Ольга Сидоренко, Agroexpert
Шоста міжнародна конференція «Ведення аграрного бізнесу в Україні: перспективи 2015 року» зібрала торік на початку грудня майже весь аграрний бомонд. Бо саме тут можна неформально поспілкуватися, познайомитися з новими міністрами, почути про ринкові тенденції.
Що було, що буде
Володимир Лапа, тоді директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), а нині вже заступник Міністра агрополітики, розповів про умови ведення агробізнесу у минулому році та у перспективі поточного року. Сільське господарство у 2013 році дало 131,7 млрд грн ВВП, що становить 9,1%. Тоді як частка сільських територій – 68,8%. Чи можна за рахунок 9,1% ВВП повноцінно профінансувати такі території? Пан Володимир пропонує виробляти продукцію з вищою доданою вартістю через поглиблення переробки та стимулювання альтернативної зайнятості.
Українці весь час говорять, що недостатньо програм державної підтримки агросектору. Воно то так, адже пряма бюджетна підтримка щороку скорочується, та не слід забувати про непрямі методи підтримки, а саме за рахунок ПДВ (близько 7,5 млрд грн у 2013 році). Якщо порахувати підтримку у вигляді відсотка від ВВП, то в Австралії цей показник сягає 10,92%, в Японії – 55,61%, у Туреччині – 19,8%, країнах ЄС – 19,80% (2013 р.).
Окрім забезпечення продовольчої безпеки країни та заробляння валюти від експорту сільгосппродукції, аграрний сектор має неабияке соціальне значення. Адже у лісівництві та рибництві зайнято понад 3,6 млн осіб, 466 тис. осіб – наймані працівники у сільгосппідприємствах. Середня заробітна платня у галузі збільшилася у 1,9 рази. Скільки власників паїв мають стабільний дохід від здавання ділянок у оренду? До речі, за останні 5 років й орендна плата зросла у 5 разів.
Окремо пан Лапа зупинився на досягненнях УКАБу торік. Адже Клуб лобіює інтереси агровиробників на державному рівні. Тож фахівцям вдалося домогтися зменшення тиску контролюючих та дозвільних органів на галузь: скасування обов’язкового технічного контролю тракторів, самохідних сільськогосподарських та меліоративних машин, сільськогосподарської техніки; скасування сертифікації послуг зі зберігання та сертифікації якості зерна; скасування погодження на ввезення на територію України ЗЗР.
Була також проведена неабияка робота щодо спрощення реєстрації договорів оренди землі (роз’яснення реєстраційної справи щодо виняткового переліку документів на реєстрацію), відновлення повернення ПДВ при експорті зернових та технічних культур, лібералізації валютного регулювання НБУ, припинення/зменшення тиску силових відомств на підприємства агросектору.
У сусіда не завжди краще
Нам завжди здається, що хтось здатен навести лад у країні кількома реформами. Так, ми здатні ідеалізувати реформи, які пройшли в Грузії після революції троянд. А заступник міністра сільського господарства Грузії Гога Тсопурашвілі трохи спустив учасників конференції на землю. Він розповів, що реформи у силових відомствах мали досить позитивні наслідки, особливо щодо боротьби з корупцією. Та реформи аграрного сектору можна назвати абсолютно невдалими: розформували ветеринарну академію, 16 НДІ, контрольні служби, лабораторії. Мовляв, немає тих, хто перевіряє, – немає корупції. Наприклад, у 2009 році надумали завезти імпортну племінну худобу, та, виявилося, ще в 2005 скасували департамент селекції. На 5 років заборонили фітосанітарам інспектувати підприємства, спеціалісти розбіглися, тож дрібним господарствам немає кому допомогти. Про пільги та субсидії теж більше не йдеться. Завдяки лібералізації відкрили власні ринки для імпортної продукції, але свого виробника загубили без усілякої підтримки. Тепер українці працюють у Грузії. І найкраща свиноферма та, де управляють українські менеджери. Нині поступово повертаються до системи контролю – запроваджують перевірки якості продукції відповідно до стандартів ЄС.
Немає каменя, до якого б не торкнулася рука хлібороба
Стефан Фербунт, голландський радник ЄС Твіннінг «Допомога у розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні», поділився досвідом Нідерландів у консолідації земель. Ще 400 років тому голландці почали відвойовувати у моря землі, будувати систему каналів і дамб. Оскільки у держави необхідних коштів не було, залучали приватний бізнес. І тодішні інвестиції вернулися бізнесменам сторицею. Адже країна стала експортером сільгосппродукції. Наприклад, торік було експортовано продукції на суму 19 млрд євро. Тож пан Фербунт радить українцям:
• консолідація земель має регулюватися законом;
• потрібен багаторічний план розвитку сільських територій;
• необхідне забезпечення фінансування (якщо не урядом, то приватними партнерами);
• доцільне залучення всіх зацікавлених сторін (фермери, неурядові організації, різні урядові організації/міністерства);
• консолідація не може бути завжди добровільною;
• потрібен наповнений Кадастр;
• слід поважати права власності (та іноді давати за них компенсацію);
• процесом слід добре управляти.
Я хочу експортувати до ЄС
Професор Еберхард Хаункорст із Нижньої Саксонії (Німеччина) розповів про дуже серйозний контроль безпеки харчових продуктів у Євросоюзі. У ЄС нині проживає близько 500 млн населення. Тож створено 300 прикордонних контрольних пунктів, щоб запобігти імпорту небезпечних тварин, продуктів тваринного походження. Основні вимоги прописані у відповідних директивах ЄС: №852/2004 про гігієну продуктів харчування, №853/2004 про правила гігієни щодо продуктів харчування тваринного походження тощо.
За продовольчу безпеку відповідальні оператори харчової продукції (ОХП). Вони мають здійснювати власний контроль, беручи до уваги гігієнічні норми та практику HACCP. Безпечність харчових продуктів має бути гарантованою на всіх рівнях виробництва (годівля, первинна продукція – супермаркет, споживач). ОХП мають переконатись у здатності відстежувати свої продукти у харчовому ланцюгові (принаймні на один крок назад та на один вперед). Компетентні (державні) органи здійснюють нагляд за ОХП («Контроль за контролем»). В ЄС роблять акцент на контролі впродовж усієї ланки «від ферми до виделки». (На відміну від США, де перевіряють кінцевий продукт).
Підприємці мають гарантувати можливість відслідковування протягом всього ланцюга виробництва продуктів харчування, зокрема, мати системи, що дають змогу ідентифікувати будь-яку особу, що постачала їм продукти харчування, корми, тварин, що є джерелом харчування, ідентифікувати інші компанії, яким постачались їхні продукти. Ця інформація має бути доступною для компетентних органів на їхню вимогу.
Що стосується імпорту, то Генеральний директорат із охорони здоров’я та захисту прав споживачів комісії ЄС має список третіх країн, з яких дозволено імпорт м’яса та м’ясних продуктів. Україна є в цьому списку. Можна пересвідчитися: https://webgate.ec.europa.eu/sanco/traces/output/non_eu_listsPerCountry_en.htm#
http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/index_en.htm.
Наприклад, українським компаніям дозволено імпортувати курятину до ЄС. Для імпорту продуктів до ЄС необхідно виконати певні умови:
• бути в списку (Список установ третіх країн світу ЄС);
• мати Державні установи, що відповідатимуть за перевірку норм гігієни та ветеринарного стану;
• дотримуватися санітарних норм для кожного виду тварин (включаючи юридичні аспекти ЄС для добробуту та здоров’я тварин).
Імпорт можливий лише авторизованими підприємствами, для яких є державні гарантії, а
Інспекції продовольчого та ветеринарних підрозділів ЄС (FVO) є обов’язковими.
Весь імпорт м’яса/м’ясних продуктів має супроводжуватись ветеринарними сертифікатами, підписаними відповідними компетентними та авторизованими установами для експорту з третіх країн світу, які гарантують, що умови імпорту в ЄС були дотримані. Прибувши до ЄС, продукти тваринного походження та сертифікати, що їх супроводжують, мають бути підтверджені й перевірені у відповідних прикордонних контрольних пунктах. Ветеринари роблять документальні, особисті та фізичні перевірки продуктів. Подальші перевірки можуть бути здійснені на кінцевому пункті призначення в країні ЄС.
Компанії, що бажають експортувати в ЄС, мають сконтактувати з відповідними інстанціями в Україні, щоби стати авторизованими. Також можна звернутися до представництва Європейської Комісії в Україні для більш детальної інформації щодо торгівлі з ЄС. Детальніше на сайтах: http://europa.eu.int/comm/external_relations та http://ec.europa.eu/food/animal/index_en.htm
У кого корови краще дояться?
На завершення конференції УКАБ підбив підсумки конкурсу на кращі виробничі показники року. За найвищу врожайність озимої пшениці – 88 ц/га, сої – 38 ц/га, цукрових буряків – 658 ц/га нагородили корпорацію «Сварог». За найкращий урожай ячменю – 57,3 ц/га – ТОВ «Племзавод «АгроРегіон», кукурудзи – 120 ц/га – СТОВ «Іскренне». А корови найліпше доїлися у «Піщанській» – по 25,5 кг молока на день!
