Старт нового сезону знову приніс пасічникам збитки, ґрунтовно прорідивши кількість бджолосімей. У своїх бідах вони переважно звинувачують агровиробників — нібито ті труять і бджіл, і людей неякісною «хімією».
Нам вдалося поспілкуватися із Євгеном Руденком, директором Інституту тваринництва НААН, доктором ветеринарних наук, і розпитати у нього, від чого насправді гинуть бджоли, і як часто причиною цього є отруєння засобами захисту рослин.
На ваш погляд, як часто отруєння пестицидами є причиною масового бджолиного мору?
Євген Руденко: Із формулюванням «масовий мор бджіл від пестицидів» я не погоджуся. Так, офіційні дані лабораторій підтверджують наявність проблеми токсикозів, пов’язаних із застосуванням ЗЗР. Ця тема завжди викликає особливий резонанс серед бджолярів, проте дані, які були озвучені на нараді керівників бджільницьких асоціацій та Державної служби із захисту прав споживачів, вказують на те, що кількість таких випадків загибелі бджіл сягає 4-5% від загального числа бджолосімей, зареєстрованих в Україні. У багатьох регіонах — і того менше.
При цьому від неправильного формування бджолосімей в зиму, неякісного корму, порушення правил годівлі бджіл восени, неправильних дій щодо лікування варроозу бджіл взимку і навесні показники загибелі доходять до 10-15%. У деяких регіонах — до 30%.
Ніхто не проводить дослідження на встановлення справжніх причин загибелі бджіл узимку, але за сукупністю явних ознак тих чи інших порушень утримання бджіл або заразних хвороб, причини загибелі бджіл не пов’язують із токсикозом. Тож дійсно, проблема токсикозів існує, іноді вона носить масштабний характер, але явно не є основною.
Так чи інакше, бджоли гинуть. Що до цього призводить? Порушення регламентів самими аграріями, недотримання правил того, як убезпечити комах бджолярами? Або є інші причини?
Євген Руденко: В основі цієї проблеми лежить відсутність розуміння і діалогу між двома сільгоспвиробниками. В системі «бджоляр – фермер» бджоляр повинен чітко дотримуватися послідовності та правильності виконання технологій утримання бджіл, виробництва продукції, переробки та зберігання. Фермер або інший сільгоспвиробник продукції рослинництва повинен дотримуватися правил Належної сільськогосподарської практики (Good Agricultural Practice), які гарантують охорону навколишнього середовища і бджіл зокрема.
Там, де обидві сторони досягли взаємного розуміння проблеми, отруєння бджіл немає або воно зведене до мінімуму.
Існує більше десятка причин, чому відбувається отруєння бджіл пестицидами:
■ Інсектициди застосовуються при обробці квітучих рослин, вдень, коли бджоли збирають нектар і пилок.
■ Інсектициди застосовуються на полях не медоносних культур (пшениця, ячмінь та ін.) із високим ступенем засміченості квітучими бур’янами (кульбаба, суріпиця, волошка, синяк тощо). Або оброблювана культура росте близько (менше 5 км) до інших квітучих рослин, які відвідують бджоли (наприклад, у лісосмугах цвіте глід, навколо полів — буркун жовтий тощо), і потрапила під обприскування пестицидами.
■ Бджолярі й аграрії не можуть налаштувати діалог: не інформують один одного про переміщення бджіл на кочівлю, приховують справжній склад бакових сумішей пестицидів тощо.
■ Несвоєчасне інформування бджолярів про час, місце і характер майбутнього застосування пестицидів, відсутність у фермерів інформації про розміщення пасік поблизу оброблюваних ділянок сільськогосподарських культур.
■ Бджоли збирають пилок, забруднений інсектицидами, з рослин, які не вимагають запилення бджіл (наприклад, пилок кукурудзи), або крапельки роси на оброблених пестицидами культурах (кукурудза, сорго, пшениця та ін.).
■ Бджоли збирають нектар із рослин, оброблених системними пестицидами або вирощених із насіння, обробленого цими пестицидами.
■ Бджоли збирають воду, забруднену інсектицидами та іншими пестицидами, з калюж, місць протікання водних розчинів пестициду з обприскувачів.
■ Фермери використовують завідомо небезпечні за класифікацією для бджіл препарати, з високою залишковою токсичністю, коли період ізоляції бджіл неможливий або не дотримувався.
■ Обробки пестицидами проводять за швидкості вітру більше 5 м/сек або за допомогою авіації, коли хмару отрутохімікату зносить у воду, яку відвідують бджоли, в бік льоту бджіл, на інші квітучі культури або безпосередньо на територію пасіки.
■ Приготування робочих розчинів отрутохімікатів або робота з обробленим пестицидами насінням культур (кукурудза, соняшник, пшениця, ріпак тощо), розпорошення пилу з обробленого протруйниками насіння при завантаженні в сівалки або витрушування мішків з-під такого насіння на полях поблизу квітучих ентомофільних культур або бур’янів, біля водойм.
■ Зберігання пестицидів або мінеральних добрив під тимчасовими укриттями або під відкритим небом, зливання залишків розчинів пестицидів поблизу полів із квітучими медоносами або джерел води.
■ Відсутність необхідних знань у фермерів і бджолярів про механізм дії застосовуваних пестицидів, визначення точних строків ізоляції бджіл і залишкової токсичності, факторів, що впливають на посилення токсичної дії бакових сумішей пестицидів, що призводить згодом до отруєнь у період зимівлі бджіл, при занесенні отрут у корми для бджіл.
■ Брак виробничого досвіду у бджоляра або відсутність на пасіці відповідного обладнання для ізоляції вильоту бджіл із вуликів (льоткові загороджувачі, стельові сітки, стельові або рамкові годівниці, запасні стільникові рамки) або неоперативність вивезення бджолиних сімей у безпечне місце.
Ви згадували, що причиною загибелі бджіл стають захворювання. Могли би уточнити найбільш часті з них?
Євген Руденко: Я б сказав, що загибель бджіл є результатом взаємодії факторів, а не якоїсь однієї причини. У топ-10 основних факторів загибелі бджіл — поширення паразитів, хвороб і природних ворогів бджіл, застосування пестицидів у сільському господарстві, зменшення природної кормової бази бджіл і несприятливий вплив змін клімату.
Однією з основних проблем у бджільництві залишається варрооз. Це пов’язано як із безпосереднім негативним впливом кліща на життєдіяльність бджіл, який призводить до загибелі, так і з непрямим ефектом, коли кліщ знижує імунітет і загальну резистентність бджіл, що призводить до виникнення і розвитку заразних хвороб (вірусні, гнильці, мікози, ноземоз тощо). У свою чергу, вони викликають загибель бджіл.
Широке розповсюдження на пасіках України мають американський і європейський гнильці, ноземоз, вірусні захворювання (мішечкуватий розплід, вірусний параліч та ін.).
Чому це відбувається? Через неправильний догляд або інші чинники?
Євген Руденко: Йдеться про цілий комплекс заходів щодо забезпечення якості та безпеки продукції, що виробляється. Належна практика в бджільництві має назву Good Beekeeping Practice.
Вона спрямована на попередження виникнення і розвитку заразних захворювань, отруєнь бджіл. Це цілий звід виробничих, ветеринарно-санітарних і гігієнічних правил, вимог і процедур, які бджолярі повинні застосовувати у своїй практиці.
В Україні, яка входить до п’ятірки країн-лідерів із виробництва та експорту меду в світі, впровадження подібних підходів йде занадто повільно. Бджолярі не розуміють, навіщо їм це потрібно, вони плутають поняття якості та безпеки меду.
Часто бджоляр каже, що його мед зібраний з унікальних рослин і володіє високими цілющими властивостями. І це правда: мед — унікальний продукт. Але він не розуміє, що цей мед був зібраний в місцях, де поруч могли перебувати джерела забруднення (хімзавод, ТЕЦ, деревопереробне підприємство і т.п.), що там могли проводитися агрохімічні обробки. І найголовніше — що мед отриманий в умовах, далеких від нормальних гігієнічних вимог. Це ціла культура виробництва.
Наведу дуже простий приклад. Коли приїжджаєш на пасіки в різних куточках нашої країни, то стають помітними найочевидніші помилки — це облаштування напувалок. Для бджіл вода є дуже важливим компонентом їхньої життєдіяльності, і якщо напувалка споруджена зі старої автомобільної покришки, пластикових бочок з-під «хімії», або просто відсутня на пасіці — все це говорить про культуру виробництва.
Відсутність правильно організованих напувалок змушує бджіл шукати і споживати воду з калюж, стоячих водойм із забрудненою водою, з тваринницьких ферм тощо — це призводить до розвитку хвороб і загибелі бджіл.
Наскільки українські бджолярі володіють сучасними знаннями та підходами до лікування бджіл, на ваш погляд?
Євген Руденко: Певна частина українських бджолярів слідує всім вимогам Належної бджолярської практики. Цей висновок можна зробити з того, що наша продукція гідно представлена на світовому ринку. Крім того, в Україні поступово формується промислове бджільництво. Це пасіки на 400-2000 бджолосімей.
Однак, у системі профілактики заразних захворювань головну роль повинні грати взаємини «бджоляр – ветеринарний фахівець». Бджоляр, скільки б він не читав і не слухав, все-таки не отримував спеціальної освіти та знань у питаннях ветеринарної медицини. Дуже часто це і призводить до того, що бджолярі використовують неапробовані засоби і методи профілактики та лікування захворювань.
Особливо це проявилося останніми роками, коли при експорті меду в зразках у ветеринарних лабораторіях як вітчизняних, так і зарубіжних, виявляли заборонені препарати (нітрофурани, нітразоли, антибіотики та ін.).
Для боротьби з варроозом бджолярі застосовують способи, що не дозують лікувальний препарат і піддають його високим температурам, які змінюють його властивості, — це електричні випарники і так звані «бензинові гармати». В результаті у віск потрапляє значна кількість залишків лікувальних акарицидів, які в поєднанні із залишками пестицидів призводять до хронічних токсикозів і поступової загибелі бджіл.
Наскільки критичним фактором стає порушення зимівлі та підгодівлі, помилки при утриманні, які потім сприймаються як отруєння?
Євген Руденко: Неправильне обслуговування бджолосімей, порушення ветеринарно-санітарних правил їх утримання і зоотехнічних норм обов’язково призводить до виникнення і розвитку заразних захворювань, хронічних токсикозів і, як наслідок, до загибелі бджіл.
Успішне бджільництво — це не тільки кількість зібраного меду, але і кількість бджолосімей, що перезимували, та їхня сила після зимівлі. Підготовка бджіл до зимового періоду їхньої життєдіяльності — основа майбутнього сезону. Це те, що визначить його успішність.
Найменша помилка при формуванні гнізда бджіл, кормових запасів, неправильне поповнення кормів, несвоєчасні обробки бджіл від кліща — це і є найважливіші ризики, які визначають життєздатність бджіл у період зимівлі.
Крім того, мають місце випадки хронічного токсикозу, викликаного накопиченням залишків субтоксичних доз пестицидів у кормах (мед, перга) і воску, що також призводить до загибелі бджіл у період зимівлі.
А ось весняні випадки загибелі бджіл пов’язані з тим, що бджолярі не завжди професійно оцінюють стан бджіл після зими. Часто їм здається, що меду ще багато, і годувати бджіл немає необхідності. Ця помилка призводить до голоду бджіл. Матка погано відкладає яйця, і сім’я не розвивається, слабшає імунітет бджіл. Якщо в цей момент до вулика починає надходити свіжий пилок, то без вуглеводного корму (нектару, сиропу) у бджіл розвивається пилковий або білковий токсикоз, який призводить до масового осипання старої бджоли та нагадує ознаки отруєння.
На тлі білкового токсикозу розвиваються інфекційні захворювання — мікоплазмоз, філоментовіроз, інші вірози, що також призводить до загибелі бджіл із ознаками, схожими на токсикоз.
Останнім часом на пасіках широко розповсюдився ноземоз і амебіаз бджіл, і навесні ці захворювання призводять до загибелі старих і молодих бджіл, до зниження відкладання яєць маткою, що спричиняє ослаблення бджолиних сімей і часто загибель.
Головне правило — ситі та здорові бджоли мають більше шансів пережити стреси або отруєння, ніж голодні та хворі.
Кліматичні зміни теж впливають на бджіл. Значні коливання температур, які спостерігаються останнім часом, дуже негативно позначаються на комахах. Бджола вилетіла при +15°С, різко похолодало — вона може не повернутися або бути дуже ослабленою. Чи може в цьому випадку допомогти зміна порідного складу?
Євген Руденко: Для правильного розвитку бджіл повинні поєднуватися кілька факторів одночасно: температура, корм і сила бджіл. Цього року коливання температури призвели до дисбалансу в температурному режимі розвитку бджолосімей. Нічні температури знижувалися до 0°С. Під час цвітіння медоносів (глід, терен, чорноклен, кульбаба та ін.) нектар не виділявся через низькі температури, і як наслідок — бджоли відчували вуглеводний голод.
Хто годував бджіл у цей період, той врятував їх і зберіг силу бджолиних сімей. Щодо порідного складу бджіл, однозначно цим можуть займатися тільки вчені-селекціонери в наукових центрах.
Зазначу, що Україна має унікальний генофонд бджіл у вигляді карпатської та української бджіл, і кращого бажати не треба. Завезення інших бджіл під виглядом поліпшення складу вітчизняних порід навпаки призведе до величезних втрат у галузі.
Українські породи бджіл являють собою величезний продуктивний потенціал, коли в сприятливих умовах нашого клімату бджолині сім’ї приносять по 100-120 кг товарного меду. У світі всі бджолярі мріють про таку продуктивність на своїх пасіках.
Ми бачили пасіки, які погналися за імпортними породами (італійськими бджолами). Через два роки на пасіці розвинувся американський гнилець, а через 4 — пасіка майже вся загинула у період зимівлі.
Які перспективи українського бджільництва в найближчі 2-3 роки, як ви вважаєте? Що можна порадити аграріям і бджолярам?
Євген Руденко: Протягом найближчих 2-3 років пасіки повинні бути приведені у відповідність до вимог Належної бджолярської практики (GBP). Це гарантує виробництво якісних і безпечних продуктів бджільництва — саме того, що вимагає світовий ринок. А також зробить бізнес бджолярів успішним і збереже бджіл від хвороб і отруєнь.
Українським бджолярам я б радив постійно працювати над підвищенням рівня знань. Вони повинні вміти відрізняти науково обґрунтовані рекомендації від «порад бувалих бджолярів», які ні до чого хорошого не призводять.
Другий важливий момент — це бути організованими союзами бджолярів. В Україні створено безліч асоціацій, а реального об’єднання немає, механізму зацікавленості бджолярів у об’єднанні — теж. Без вирішення питання про формування організованого бджільництва в Україні складно буде завойовувати ринки, виробляти конкурентну безпечну продукцію.
Бджолярам і виробникам продукції рослинництва потрібно зробити крок назустріч один одному. Саме діалог і взаєморозуміння зроблять бізнес обох сторін успішним.
Наталія Рекуненко, Agroexpert Україна
