Юрґен Рекнаґель, сільськогосподарський технологічний центр Ауґустенберґ (Німеччина)
Як і вирощування цукрових буряків, соя потребує підвищеної уваги з боку аграріїв. У господарствах, де планують «розбавити» соєю монокультуру кукурудзи і де існує загроза появи діабротики, варто замислитися над ранніми та ультраранніми сортами. Такі сорти висівають наприкінці сівби кукурудзи і збирають раніше, ніж достигає кукурудза на зерно, перш ніж усі комбайни перелаштують на кукурудзу. Принаймні до посіву потрібно визначити шляхи подальшого використання. Потім обирають сорт з-поміж кормових сортів, що менш вимогливі до умов вирощування, і високобілковими, які можна використати у харчовій промисловості і для виробництва тофу. Аж потім вивчають агротехнічні правила вирощування.
Найважливішою передумовою для успішного вирощування сої є вибір поля з достатньою кількістю тепла та вологи, де також достигає кукурудза. Зокрема, умови відповідності є такими:
• для середньо- та пізньостиглих сортів сої (00) підходять ділянки, на яких достигають гібриди кукурудзи середньопізньої груп стиглості
• ранні та ранньостиглі сорти сої (000) добре почуваються в регіонах дозрівання середньоранньої кукурудзи.
Вимоги до вологозабезпеченості
Приймаючи рішення про вирощування сої, зважають на один із важливих чинників – наявність вологи у ключові періоди вегетації. Під час цвітіння соя потребує, насамперед, достатньої кількості води в липні, аби не виникала перешкода утворенню бобів. Поверхня ґрунту протягом усього вегетаційного періоду має бути без грудок. Під час збирання врожаю рослини сої потрібно зрізуватися якомога нижче, щоб захопити нижні боби. Бажаний також добре прогрітий ґрунт із запасом вологи або регіони з достатньою кількістю літніх опадів.
Посів
Сіяти сою можна, коли ґрунт прогріється на 10 °С на глибині 10 см. Ґрунт не має бути засухим і надто дрібної фракції та без ущільнення. Це забезпечує рівномірне проростання і низький ризик ураження ґрунтовими грибковими інфекціями та пошкодження птахами. Як правило, такі умови для сівби складаються починаючи з другої половини квітня. За несприятливих умов і в разі вирощування ультраранніх скоростиглих сортів сіяти можна також у середині травня. На ранніх стадіях розвитку можуть спостерігатися невеликі нічні заморозки до мінус 3 °С. Перевагу слід надавати ділянкам із вільним рухом повітря, позаяк нічна температура може знижуватися також під час цвітіння. Туман восени уповільнює достигання.
Ризик зниження посівних якостей
Аби вибрати правильну групу стиглості, слід виходити з того, що період збирання має припадати на кінець вересня або, за несприятливих умов, на початок жовтня. Пізніше висока вологість повітря, здебільшого, перешкоджатиме висиханню насіння, тож доведеться збирати насіння із вологістю 20% і згодом досушувати. Вологість під час збирання повинна становити 14–16%. Такий показник досягається за кілька днів теплої сухої погоди після скидання листя. Тоді насінини вільно розташовуються у бобі й торохтять під час струшування, дряпаються з великим зусиллям. Завдяки провітрюванню можна досягнути вологості насіння 12–13%, це сприяє тривалому зберіганню. Якщо насіння сухіше, навіть за щадного збирання – з відкритим бункером, малою кількістю обертів жниварки – та за вітряної погоди виникає високий ризик травмування насіння і порушення його властивості до проростання. Досвідчені комбайнери, які використовують плаваючі жниварки, що копіюють поверхню поля, уникають втрат під час збирання, для цього частково не захоплюють нижніх бобів, розташованих надто близько до ґрунту.
Інокуляція
Соя є дуже чутливою культурою, тому механічні пошкодження та помилки під час сушіння і доробки позначаються на якості значних обсягів насіннєвих партій. Зокрема, насіння часто вибраковують через недостатні посівні кондиції. Іншою важливою умовою вирощування сої є передпосівна інокуляція насіння. Фахівці стверджують, що не все інокульоване насіння забезпечує однаково високу активність бульбочкових бактерій. Найефективніше азотфіксація відбувається на тих полях, де раніше уже вирощували сою.
За першого вирощування інокуляція є обов’язковою, бо ризобактерії, які живуть на корінні сої, не поширені в природі у великій кількості, на відміну від бульбочкових бактерій інших бобових.
Норма та глибина висіву
Рекомендують висівати 50–60 кондиційних насінин на 1 м2 для 00 сортів і 60–70 насінин/м2 – для ранніх сортів. Ширину міжряддя встановлюють з огляду на спосіб контролю бур’янів: за хімічного контролю ширина міжряддя така сама, як у зернових колосових, для механічного прополювання, а також для ґрунтів, схильних до утворення ґрунтової кірки, рекомендовано відстань 30–50 см. Глибина загортання – від 2 до 4 см за достатньої кількості вологи у ґрунті. У разі використання ґрунтових гербіцидів краще зароблювати насіння на 3–5 см.
Сівозміна
В ідеалі сою потрібно висівати після озимих зернових, аби зменшити тиск бур’янів. Ґрунтові гербіциди застосовують, орієнтуючись на наявність опадів і тип ґрунту, щоб запобігти пошкодженню або знищенню посівів сої. Післясходова обробка гербіцидами Хармоні або Базагран, які можуть гальмувати ріст, призначена для знищення таких бур’янів, як лобода біла, гірчак, березка польова. Для контролю злакових бур’янів краще пасують гербіциди суцільної дії, приміром Фюзілад Форте, які створюють для посівів найменше проблем.
Добрива
Для досягнення врожайності сої на рівні 30 ц/га, cлід орієнтуватися на такий загальний обсяг винесення з ґрунту поживних речовин урожаєм насіння: 45 кг/га P2O5 (30 × 1,5 – індекс винесення), 51 кг K2O (30 × 1,7), 15 кг MgO (30 × 0,5). Вносити азот не потрібно, адже бульбочкові бактерії, що існують у симбіозі із соєю, мають здатність фіксувати його з повітря. У разі слабкої азотфіксації перед початком цвітіння можна внести азот в обсязі 50–80 кг д.р./га. Внесення азоту перед сівбою справляє згубну дію на азотфіксуючі бактерії.
Якщо сільгоспвиробники опанують вирощування сої на великих ділянках та отримуватимуть високі показники врожайності й білка і при цьому матимуть високі економічні показники, соя займе чільне місце у сівозміні.
