Василь Усатенко, ветлікар
Кілька важливих зауважень щодо робочого одягу читайте в цій статті.
Зазвичай на кожного працівника доцільно мати на підприємстві два ідентичних комплекти одягу.
Комплекти робочого одягу
Комплект складається з нижньої білизни, головного убору, кітелю, утепленої куртки, штанів та шкарпеток. Нижня білизна різна залежно від пори року: в холодну пору року вона має бути теплою, а влітку – полегшеною. У приміщеннях, де утримують свиней, температура не потребує використання теплих курток, тому цей одяг тримають лише для того, щоб потрапити від санпропускника до тваринницького приміщення чи для виконання господарських робіт на відкритому просторі.
Через постійний контакт із брудом, вологою, хімічно агресивними речовинами такі деталі, як зіпер або металеві кнопки можуть заїдати та виходити з ладу, тому радше надати перевагу ґудзикам та «липким» застібкам. Шнурівки та куліски теж не зручні у використанні, позаяк легко плутаються та вилітають. Недоречні також декоративні нашивки на плечах та застібки на рукавах – інколи вони чіпляються за дрібні частини обладнання.
Кітель має бути з достатньою кількістю кишень із надійними застібками, щоб під час роботи з них нічого не випадало. Особливо це стосується нагрудної кишені, де зазвичай тримають кулькову ручку, нотатник, мобільний телефон. На практиці краще зарекомендували себе, в тому числі й на штанях, кишені прямого крою, ніж косого, з мішковиною, що вивертається назовні: з них зручніше діставати речі та їх легше чистити від бруду. Штани краще забезпечити підтяжками або паском, що значно зручніше під час різноманітної фізичної роботи.
Головний убір зазвичай це або «бейсболка» з великим козирком, або трикотажна спортивна шапка, рідше – різноманітні косинки. Всі варіанти –справа смаку, особистих навичок і зручність конкретної моделі. Так інколи козирок може запобігти удару з перепонами, а спортивна шапка – перепаду температур, а правильно зав’язана косинка – потраплянню поту в очі.
Певні незручності спричинюють шкарпетки невдалої моделі чи невідповідної якості – вони можуть збиватися під час носіння, миттєво рватися під дією вологи та контакту з гумою, а змінювати їх у розпал робочого дня немає можливості. Відтак це може призвести до виникнення натертостей на ногах та значної втрати працездатності. Тому працівники повинні мати в необхідній кількості якісні та міцні шкарпетки. Краще, щоб за кожним працівником був закріплений робочий комплект одягу: людині під час праці не мають заважати затісні штани чи вільні поли кітеля.
Одяг працівників кормоцеху має відповідати дещо іншим вимогам. Оскільки ці приміщення зазвичай не утепленні, то на зимовий час працівників ліпше забезпечити посилено утепленим одягом. Штани мають накривати взуття так, щоб запобігти потраплянню в них кормових компонентів. Тканина одягу не має накопичувати в собі пил.
Бажано організувати окрему душову кімнату, або хоча б виділити певний час в загальній душовій для користування нею «кормовиків», оскільки вони контактують із прибулим транспортом.
Чистота одягу
Прання та обеззараження одягу слід проводити тут же, у санпропускнику. Для цього виокремлюють приміщення під пральню, яку бажано (як і корзини для одягу) умовно розділити на брудну та чисту зони, що допоможе уникнути контакту брудного та чистого одягу. Оскільки прання – це повсякденна процедура, пральні машини мають бути розраховані на високі навантаження. Прання ліпше проводити за високих температур із обов’язковим використанням мийних засобів, що цілком може прирівнюватися до дезінфекції.
Створюють проблеми пральні машини, не розраховані для складних забруднень та нестійкі до великих навантажень. Краще придбати промислові машини, які за один раз здатні випрати більшу частину спецодягу. Сушіння чистого одягу радше організувати на відкритому повітрі, а для холодної пори року – обладнати сушильну кімнату з додатковим опаленням та вентиляцією. Під час карантинних та оздоровчих заходів застосовують пропарювання одягу в термошафах.
Робоче взуття
Санпропускник, звісно, може бути об’єднаний із тваринницькими приміщеннями коридором або критим переходом, та зазвичай працівникам, аби потрапити на робоче місце, доводиться долати певну відстань. Для цього варто вдягати взуття, яке використовують лише за межами тваринницьких приміщень – це не лише запобігатиме потраплянню сторонньої мікрофлори в зону утримання свиней, а й поширенню органічних решток територією ферми.
Взуття має легко вдягатися та зніматися, бажано без шнурівок. Слід уникати хутрових та тканих деталей і фактур – це ускладнює догляд та дезинфекцію. Кращий варіант – це гумові калоші зі змінною устілкою.
Взуття для тваринницького приміщення дуже різниться залежно від процесу, де воно використовується. Так, згадані вище калоші виправдують себе на більшості процесів осіменіння та опоросу. На дорощувані й відгодівлі ліпше використовувати високі гумові чоботи, аби захистити ноги працівників від укусів поросят та від більшої кількості бруду.
Під час миття та дезінфекції приміщень додатково необхідно використовувати високі рибальські чоботи в комплекті з водонепроникними костюмами.
Для будь-якого взуття на фермі бажаним є посилений шар гуми, який би міг захищати працівників від випадкових ударів та покусів, крім того, на бетонованих підлогах тонка підошва швидко зношується, а груба слугуватиме довше.
Миття та дезінфекцію взуття слід проводити регулярно за допомогою щіток, із використанням гарячої води. Розроблені промислові пристосування для миття взуття складаються зі стаціонарно закріплених щіток на спеціальному штативі, з підведенням води або дезрозчину. На невеликих підприємствах для обеззараження може бути використана ванна з дезрозчином, на великих комплексах можна організувати обробку паром у термошафах.
Також широко використовують допоміжні засоби такі як рукавиці, респіратори, пилозахисні маски. Зазвичай ці елементи є дуже важливими для захисту людей від фонової забрудненості, під час контакту з дезрозчинами та біологічним матеріалом (трупами, продуктами родів, ремонтними роботами). Залежно від моделі та виконуваної роботи ці елементи слугують по-різному, втім, краще використовувати одноразові.
У тваринницькому приміщені найкраще при вході обладнати окремий куток для дезкилимка, шафки або полиць, відокремлених між собою решітчастим переходом, на яких тимчасово зберігатиметься зовнішнє та внутрішнє взуття, звісно, не контактуючи між собою.
