Ірина Корчагіна, Agroexpert (Україна)
Уже восьмий рік поспіль працює Всесвітнє сховище насіння, що розташоване на архіпелазі Шпіцберґен (Свальбард), поблизу норвезького міста Лонґ’їр. За цей період завдяки співпраці з 1750 провідними генетичними установами світу у насіннєвий банк заклали близько 860 тис. сортів культурних рослин. Інтереси України представляє Національний центр генетичних ресурсів рослин України, що діє на базі Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН.
Доки певна частина населення світу вдається до військових конфліктів та вправляється у розподілі територій і викопних ресурсів, вчені переймаються питанням збереження світового насіннєвого різноманіття, зокрема унікальних зразків, характерних для конкретних країн, у тому числі тим, які нині є майданчиками військових дій.
Водночас у стінах Всесвітнього сховища (англ. Svalbard Global Seed Vault) насіння зберігають на випадок природних катастроф і катаклізмів, аби мати змогу відновити унікальні види культурних рослин, які назавжди зникнуть із біосфери землі. «На Шпіценберґені ми зберігаємо насіння різноманітних культурних рослин для наступних поколінь», – говорить Ґрета-Гелен Ев’єн, керівник проекту у міністерстві сільського господарства і продуктів харчування Норвегії.
«Ноїв ковчег» для насіння
Вже у 80-х роках минулого століття вчені так званого «Нордичного генбанку» (нині Nordgen), відповідального за всі скандинавські країни, почали працювати над ідеєю створення всесвітньої платформи насіннєвого сховища. Щодо місця розміщення, то вибір міжнародної колегії відразу зупинився на Норвегії. Стабільна політична система, відчуженість і водночас добре логістичне сполучення та вічна мерзлота (віддаленість до Північного полюса лише 1300 км) були вирішальними чинниками. Наприкінці лютого 2008 р. зрештою почало функціонувати насіннєве сховище на Шпіцберґені, що у північній Норвегії.
Відповідальність за щоденну роботу насіннєвого банку покладено на норвезький уряд, незалежну міжнародну організацію Глобальний фонд зі світового різноманіття культурних рослин Global Crop Diversity Trust (GCDT) та Nordgen.
Сховище, яке неофіційно вже називають «ноєвим ковчегом», розміщене у горі на глибині 130 м на висоті 130 м над рівнем моря. У трьох приміщеннях навіть без штучного охолодження тримається середня температура мінус 3,5°С. Але для того, аби насіння зберігало свої властивості довше, необхідно мінус 18°С. Тож задля цього скелю додатково охолоджують. За таких умов, як запевняють вчені, насіння може зберігати свої репродуктивні властивості близько 1200 років. Сховище обладнане подвійними дверми із противибуховим захистом, сенсорами руху, двома герметичними тамбурами і залізобетонними стінами завтовшки 1 метр. До приміщень із насінням прокледено тунель завдовжки 100 м. Розмір кожного із трьох приміщень – 9,5х27 м.
Організатори проекту запевняють, що насіння добре заховане на випадок природних катастроф, зокрема, змін клімату. За розрахунками, проведеними ще на початку будівництва, навіть у разі танення всієї крижаної маси Гренландії приміщення Всесвітнього насіннєвого сховища все одно перебуватиме над поверхнею моря. Якщо ж холодильне обладнання вийде з ладу, має пройти щонайменше кілька тижнів, аби температура підвищилася всього на 3°С.
Вартість проекту
Спорудження насіннєвого бункера у Шпіцберґені обійшлося у 9 млн євро. Більшу частину коштів вклав норвезький уряд. Іншими спонсорами називають Фонд Білла та Мелінди Ґейтс, насіннєві компанії Dupont Pioneer Hi-Bred, Syngenta, фонд Рокфеллера та CGIAR – глобальну мережу, створену фондом Рокфеллера для пропаганди ідеалу генетичної чистоти.
Жодна проба не повторюється
Нині у насіннєвому сховищі Шпіценберґена отримали прихисток 865 тис. насіннєвих проб 5130 видів культурних рослин. Герметично запаковане в ящики насіння відправляють у Норвегію національні офіційні генетичні банки. Нині в офіційний каталог внесені проби із 217 країн світу. Після передачі генбанком певної країни копії національних сортів насіння за ним зберігаються права власності й оригінальності. Таким чином, споруда у Норвегії слугує своєрідним банківським сейфом, тільки зберігається у ньому насіння. Право вилучення насіння мають виключно насіннєві банки-власники. У такому випадку вони зобов’язані розмножити проби і повернути їх назад. Всесвітнє сховище регулює, яке насіння направляють на зберігання. Зокрема, не допускають дублікацію проб.
Донедавна там приймали лише насіння сільськогосподарських культур. Але у березні минулого року заклали перші зразки насіння дерев – норвезької ялини і сосни звичайної.
Сирія забрала частину свого насіння зі сховища
Уже є факти повної втрати унікальних зразків насіння, зокрема через знищення державних генбанків під час конфліктів у Іраці та Афганістані. Іншою загрозою зберігання у сховищах бідних країн є недостатнє забезпечення ресурсами та брак фінансування, а відтак неналежні умови зберігання насіння.
Полиці сховища у Шпіценберґені загалом можуть розмістити до 4,5 млн зразків насіння, а за потреби можливе розширення приміщень.
У вересні минулого року вперше за сім років існування бункера із нього вивезли насіння. Причиною стала загроза знищення насіннєвого банку на базі Міжнародного аграрного дослідного інституту Icada у сирійському місті Алеппо. Свого часу дослідна установа, яка спеціалізується на вивченні посухостійких видів сільськогосподарських культур, передала із Сирії до Шпіцберґена 116 тис. зразків насіння. Половину із них сирійські вчені забрали у вересні для розмноження та відновлення на базі тимчасового місця перебування дослідної установи у палестинському Бейруті.
Український генбанк рослин серед 10 найбільших у світі
«Національний центр генетичних ресурсів рослин України (НЦГРРУ) заснували у 1993 р. за спільних зусиль 35 аграрних установ НААН», – розповідає Віктор Рябчун, який очолює центр із початку його функціонування. Першочергове завдання – створення і ведення національного генбанку рослин. Йдеться, по-перше, про рослини, які забезпечують продовольством, а також лікарські, ефіроолійні та декоративні. Нині генбанк рослин України налічує 145,9 тис. зразків рослин, представлених 492 культурами і 1730 видами. Із них 54,5 тис. зразків української селекції, а решта – зразки, які походять із інших країн.
За словами очільника закладу, український генбанк входить у першу десятку генбанків світу і займає 5–6 місце після США, Індії, Росії. Вітчизняний генбанк охоплює як культури, які розмножуються насінням, так і ті, які розмножуються вегетативно – плодові, ягідні, декоративні, частина овочевих, ефіроолійних, кормових, а віднедавна також і біосировинних (енергетичних) культур. Програму щодо поповнення, підтримання й ефективного використання генбанку фінансує держава.
База для нових сортів
Щорічно Національний центр генетичних ресурсів рослин України передає для створення нових сортів до 10 тис. зразків у селекційні та наукові програми. «Це генетичний матеріал, з якого виводять нові генотипи, нові сорти із новими характеристиками продукційного процесу, кращої якості продукції. Щорічно ми вивчаємо понад 21 тис. нових зразків насіння і рослин та виділяємо джерела й донори цінних господарських ознак, а саме 1500 зразків за озимо-, посухо- та за стійкістю до різних хвороб, за якістю або за комплексом ознак», – розповідає про будні харківських насіннєвих генетиків Віктор Рябчун. Зібрану інформацію використовують також під час реєстрації нових сортів.
За словами директора, до установи звертаються постійно й іноземні насіннєві компанії – «Байєр», «Піонер», «Сингента», «Монсанто» та ін.
Окрім того, інформація про основні характеристики 94 тис. зразків рослин, які зберігаються в Україні, так звані «паспорти насіння», внесена до європейської бази сортозразків – European Research and Project Office GmbH (Eurice). З літа минулого року діє електронна база генетичних ресурсів України, яка об’єднує інформацію про зразки рослин, які зберігаються у Національному генофонді та у генбанках селекційних і насіннєвих установ.
Український генофонд насіння зберігати ніде
Нині у сховищі українського національного центру генетичних ресурсів рослин перебуває 66,5 тис. зразків культур, які розмножуються насінням та ще понад 30 тис. зразків саджанців. Насіння зберігають у морозильних камерах у Харкові за температури мінус 20°С та холодильниках на базі Устинівської дослідної станції за 4°С.
Обсяг зразку формується згідно зі стандартами генетичних банків, розроблених міжнародним інститутом генетичних ресурсів рослин. Приміром, для самозапильних рослин достатньо 4 тис. насінин, щоб представити генотип. Для перехреснозапильної культури – 10–12 тис.
Окрема категорія – місцеві сорти «старожили», які є основою української генетики. Зокрема, сорт пшениці Українка 0246 із чудовими хлібопекарськими властивостями, який є світовим стандартом сильних пшениць, Миронівська 808 Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла, яку вважають прародичем понад 400 сортів пшениці в усьому світі; сорт посухостійкої пшениці Ферругінеум 1239, створений ще за часів роботи академіка Василя Юр’єва, сорти пшениці Одеської дослідної станції Кооператорка, Одеська 16. Старі сорти не лише внесені до колекції, а й їх використовують як еталони, з якими порівнюють усі нові зразки. У сховищі перебувають зразки ефіроолійних культур із Кримського науково-дослідного інституту сільського господарства і з Нікітського ботанічного саду, також підтримують зв’язок із Інститутом виноградарства і вина «Магарач».
Одна з нагальних проблем національного сховища – брак потужностей для зберігання, адже наявні вже переповнені. За рік нові сортозразки буде ніде зберігати. Як розповів Віктор Рябчун, навіть із самостійно зароблених коштів установа не має права закуповували основні засоби вартістю понад 6 тис. грн, а ціна спеціального холодильника перевищує цю суму. Єдиним порятунком, на думку директора, може бути лише спонсорська підтримка.
Українське насіння у сховищі Шпіценберґена
У Всесвітньому сховищі насіння у Норвегії зберігається понад 2,5 тис. зразків зернових і зернобобових культур із України. Вітчизняні вчені постійно вивчають сорти, які можуть бути передані туди для резервного зберігання. Серед проб насіння сортів пшениці Сніжана, Мерлен – Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла; Альбатрос Одеський, Ластівка Одеська, Ніконія – Одеського Селекційно-генетичного інституту; Досконала, Харківська 105, Статна – Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва; Донецька 66, Донецька 48 – Донецького інституту АПВ, який нині перенесли з району Донецького аеропорту у Червоноармійський район.
