Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert (Україна)
Під час зберігання зерна велике значення має його захист від вологи. Решта неприємностей, на кшталт зігрівання, поява плісняви та комах, має другорядне значення і виникає здебільшого на фоні перезволоження зерна.
На збереження зерна впливає його вологість і температура, які є регуляторами інтенсивності біохімічних процесів та розвитку у зерновій масі мікроорганізмів і шкідників. У сухому зерні біохімічні процеси майже повністю припиняються, утворюються несприятливі умови для факторів псування врожаю. Таке зерно може зберігатися тривалий час із незначними втратами маси.
Зберігання зерна у сухому стані – основний захід підтримання його високої життєздатності протягом усього періоду зберігання. Це стосується як партій посівного матеріалу всіх культур, так і якості зерна продовольчого призначення.
Зернова маса, яка зберігається насипом, обов’язково має міжзерновий простір, об’єм якого, залежно від форми і розмірів зернин, може становити до 30% загального об’єму збіжжя. Цей простір зазвичай заповнений повітрям. І саме контроль за станом повітря міжзернового простору є найважливішим завданням під час тривалого зберігання зерна. Складність полягає у тому, що навіть коли вологість зерна є оптимальною, а вологість повітря міжзернового простору становитиме 60 – 70%, то ця вологість із повітря обов’язково буде перерозподілена і потрапить у зерно.
Вологість зерна, за якої інтенсивність його дихання різко зростає, називається критичною. Для зерна пшениці, жита, ячменю, вівса та гречки вона перебуває на рівні 14,5 – 15,5%, у зернобобових культур – 15 – 16%, для кукурудзи – 13,5 – 14,5%.
Якщо режим підвищеної вологості повітря короткотерміновий, то відбудеться зволоження лише поверхневого шару зерна. А у разі, коли повітря із підвищеною вологістю перебуває у міжзерновому просторі тривалий час (наприклад декілька діб), то станеться суттєве зволоження зерна. А це, своєю чергою, призведе до його набухання й зігрівання, появи шкідливих комах, грибів, мікотоксинів тощо.
Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса вважається сухим, якщо вміст вологи у ньому не перевищує 14%. У зв’язку з тим, що вміст вологи у зерні під час тривалого зберігання може дещо підвищуватися внаслідок сорбції з повітря, то найкраща його стійкість забезпечується за вологості 12 – 13%. Отже, оптимальна норма вологості для тривалого зберігання товарних партій насіння має бути на 1 – 2% нижчою за критичну, яка неоднакова у різних культур, і залежить від хімічного складу зерна. Що більше у насінні міститься жиру, то швидше із нього вивільняється волога, а отже, то меншим є показник вологості (навіть на рівні 6 – 8%), що може забезпечити оптимальне його зберігання.
Товщина зернового шару
Сухе зерно зазвичай зберігають у силосах насипом. У силосах сучасних елеваторів зерно завантажують на максимальну висоту, яка допустима згідно з технічними умовами експлуатації зерносховища. За складування зерна високим насипом сховище використовується раціональніше, створюються сприятливіші умови для збереження якості збіжжя, оскільки температура та вологість зерна зазнають менших коливань, ніж у зерновому насипі невеликої висоти. Навіть у несприятливих за кліматичними умовами районах (наприклад вологий клімат Полісся України), сухе зерно за розміщення у спеціальних сховищах високим насипом через один-два роки зберігання здебільшого залишається сухим. Лише у верхньому шарі насипу (завтовшки 30 – 40 см) можливі значні зміни вологості зерна. Тож що вищий насип зерна, то відносно менша його частина піддається зволоженню під час зберігання.
Висота насипу зернової маси залежить від типу культури. Наприклад, пшеницю, жито, гречку, овес та ячмінь можна зберігати насипом заввишки до 30 м, горох і рис – до 15 м, а насіння соняшнику високоолійного – до 1 метра.
Режим зберігання у сухому стані
Такий режим зберігання ґрунтується на принципі ксероанабіозу, тобто усунення дії на сухе зерно основного фактора його псування під час зберігання – мікроорганізмів. Зневоднення партії зерна до вологості нижче критичної зумовлює впадання всіх живих мікроорганізмів у анабіотичних стан. За цих умов у зерні припиняється підвищений газообмін, а також розвиток мікроорганізмів і кліщів. Сухими вважають зерно і насіння, в якому немає вільної вологи, а є лише зв’язана, малодоступна для активної життєдіяльності як насіння, так і мікроорганізмів.
Режим зберігання в сухому стані найоптимальніший для довгострокового зберігання зерна. Систематичне спостереження за станом таких партій, їх своєчасне охолодження і достатня ізоляція від зовнішніх впливів (різких коливань температури та підвищеної вологості) дають змогу зберігати зерно із мінімальними втратами декілька років. Зернові маси, добре підготовлені до зберігання (очищені від домішок, знезаражені й охолоджені), в складах зберігають без переміщення чотири-п’ять років, а в силосах елеваторів – два-три.
Варто пам’ятати, що причиною псування сухого насіння може бути сильний розвиток комах – шкідників хлібних запасів, здатних функціонувати й розмножуватись у зерні, вологість якого нижча за критичну. Псується суха зернова маса і за утворення краплинно-рідинної вологи та підвищення вологості в будь-якій ділянці насипу внаслідок перепадів температур і явища термовологопровідності.
