфекцією. Цей збудник анаероб, а воріт інфекції зазвичай не видно (навіть під час розтину). Зміни на внутрішніх органах теж непомітні. Однак характерними є зміни у нервовій системі: мимовільні спазми м’язів, напруження вух та хвоста. Загибель настає через 10–14 днів у 60% випадків захворювання. Цей та попередній вид клостридіозу ВРХ (Cl. haemoliticum) у ветеринарній практиці зустрічаються вкрай рідко.
Щодо лікування – проти клостридій найефективніше застосовувати антибіотики пеніцилінового ряду, тож із самими бактеріями боротися доволі легко. Проте за час перебування в організмі вони встигають виділяти свої ферменти і токсини, які не здатен вивести із організму живої тварини жоден абсорбент чи будь-який подібний препарат. І саме ці речовини чинять найбільший негативний ефект на організм тварин. За типом ферменти клостридій дуже різняться: протеолітичні, сахаролітичні тощо. Єдиним ефективним методом боротьби із цими видами захворювання є превентивні методи, а саме вчасна вакцинація.
