Щоб дослідити та проаналізувати гендерні проблеми в сільському господарстві та продовольчій безпеці, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) здійснила перше Оцінювання гендерної ситуації в Україні.
Про це йдеться в повідомленні ФАО.
Захначається, що звіт «Гендерні аспекти, розвиток сільського господарства та сільських територій (Україна)» є частиною серії оцінювань гендерної ситуації ФАО. Він має на меті допомогти політикам та практикам, що займаються розробкою та реалізацією сільськогосподарських політик та програм, а також дослідникам та аналітикам, акторам громадянського суспільства та іншим партнерам.
У звіті визнається роль жінок у розвитку сільських територій та продовольчих систем, проте він також вказує на нерівномірний доступ жінок до землі та інших активів та ресурсів, що обмежує їхні економічні можливості та наражає їх на ризик залишитися осторонь. На основі цих висновків у звіті наведено рекомендації щодо подолання гендерної нерівності для підвищення продуктивності сільського господарства та покращення продовольчої безпеки, сталого розвитку сільських територій.
Більшої продуктивності сільського господарства, покращення продовольчої безпеки та засобів до існування в сільській місцевості, як зазначається у звіті, неможливо досягти без визнання чітких та взаємодоповнюючих ролей жінок та чоловіків, забезпечення соціальної та економічної рівності обох груп.
«Звіт робить внесок у наявну базу знань про гендерну рівність у країні, об’єднуючи гендерну статистику та думки експертів, а також служить інструментом адвокації для забезпечення більшої видимості ролі сільських жінок у покращенні продуктивності сільського господарства та продовольчої безпеки, – зазначила Мара Лопес, голова офісу ФАО в Україні. – Жінки та дівчата є ключовими агентами у подоланні бідності в сільській місцевості та продовольчої незахищеності. Підтримка у реалізації їхнього повного потенціалу дозволить процесам розвитку сільського господарства та сільських районів стати більш ефективними».
«Підготовлений ФАО звіт «Гендерні аспекти, розвиток сільського господарства та сільських територій» є глибоким і комплексним документом, в якому висвітлюється гендерна проблематика в контексті різних сфер життя жінок і чоловіків: участь у прийнятті рішень, свобода від насильства, вплив кліматичних змін, доступ до ресурсів, таких як земля, вода, освіта, охорона здоров’я та інше. – додала Катерина Левченко, Урядова Уповноважена з питань гендерної політики. – Це робить його актуальним джерелом інформації для широкого кола користувачів».
Однак у звіті зазначається, що сільські жінки в Україні обмежені у своїх можливостях сприяти сільськогосподарському виробництву та отримувати вигоду від нових можливостей, оскільки вони більше задіяні на неформальних робочих місцях та перевантажені багатьма іншими обов’язками. Сюди входять неоплачувана робота на сімейних фермах, щоденна робота по дому та догляд за дітьми та іншими членами сім’ї. Незважаючи на велике навантаження, їхні зусилля часто непомітні і отримують незначне визнання, економічну чи соціальну винагороду.
«З моменту поширення пандемії COVID-19 багато жінок у регіоні опинилися у ще більш скрутному становищі, оскільки дослідження вказують на збільшення кількості випадків домашнього насильства та збільшення тривалості годин догляду за дітьми через поширене закриття шкіл, – сказала Доно Абдуразакова, старша радниця ФАО з гендерних питань та питань соціального захисту. – Сільські жінки з інвалідністю, жінки з груп етнічних меншин, такі як роми, жінки, які були внутрішньо переміщені, та багато інших, страждають від численних проблем».
Кожен шостий найманий працівник в Україні працює у сільському, лісовому чи рибному господарстві. У звіт представлено, що конкретні типи робочих місць чи професій у цьому секторі, як правило, потрапляють до категорій «жіночі» або «чоловічі».
Чоловіки становлять 71% усіх офіційно найманих працівників у сільському, лісовому та рибному господарствах, тоді як жінки в цьому ж секторі здебільшого працюють неофіційно. Жінками здійснюється 56% праці мігрантів в цілому по Україні та 58% праці мігрантів у сільській місцевості. Чоловіки частіше мігрують на заробітки за кордон, тоді як жінки, як правило, мігрують внутрішньо по країні.
Не дивно, що лише 20 відсотків сільськогосподарських підприємств в Україні очолюють жінки. Що, мабуть, більш дивно, це те, що жінки зазвичай займаються фізичною працею, наприклад, вирощуванням, посадкою, прополюванням та збиранням швидкопсувних овочів, ягід та трав. Тим часом чоловіки, як правило, виконують такі механізовані роботи, як обробка ґрунту, оранка та посадка кормових культур, збирання зерна та кукурудзи (комбайнами), транспортування продукції на ринки.
Чоловіки частіше займаються великим рослинництвом (пшениця, кукурудза, соняшник), тоді як жінки, як правило, зосереджуються на садівництві та травах. Тенденція до чіткого розподілення завдань повторюється у секторі тваринництва: жінки займаються виробництвом молока та роботою, пов’язаною з доїнням та доглядом за коровами, а чоловіки, як правило, відповідають за транспорт та механізовану працю.
У звіті також висвітлено деталі щодо здоров’я та харчування, які розділені відповідно за досвідом жінок та чоловіків в Україні. Що стосується тривалості життя, українські жінки живуть в середньому на 10 років довше, ніж чоловіки, і цей розрив ще більше виражений у сільських громадах: 76,2 років порівняно з 65,6 року для чоловіків у 2019 році. Ця закономірність відображається в усіх пострадянських країнах. Для порівняння, у Західній Європі тривалість життя жінок перевищує тривалість життя чоловіків лише на п’ять років.
