Йоханнес Камптнер, експерт-консультант консалтингового підприємства BoWaSan (Австрія)
Парез виникає через порушення балансу кальцію в організмі корови. Причиною цього є занадто поживна годівля тварин у сухостійний період. Проблеми спричинюють, зокрема елементи натрій і калій, та саме вміст калію відіграє у цьому значну роль. За його зависокого вмісту в раціоні кальцій та магній можуть погано всмоктуватися організмом тварини і депонуватися у кістках. Як наслідок – нестача кальцію і магнію в організмі корови після отелення, що призводить до ускладнень. Тварина сильно занедужує і не піднімається.
Однією з концепцій уникнення випадків післяродового парезу є показник DACB. Він складається із різниці базових поживних елементів: калій і натрій мінус аніонні елементи хлорид та сульфат. Вміст кальцію у кормі не здійснює жодного впливу на показник DACB. Цей показник має становити від -100 до 0 у сухостійний період і максимум +200 – в лактаційний. У кормах із завеликим вмістом калію він може збільшуватися до +500. Через це значно зростає небезпека виникнення парезу. Швейцарські дослідження показали, що можна вдвічі зменшити показник DACB за допомогою бідного на калій сіна (13 г калію на 1 кг СР). Після отелення у корів зростає споживання корму, а з ним і кальцію. Зниження вмісту калію та поліпшення співвідношення калій-кальцій в основному кормі – найпростіший шлях зменшити показник DACB і попередити парези.
Кругообіг калію
Калій дуже часто наявний майже в усіх типах ґрунтів. Він з’являється після вивітрювання калієвмісних мінералів, як-от польовий шпат. Рослини поглинають калій із ґрунту за допомогою транспіраційного потоку. За високого вмісту цього елемента у ґрунтовому горизонті, а також у ґрунтових водах, рослини поглинають калій у більшій за власну потребу кількості. Ґрунт із оптимальним розподіленням поживних речовин має концентрацію кальцію 60–80%, магнію 10–15 та калію 1,5–4%. Ґрунти пасовищ інтенсивного використання багатьох господарств Європи мають занизьку концентрацію кальцію й завелику – калію. Цей дисбаланс поживних речовин часто призводить до зависокого вмісту калію (понад 40г/кг СР) в основному кормі. Та й площі екстенсивного використання з великою часткою травостою можуть мати понаднормово високий вміст калію. Однак жуйні мають невелику потребу в калії (близько 15 г/кг СР корму), і значна його частка виводиться із калом. Тож у гною калій представлений у чистій формі. А під час внесення гною на поля – знову потрапляє в ґрунт. Кругообіг замикається, і відбувається насичення ґрунту калієм. Якщо господарство докуповує корми, то з ними у ґрунт потрапляє й додаткова кількість калію. Втрати цього мінералу через вимивання зустрічаються вкрай рідко і лише на дуже легких ґрунтах. На важких, однак, калій частково може бути зв’язаний (зафіксований). За насичення ґрунту калієм, його надлишок стає доступним рослинам. Тож калій накопичується і там.
Запобігання післяродового парезу
Задля зменшення показника DACB тваринам можна згодовувати аніонні солі. Проте жуйним вони не надто смакують, тому можуть спричинити зниження споживання корму. Завдяки підвищенню частки бобових в основному кормі вміст калію можна легко зменшити, а вміст кальцію, навпаки,збільшити. Однак на практиці задовільного результату обидва заходи не дають. Перспективна розробка із Німеччини базується на оптимізації співвідношення калій-кальцій у ґрунті та рослині. Звіти і практичний досвід із господарств Баварії підтвердили можливість запобігання парезам за допомогою вапнування ґрунту. Ферми, які постійно проводили вапнування, мали менше проблем із захворюванням корів на парез. Наразі проводять точні наукові дослідження цих практичних експериментів.
Внесення вапна на поля
Вуглекисле вапно безперервно розщеплюється у ґрунті, підвищує або стабілізує рН, постачає кальцій для живлення рослин і слугує антагоністом калію. У добре оброблених вапном ґрунтах кальцій та калій перебувають в оптимальному співвідношенні, а парези у стаді зустрічаються значно рідше. У господарствах Верхньої Франконії (Німеччина) попри внесення великої кількості калію із гноєм, за регулярного вапнування показник DACB не перевищує 270. Важливо окрім планового вапнування навесні або восени, проводити балансування вмісту кальцію відповідною кількістю вуглекислого вапна в ідеалі після кожного першого укосу чи до кожного внесення гною в ґрунт, (див. табл.). Для регулярного вапнування чудово себе зарекомендували гранульовані форми вапна, які можна вносити розкидачем добрив. На практиці виправдовує себе застосування сірковмісного, вуглекислого вапна із додаванням гіпсу. Тут сірка міститься у легкодоступній для рослин формі – сульфату. Обумовлений цим високий вміст сірки суттєво зменшує показник DACB та надалі запобігає виникненню парезів у корів. Завдяки сірці рослини краще засвоюють азот. Для безпосереднього балансування високого вмісту калію в гною також можна використовувати дрібно помелене вуглекисле вапно, яке вносять безпосередньо у гній, а потім із ним – на поля. Водночас це поліпшує споживання азоту рослинами, зменшує неприємний запах та запобігає надмірному закисленню ґрунту. На ґрунтах із високим рН (> 7,3) замість вапна слід вносити чистий гіпс – як джерело кальцію та сірки,до того ж він не підвищує рН.
У багатьох німецьких господарствах уже давно практикують застосування вапна в корівниках. Чи то у вигляді порошку для підстилки, чи то у вигляді вапняно-солом’яного матрацу – вапно навіть в корівнику поліпшує ситуацію щодо насичення ґрунту кальцієм під час подальшого внесення гною або гноївки на поля. Практика показала: якщо співвідношення поживних речовин у ґрунті оптимальне, пов’язаних із цим проблем у корівнику (приміром парезу) можна ефективно й легко уникнути. Професійний аналіз рослин і ґрунту, який також збирає дані щодо співвідношення поживних речовин у поглинальному комплексі, дуже добре показує поточні проблеми або ті, що тільки-но починаються. Завдяки цьому можна вдатися до контрзаходів, діючи за концепцією: здоровий ґрунт, здорова рослина, здорова тварина.
