Примножуючи об’єм шкоди від пандемії COVID-19, вторгнення Росії в Україну посилило уповільнення зростання світової економіки, яка вступає в тривалий період слабкого зростання та підвищення інфляції.
Це підвищує ризик стагфляції з потенційно згубними наслідками як для країн із середнім, так і з низьким рівнем доходу, йдеться у звіті «Global Economic Prospects» від Світового банку.
Очікується, що зростання світової економіки впаде з 5,7% в 2021 році до 2,9% в 2022 році, що значно нижче, ніж 4,1%, як очікувалося в січні. Очікується, що цей темп коливатиметься протягом 2023-2024 років, оскільки війна в Україні порушує діяльність, інвестиції та торгівлю в найближчій перспективі, відкладений попит зменшується, а фіскальна та монетарна політика припиняється. Внаслідок шкоди від пандемії та війни рівень доходу на душу населення в країнах, що розвиваються, цього року буде майже на 5 відсотків нижчим за тенденцію до пандемії.
«Війна в Україні, локдауни в Китаї, перебої в ланцюжках поставок і ризик стагфляції гальмують зростання. Багатьом країнам буде важко уникнути рецесії», — зазначив президент Світового банку Девід Малпасс. — Ринки знаходяться в очікуванні, отже необхідно терміново заохочувати виробництво та уникати торговельних обмежень. Зміни в фіскальній, монетарній, кліматичній та борговій політиці необхідні для протидії неправильному розподілу капіталу та нерівності».
Червневий звіт «Global Economic Prospects» пропонує першу систематичну оцінку того, як нинішні глобальні економічні умови порівнюються зі стагфляцією 1970-х років, особливий акцент на тому, як стагфляція може вплинути на країни з ринком та економікою, що розвиваються. Відновлення від стагфляції 1970-х років вимагало різкого підвищення процентних ставок у великих країнах з розвиненою економікою, що відіграло важливу роль у спричиненні низки фінансових криз на ринках, що створювалися, та в країнах, що розвивалися.
«Країнам, що розвиваються, доведеться збалансувати потребу в забезпеченні фіскальної стійкості з необхідністю пом’якшення наслідків сьогоднішніх криз, що накладаються на їхніх найбідніших громадян», — зазначив Айхан Косе , директор Групи Світового банку з питань перспектив. «Чітке повідомлення про рішення монетарної політики, використання надійних механізмів монетарної політики та захист незалежності центрального банку можуть ефективно вкорінювати очікування стосовно інфляції та зменшити рівень посилення політики, необхідної для досягнення бажаного впливу на інфляцію та активність».
Нинішня ситуація нагадує 1970-ті роки за трьома ключовими аспектами: постійні порушення пропозиції, що розпалює інфляцію, згодом тривалий період високої поступливості грошово-кредитної політики у великих країнах, що розвиваються, перспективи ослаблення зростання та вразливості, з якими стикаються країни з ринком та економікою, що розвиваються, стосовно посилення монетарної політики, яке знадобиться для стримування інфляції.
Однак поточна ситуація також відрізняється від 1970-х у кількох вимірах: долар сильний, на відміну від його слабкої позиції в 1970-х; відсоткове зростання цін на товари менше; а баланси великих фінансових установ загалом сильні. Що ще важливіше, на відміну від 1970-х років, центральні банки в країнах з розвиненою економікою та багатьох країнах, що розвиваються, тепер мають чіткі мандати щодо стабільності цін, а за останні три десятиліття вони встановили надійний досвід у досягненні цільових показників інфляції.
Очікується, що наступного року глобальна інфляція пом’якшиться, проте, ймовірно, залишиться вище цільових показників інфляції в багатьох країнах. У доповіді зазначається, що якщо інфляція залишиться високою, повторення попереднього епізоду стагфляції може призвести до різкого глобального спаду разом із фінансовими кризами в деяких країнах з ринком та економікою, що розвиваються.
У доповіді також пропонується нове уявлення про те, як вплив війни на енергетичні ринки погіршує перспективи росту світової економіки. Війна в Україні призвела до різкого зростання цін на широкий спектр енергоносіїв. Вищі ціни на енергоносії знизять реальні доходи, підвищать собівартість виробництва, посилять фінансові умови та стримають макроекономічну політику, особливо в країнах-імпортерах енергії.
Прогнозується, що зростання в країнах з розвиненою економікою різко сповільниться з 5,1% в 2021 році до 2,6% в 2022 році, що на 1,2 відсоткового пункту нижче прогнозів у січні. Очікується, що у 2023 році зростання буде помірковане до 2,2%, що значною мірою відображає подальше послаблення фіскальної та монетарної політики, впровадженої під час пандемії.
Серед країн з ринком та економікою, що розвиваються, також прогнозується, що зростання впаде з 6,6% в 2021 році до 3,4% в 2022 році, що значно нижче середньорічного показника розміром 4,8% в 2011-2019 роках. Негативні наслідки війни більш ніж компенсують короткостроковий стимул для деяких експортерів сировини через підвищення цін на енергоносії. Прогнози щодо зростання економіки на 2022 рік були переглянуті в бік майже 70% країн з ринком та економікою, що розвиваються, зокрема більшість країн-імпортерів сировини, а також чотири п’ятих країн з низьким рівнем доходу.
У доповіді наголошується на необхідності рішучих глобальних і національних політичних дій для запобігання найгірших наслідків війни в Україні для світової економіки. До цього належать глобальні зусилля, спрямовані на обмеження шкоди для тих, хто постраждав від війни, пом’якшення удару від різких цін на нафту та продукти харчування, прискорення списання боргу та розширення надання вакцинації в країнах з низьким рівнем доходу. Також ситуація передбачатиме енергійну реакцію пропозиції на національному рівні, водночас забезпечуючи належне функціонування світових ринків сировини.
Більше того, політикам слід утримуватися від політики, що викривляє, як-от контроль цін, субсидії та експортні заборони, які можуть погіршити нещодавнє підвищення цін на сировину. На тлі високої інфляції, слабкого зростання, жорстких фінансових умов та обмеженого простору фіскальної політики урядам доведеться змінити пріоритети витрат на цільову допомогу вразливим групам населення.
