Вадим Скрипник, операційний директор ТОВ «Хмільницьке», «Астарта-Київ» (Україна)
У той час, коли країни Північної Америки перевели цукрові буряки з найскладнішої, з боку технології, культури в сівозміні в одну із найлегших (у країнах ПА вирощують 99% ГМО-буряки зі стійкістю до гліфосату), українські аграрії з традиційними буряками змогли не лише досягти високих урожаїв цієї «вибагливої» культури, а ще й стати конкурентними на світовому ринку цукру як за ціною, так і за якістю солодкого піску.
На заваді до високих врожаїв
Буряк вважають найскладнішою культурою в нашій зоні землеробства через те, що на початкових стадіях вегетації рослина є надзвичайно слабкою та сприйнятливою до впливу зовнішніх факторів, а також має природних ворогів (різні види довгоносиків та близький родич із родини лободових – Лобода біла – Chenopodium Album). В Україні проблеми з довгоносиками виникають переважно на Лівобережжі, де популяції цих шкідників можуть знищити поле за одну ніч. Тому надзвичайно важливо виявити час його міграції та зробити крайові обробки інсектицидами з репелентною дією, а далі цілодобово стежити за полями, аби не пропустити наступну хвилю розвитку шкідника. На Правобережній Україні довгоносики (прихованохоботники) не настільки небезпечний фітофаг, утім, мінімум одну інсектицидну обробку провести потрібно.
Для всього світу спільним і найбільшим ворогом у посівах цукрових буряків є «рідна сестра» – лобода біла. Боротьба з цим бур’яном – найскладніше завдання для агронома, адже лобода дуже швидко покривається восковим шаром на листках і тоді боротися з нею надзвичайно складно, тому обробки потрібно робити поки бур’ян перебуває у фазі нитки або сім’ядолі.
За своєчасного захисту посівів, використовуючи невеликі дози гербіцидів, можна отримати чисте поле, не завдавши при цьому стресу культурі. Але весняна погода часто вносить свої корективи у плани виробників. Навіть маючи високопродуктивні оприскувачі й повне забезпечення пестицидами, агроном часто просто не має можливості обробити посіви в строк, через дощову погоду або низькі температури, і мусить збільшувати дозу гербіцидів, аби знищити вже зміцнілі рослини лободи.
Підвищені норми гербіцидів для щойно пророслої культури означають неабиякий стрес і тут агроном повинен зважити всі за й проти, ретельно розрахувати дозу внесення та комбінацію гербіцидів, аби знищити або послабити бур’яни, і при цьому не завдати шкоди культурі. І тут постає питання, наскільки критично не спричинити стрес бурякам?
Стратегія боротьби
В Україні найпоширенішими ЗЗР на початкових стадіях вегетації буряків є фенмедифам + десмедифам + етофумізат + метамітрон (такий коктейль із діючих речовин використовує переважна більшість аграріїв). Помічено, що етофумізат завдає стресу бурякам більше ніж інші д.р., проте має ґрунтову дію і захищає посіви на довший термін. Зрідка агрономи відмовляються від нього й вносять 3-компонентну суміш замість 4-компонентної. Залежно від фази розвитку бур’янів, у першу чергу лободи, може змінюватись і доза, яку вносять на поле. На різних агрономічних інтернет-форумах видно, що користувачів неабияк турбує питання зняття стресу з буряків через збільшену дозу внесених гербіцидів. У будь-якому разі агроном обиратиме з декількох варіантів боротьби й обов’язково зупиниться на одному з трьох:
- Варіант 1. «Терміново знищити лободу» – найризикованіший спосіб, який передбачає значно збільшену дозу гербіцидів, що має знищити «ворога», але й завдасть чималого стресу молодим рослинам буряків. Були випадки, коли таким чином недосвідчені фермери знищували разом із лободою і культуру. За такого методу боротьби потрібно ретельно аналізувати, крім фази розвитку бур’яну і кількості гербіцидів, також фазу розвитку культури, температурний режим та якість води для обприскування. Відтак скористатися цим способом зможуть лише досвідчені буряківники, які добре знають біологію культури та на практиці розуміють, як рослина поводитиметься в певних умовах.
- Варіант 2. «Вода і камінь точить» – лобода серйозний ворог і з нею потрібно боротись методично й холоднокровно. Тут можна скористатися стародавньою військовою мудрістю «Програємо бій, зате виграємо війну». Навіть якщо першою обробкою не вдалося повністю знищити лободу, однак розвиток її вже пригнічено. Ця рослина отруєна, в ній призупинені процеси фотосинтезу, не відбувається міжклітинний обмін речовинами, по суті, вона завмирає доти, доки не пройде токсикація і не відновляться функції життєдіяльності. Втім, на це потрібен певний час, а тут – наступна гербіцидна обробка. Відтак ще досить пригнічена рослина дістане новий стрес – ще більш потужний хімічний удар і загине. Справа в тому, що буряки отримують набагато менший стрес, ніж лобода. Тож поки бур’ян «оговтується», культура росте й розвивається, а відповідно, пізніше зможе витримати більше навантаження. Це можна порівняти з боксом, коли бійця відправляють у нокдаун – бій ще не завершено, але завдано потужного удару й якщо вчасно провести наступну атаку, то перемогу буде здобуто достроково.
- Варіант 3. «Працюємо за планом». За такого варіанту є 2 типи поведінки фермера, які безпосередньо залежать від площі, засіяної цукровими буряками. Якщо площа велика, то лобода, яку не подолали першою обробкою, виростає в пояс, дає потомство і до періоду викопування буряків відмирає. А коли площі незначні, можна застосовувати старий та суперефективний гербіцид «Сапазін» або «Прополін», що безвідмовно працює проти лободи та інших бур’янів навіть у фазах, коли листя повністю вкрите восковим шаром. Щоправда, цей метод може знищити 10–15% густоти рослин буряків унаслідок «слабкої селективної дії гербіцидів».
Чому стрес – це не завжди погано?
Часто агрономи намагаються не завдавати стресу культурі й, справді, соя, кукурудза, горох – культури з коротким вегетативним періодом та мичкуватою кореневою системою – дуже важко витримують вплив негативних факторів, а їхня врожайність значно знижується. І для цих культур надзвичайно важливо уникнути стресових умов. А от цукрові буряки і соняшник поводяться інакше. Для них діє життєве правило – все що нас не вбиває – робить нас сильнішими.
Цукрові буряки мають довгий період вегетації, а це означає, що для формування доброго врожаю потрібен міцний фундамент, яким для кожної культури є коренева система. Буряк має найпотужнішу кореневу систему серед усіх культурних рослин, але важливо не просто сформувати її, а сформувати саме на початкових етапах вегетації. Кореневі «насоси» мають працювати на повну потужність, аби забезпечити рослину водою та поживними елементами в критичні фази розвитку. Коренева система не повинна стати лімітуючим фактором для росту та розвитку рослини, а навпаки – корінь має бути авангардом, який сприятиме ефективному розвитку та нарощуванню вегетативної маси. Довгий період вегетації також важливий чинник, який нівелює наслідки стресу. Формування врожаю та цукристості відбувається на пізніших фазах розвитку рослини, а відповідно, початковий стрес не має впливу на врожай, зате дуже впливає на кореневу систему. Яким чином?
Якщо ми не скористалися першим варіантом і не знищили разом із бур’янами буряки, то наші рослини отримали помірний стрес, який призупинив розвиток вегетативної маси на поверхні ґрунту. Тобто візуально ми не бачимо розвитку рослини, оскільки насправді вона в цей час розвивається не над землею, а під. Такий стан рослини можна порівняти з людським станом отруєння: коли людина не вживає їжу, погано виглядає, але всередині організм «вмикає» всі резерви й відбувається очищення від несприятливих агентів. Після цього в організмі виробляється певний імунітет і відносна стійкість від схожих впливів. Те ж саме відбувається з буряками: слаборозвинена вегетативна частина рослини отруєна, проте рослина «вмикає» резерви. Для якнайшвидшого виведення токсинів із рослини потрібна вода, отож коренева система починає «качати» її з ґрунту та інтенсивно розвиватися вглиб, де запаси вологи більші. Таким чином, помірний стрес та токсикація сприяє активному розвитку кореневої системи на початкових етапах вегетації, а маючи потужну кореневу систему, після виходу рослин зі стану стресу, відмічається активний ріст вегетативної маси та розвиток рослини, адже кореневі «насоси» працюють на повну потужність і здатні забезпечити поживними речовинами та водою рослину, що активно росте.
За вирощування цукрових буряків потрібно не уникати стресу для рослини, а регулювати його рівень. Необхідно враховувати сукупний стрес, що отримує рослина під час вегетації: температурний, хімічний, дефіцит елементів живлення, кислотність ґрунту. Слід чітко аналізувати, коли можна посилити стрес для рослини, а коли важливо його послабити, аби не завдати непоправної шкоди. Але попри всі упередження, що цукрові буряки вельми примхлива культура, особливо на початкових стадіях вегетації – це одна з найбільш стресостійких культур, що здатна не тільки витримати вплив несприятливих факторів, а й дати при цьому чудовий урожай та високу цукристість коренеплодів.
Не варто уникати ризиків – потрібно ефективно ними управляти. І тоді вони стануть «розумними», що обернеться певною перевагою й дасть змогу мати більше гнучкості та пластичності в прийнятті рішень, особливо в такій сфері, як агрономія та захист рослин, де немає місцю шаблонам, а тільки виваженим та обдуманим рішенням.
