Дрібні підприємства отримуть більше в розрахунку на гектар за ключовою програмою держпідтримки для агровиробників.
Про це йшлося у щомісячному огляді «Огляд державної підтримки в АПК України», презентованого керівником Центру досліджень продовольства та землекористування KSE Олегом Нів’євським.
За словами експерта, наразі основне джерело підтримки сільгоспвиробників в Україні – це податкові пільги (зараз це єдиний податок 4 групи) та державні субсидії. Раніше до таких заходів належала і цінова підтримка, тобто втручання держави в ціноутворення через експортні обмеження, встановлення мінімальних цін або невідшкодування ПДВ при експорті зернових чи олійних культур.
У галузевому поділі лідерами за розміром отриманої підтримки за останні двадцять років є виробники курятини та яловичини. Вцілому до 2016 року спостерігалась така закономірність: експортно-орієнтовані галузі рослинництва в основному потерпали від державного втручання в ціни, тоді як тваринництво переважно вигравало та мало чималу підтримку.
Водночас, виробники цукру досі отримують значну підтримку через особливий торговельний режим – тарифна імпортна квота та імпортне мито у розмірі 50%.
З іншого боку, виробники пшениці і кукурудзи систематично страждали від втручань держави в торгівлю, зокрема, експортні обмеження, експортні мита чи квоти, а також до 2016 – невідшкодування ПДВ при експорті зернових культур.
Але з словами Олега Нів’євського, очевидними є і позитивні тенденції.
«Починаючи з 2016 року держава мінімізувала свій вплив на торгівлю через різноманітні експортно-імпортні обмеження. Торгівля сільськогосподарською продукцією за виключенням цукру була лібералізована, що, у свою чергу, сприяє економічному розвитку та більшій конкурентоспроможності аграрного сектору», – наголосив він.
Однією з ключових програм підтримки для агропродовольчого комплексу є часткова компенсація вартості сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва.
Минулого року саме за цією програмою агровиробники отримали найбільший обсяг підтримки – понад 1 млрд гривень. Цього року очікується, що за виділеними обсягом програма буде у ТОП-3.
Основними бенефіціарами програми є сільськогосподарські виробники, які можуть отримати 25% компенсації від вартості придбаної техніки за умов, якщо ця техніка внесена до відповідного Наказу Міністерства економіки України.
У географічному розрізі лідерами за розподілом підтримки виявилися південні регіони країни, а саме Луганська, Запорізька, Миколаївська та Одеська області. Найменше отримували таку компенсацію агровиробники в Івано-Франківській області.
Загальний аналіз програми у 2019-2020 роках показав, що в середньому підприємства отримали 1,4 платежів в рамках програми. Мінімальний обсяг компенсації склав біля 2 тис гривень, максимальний – 35 млн гривень.
Більшість субсидій була спрямована на середні підприємства – понад 70% підтримки, якщо брати до уваги підприємства від 500 до 10 тис. гектарів. Малі підприємства отримали 10% такої допомоги, а великі – 16%. Однак у розрахунках на гектар, дрібні підприємства отримали в 7 разів більше ніж середні та великі підприємства.
Підприємства до 500 гектарів в середньому розрахунково отримували близько 726 гривень на гектар, від 500 до 2 тис. гектарів – 188 гривень, від 2 тис. до 10 тис. гектарів – 102 гривні.
З іншого боку, якщо рахувати відсоток витрат на купівлю сільгосптехніки у загальних витратах підприємства, то між середніми і великими невелика різниця у 2%. За словами експерта, одна з причин може бути в тому, що великі підприємства надають перевагу іноземній великогабаритній техніці.
«Розподіл коштів в рамках програми вирівнюється. Дрібні виробники менше 500 гектарів мають гарне становище поруч із середніми та великими виробниками, а у розрахунку на гектар компенсація для малих виробників – в рази більша. Ми спостерігаємо зрушення у бік підтримки дрібного фермерства в Україні впродовж останніх трьох років», – резюмував експерт.
