Володимир Сиволапов, ст. викладач, НУБіП, Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert (Україна)
Зерносховища слід утримувати в такому стані, за якого усувалась би будь-яка можливість погіршення якості товарного зерна або насіннєвого матеріалу, адже збереженість зерна значною мірою залежить від стану приміщень для його зберігання.
В Україні зафіксовано понад 100 видів складських шкідників зернових запасів, а також велика кількість личинок та комах, які здатні протягом періоду зберігання знищити від 5 до 20% кількості зерна. Крім того, в результаті ураження шкідниками та хворобами погіршуються харчові, фуражні й посівні характеристики збіжжя. Аби зберегти товарність і якість зерна, потрібно ще за кілька тижнів до його закладання на зберігання провести внутрішнє й зовнішнє знезараження сховищ.
Визначальним у вирішенні цієї проблеми є застосування ефективних заходів запобігання та знищення шкідливих організмів, які включають комплекс профілактичних і винищувальних заходів та обробок.
Зерносховища до приймання нового врожаю слід готувати відразу після звільнення їх від зерна старого врожаю. Найперше, що потрібно зробити під час огляду та підготовки зерносховищ до приймання зерна, – очистити підлогу, стіни, щілини, опорні стояки та балки від залишків зерна, сміття, пилу, а також ретельно обстежити приміщення щодо можливої наявності шкідників.
Надмірна вологість
Зернові засіки обов’язково мають бути сухими, адже у вологих приміщеннях насіння легко пошкоджується плісенями, бактеріями, комірними шкідниками. Підвищена вологість на елеваторах пов’язана переважно з близькістю ґрунтових вод або з потраплянням води у приміщення через недостатню герметичність стін та покрівлі. Для недопущення проникнення у сховище дощової води навколо нього облаштовують водостічні канави. Якщо сиріють стіни, побудовані з цегли або каменю, то їх ізсередини обшивають дошками або пресованими плитами на висоту насипу насіння, залишаючи між стіною та обшивкою проміжок 5 – 10 см для обміну повітря.
Якщо у стінах або підлозі зерносховищ є тріщини, комірки або щілини, в них накопичується пил, який досить тривалий час може утримувати вологу. Таке середовище є сприятливим для розвитку шкідників, плісняви та грибів. Тому всякого роду щілини мають бути зашиті дошками або бляхою. Мішки й брезенти слід добре висушити і покласти на зберігання в окремих приміщеннях (чисті й знезаражені). Після цього провести хімічну обробку приміщення.
Найефективнішими методами боротьби зі шкідниками запасів у порожніх елеваторах, складах, борошномельних приміщеннях є фумігація (знезараження) та аерозольна обробка.
Зерносховища можна знезаражувати від шкідників запасів різними способами: волога дезінсекція, аерозольна обробка, фумігація препаратами на основі фосфіду алюмінію. Заходи, які спрямовані на захист зерна від шкідників, поділяють на запобіжні та винищувальні.
Запобіжні заходи
Запобіжні заходи спрямовані на запобігання зараженню шкідниками хлібних запасів у зерносховищах, на елеваторах, хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Насамперед вони перешкоджають проникненню шкідників у сховища, також це додержання правил приймання, розміщення, зберігання, переробки та перевезення зерна, продуктів його переробки і комбікормів. Територію підприємств та сховищ утримують у чистоті. Для зберігання й очищення тари виділяють спеціальні приміщення.
Винищувальні заходи
Винищувальні заходи поділяють на дві групи – дезінсекцію (знищення комах і кліщів) та дератизацію (знищення гризунів). За 2 – 3 тижні до засипання зерна нового врожаю проводять знезаражування приміщень свіжогашеним вапном або агрохімікатами (розчинами, аерозолями, емульсіями й суспензіями для вологої дезінсекції та порошкоподібними препаратами). Вологу дезінсекцію виконують за температури навколишнього повітря не нижче 12°С. Одночасно з дезінсекцією складів обробляють зовнішні стіни, а також прискладську територію на відстані не менше 5 м. Через три доби після проведення вологої дезінсекції об’єкти, що обробляли, слід добре провітрити і просушити.
Виявлених у насіннєсховищі гризунів (пацюків, мишей) необхідно знищити. Найефективніший та найменш трудомісткий спосіб їх знищення – хімічний, включаючи застосування харчових та водних отруйних принад і газову дератизацію. Механічний спосіб (використання різних знарядь для відловлення) можна застосовувати у комплексі з хімічним.
До винищувальних заходів належать також біологічні методи, які ґрунтуються на використанні природних ворогів хлібних запасів. Проте застосування цих методів обмежене, оскільки розведення у зерновій масі одних комах для знищення інших зумовлює додаткову засміченість партій зерна, що зберігається.
Перспективним вважається мікробіологічний метод, який ґрунтується на використанні мікроорганізмів для масового захворювання й загибелі комах і кліщів, а також термічна дезінсекція – вплив на шкідників згубних підвищених (за сушіння) або знижених (за охолодження) температур. У період підготовки зерносховища до нового врожаю для знищення гризунів ставлять капкани, пастки, розкладають різні принади з отрутою, використовують хімічні препарати, природних ворогів гризунів тощо. Вибір принад залежить від видового складу гризунів, пори року, застосовуваного агрохімікату. Отруєні принади, які гризуни не поїли протягом 10 днів, збирають і спалюють.
Найпоширенішими є хімічні способи боротьби з шкідниками хлібних запасів – аерозольна обробка та фумігація. Для боротьби зі шкідниками у зерносховищах використовують препарати згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Аерозольна обробка
Аерозольна обробка передбачає застосування робочої рідини у дрібнодисперсному стані, коли її часточки літають у просторі у вигляді диму (тверді частки) або туману (рідкі). Туман та дим, легко проникаючи в усі щілини зерносховища, рівномірніше розподіляються на оброблюваній поверхні, що дає змогу зменшити витрату пестицидів за високої ефективності обробок. Аерозольну обробку найчастіше застосовують для знезараження зернових складів, які віддалені від населених пунктів.
Зерносховища, що можна загерметизувати, ліпше обробляти аерозолями, тобто штучним туманом, який отримують розпиленням будь-якої мінеральної оливи з розчиненими у ній агрохімікатами.
Фумігація
Фумігація – знищення шкідників та збудників хвороб шляхом отруєння їх ядовитими парами або газами (фумігантами). Для проведення фумігації застосовують прилади, які називають фумігаторами. Фуміганти відносяться до пестицидів. За потрібних температури й вологості продукції та повітря вони можуть перебувати у газоподібному стані за концентрації, летальній для певного виду шкідників запасів. Фумігант діє як газ і не містить аерозолю, який являє собою зважені часточки рідини або твердої речовини, що дисперговані в повітрі й мають назву туман або дим. Діюча речовина фуміганта, будучи нетоксичною для теплокровних, є сильним інсектицидом.
Фумігація передбачає застосування пестицидів, які швидко випаровуються і поширюються усім складським приміщенням. У зв’язку з тим, що пари й гази не можуть зберігати постійний об’єм, фумігацію можна застосовувати в щільно закритих зерносховищах.
Готуючи зерносховище до приймання нового врожаю, необхідно звернути увагу на особливості хімічної обробки:
– фумігація потребує ретельної герметизації зерносховища і не дає змоги обійтися без фундаментального зачищення від різних залишків. Залежно від температури всередині приміщень тривалість знезараження становить від трьох до п’яти діб. Препарати на основі фосфіду алюмінію (магнію) за правильного використання й дотримання потрібних вимог знищують усі стадії шкідників. Такий ефект досягається завдяки тому, що газ фосфін (продукт розпаду фосфіду алюмінію чи магнію) у півтора рази важчий за повітря, тому й проникає в усі щілини й важкодоступні для очищення місця. За чинними санітарними нормами та правилами, об’єкти, які підлягають фумігації, мають бути розташовані на відстані не менше 100 м від службових і 200 м від житлових приміщень;
– аерозольна обробка потребує ретельного очищення всіх приміщень зерносховища, які підлягають цій процедурі, від різних залишків. Особливу увагу слід звернути на обладнання, що давно не працює чи яке не використовують, а також на бункери. З практики відомо, що шкідники їх дуже «полюбляють». Тривалість знезараження, залежно від герметичності приміщення й температурних умов, триває від 12 до 24 годин.
