Ігор Сторчоус, канд. с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААНУ
Не для всіх бур’янів зимові морози означають смерть. Деякі з них вдало перезимовують і навесні готові до активного росту й розмноження раніше за своїх культурних «сусідів» по полю. Про зменшення їхньої кількості на своїх угіддях слід потурбуватися ще восени.
За своїми біологічними особливостями зимуючі бур’яни займають проміжне місце між ярими та озимими «родичами». Озимі бур’яни (бромус житній, метлюг, вика озима) розвиваються аналогічно до озимих зернових культур (чим до речі завдають найбільшої шкоди саме їм): сходи дають наприкінці літа – восени, зимують у фазі кущення, відновлюють вегетацію навесні, насіння дозріває раніше або одночасно з озимими зерновими, засмічуючи зібраний урожай. Із перших етапів розвитку вони потребують зниження температур, а сходи, що з’явилися навесні плодоносні стебла не утворюють. Тому умови перезимівлі для них обов’язкові.
На противагу ним – для зимуючих бур’янів умови перезимівлі значення не мають. Якщо їх сходи з’являються восени, то вони перезимовують і продовжують розвиток навесні, засмічуючи головним чином посіви озимих культур; якщо насіння їх проросло навесні – вони розвиваються як ярі на ранньовесняних посівах. В основному сприятливими умовами для їх проростання є температура 20°С і вологість ґрунту в межах 20–25%.
В Україні з цієї біологічної групи поширені ромашка непахуча, волошка синя, талабан польовий, грицики звичайні, кучерявець Софії, мак дикий, підмаренник чіпкий, кропива глуха стеблеобгортна, грабельки звичайні, жовтозілля весняне, злинка канадська, кривоцвіт польовий, латук дикий, компасний, сокирки польові, сухоребрик Льозеліїв, тонконіг однорічний, триреберник непахучий, види фіалки, хориспора ніжна, хрінниця смердюча, чистець однорічний, види вероніки.
Запобігти проростанню ще з осені
Усі зимуючі бур’яни продукують значну кількість насіння. Для зменшення його кількості в ґрунті застосовують агротехнічні способи «глибокого загортання» і «провокації». Спосіб «провокації» схожості полягає в створенні сприятливих умов для проростання (особливо на незайнятих полях), а після масової появи сходів бур’янів їх знищують спеціальними агротехнічними заходами (безполицевий та плоскорізний обробітки ґрунту, лущення, культивації, боронування).
Лущення (дискування) створює сприятливі умови для проростання насіння бур’янів завдяки збільшенню водопроникності верхніх шарів ґрунту, що сприяє накопиченню вологи після випадання опадів. Підтримання поля понад 2 місяці у стані після лущення з наступною оранкою створює умови для проростання вдесятеро більше бур’янів, у тому числі зимуючих, і їх знищення, ніж після ранньої зяблевої оранки та одноразового лущення. Виняткове господарське значення полягає в тому, що на полях знищуються пізні або післяжнивні бур’яни, які рано навесні не проростають через нестачу тепла. Лущення проводять одночасно зі збиранням урожаю попередньої культури або відразу після, на глибину від 4 до 14 см, залежно від ґрунтово-кліматичних умов, вологості ґрунту на час обробітку (що сухіший ґрунт – то більша глибина), біологічних особливостей бур’янів. Більша глибина лущення ефективна за високої стерні, що лишається після збирання полеглих зернових колосових, адже за неглибокого лущення по такій стерні значна частина вегетуючих бур’янів не підрізуватиметься і до оранки утворить зріле насіння. Для провокації проростання бур’янів лемішні лущильники та важкі дискові борони агрегатують із кільчасто-шпоровими котками.
Під час глибокого загортання насіння або не проростає, або проростки гинуть, не досягаючи поверхні ґрунту, внаслідок цілковитого використання поживних речовин для подолання глибини оранки. Значна частина насіннєвих запасів бур’янів за глибокого загортання втрачає життєздатність через 4–5 років, насіння низки спеціалізованих бур’янів через 1–2. Тому для зменшення банку насіння у верхньому шарі необхідно проводити глибоку відвальну оранку плугом із передплужником на глибину 30–35 см раз у 4–5 років. Насіння бур’янів із довшим періодом спокою рекомендовано заорювати глибоко на триваліший термін, тим самим позбавляючи його життєздатності або запобігаючи появі сходів на період, коли на полях вирощуватимуть культури з мінімальною глибиною обробітку ґрунту.
Глибоку оранку слід виконувати раз на 3–4 роки, насамперед після соняшнику під чорний пар, під сівбу цукрових буряків, кукурудзи на зерно та висаджування картоплі, під час переорювання багаторічних трав. Щоб не вивертати наверх насіння бур’янів, яке було загорнуте попередньою глибокою оранкою, на надміру забур’янених площах наступний глибокий обробіток плугом здійснюють на 3–5 см мілкіше, аби насіння втратило схожість у необробленому шарі ґрунту.
Не встигли восени – не засмучуйтесь!
Культивація і боронування навесні також допомагають контролювати небажану рослинність. Під час передпосівної культивації ефективно обмежується шкідливість однорічних бур’янів, насіння яких швидко проростає у верхніх шарах ґрунту, навіть перед сівбою ранніх ярих культур. За наявності великої кількості насіння бур’янів у ґрунті слідом за першою культивацією під висів пізніх культур доцільно провести прикочування ґрунту, що провокуватиме проростання в 2–3 рази більшої кількості насіння бур’янів, сходи яких знищаться в подальшому під час передпосівної культивації. За допомогою культивації слід контролювати сходи бур’янів на парових і площах із напівпаровим обробітком зябу. Поєднання глибоких (10–12 або 12–14 см) ранньовесняних культивацій із мілким (3–4 см) обробітком у літній період зубовими боронами або культиваторами, дообладнаними спареними лапами-бритвами, покращують контроль бур’янів на полях чорного пару.
Озимі боронуйте восени, а ярі – навесні
Ефективність весняного боронування для контролю бур’янів залежить від багатьох чинників: особливостей росту й розвитку культури і бур’янів (густота, фаза розвитку), механічного складу та вологості поверхневого шару ґрунту, погодних умов тощо. Для обмеження росту всіх зимуючих бур’янів необхідно боронувати спеціалізованими потужними боронами для максимального їх знищення.
Боронувати посіви слід обережно, особливо культур, насіння яких закладається у ґрунт неглибоко (соняшник, цукрові буряки, картопля тощо). Найліпше використовувати знаряддя, що адаптуються до поверхні ґрунту і менше травмують культурні рослини. Ефективність заходу буде вищою безпосередньо під час появи сходів. Кращий ефект від боронування спостерігається у посівах таких культур, як кукурудза, просо, картопля та ін. під час післяпосівного догляду, а озимих культур під час – ранньовесняного.
Досходове боронування зернових колосових культур виконують через 3–4 дні після сівби, післясходове – під час розгортання третього і четвертого листків, для виривання або засипання землею проростків бур’янів, які слабо вкорінилися.
Попри дієвість та ефективність, забезпечити стовідсотковий контроль сегетальної рослинності за допомогою окремого одного агротехнічного заходу неможливо. У кожному конкретному випадку агротехнічні заходи мають доповнювати один одного та виконуватися з використанням сучасної техніки і знарядь, потужність яких задовольнить впровадження новітніх технологій вирощування с.-г. культур та отримання високих урожаїв.
Хімічні заходи
Озимі зернові
Ранній період росту культур збігається із критичним періодом контролю бур’янів восени, знищувати котрі слід на початкових етапах розвитку. Для обробок доцільно застосовувати гербіциди, ефективні в умовах відносно низьких температур повітря (не нижче 5°С), і регламент застосування яких дозволяє обприскування посівів у тих фазах розвитку, які проходять вони в цей період.
У посівах пшениці озимої шкідливість метлюгу звичайного обмежують гербіцидами або їх баковими сумішами, що містять протизлаковий компонент. Ефективними є поєднання дикамби і хлорсульфурону, ізопротурону та дифлюфенікану, пендиметаліну й ізопротурону, йодсульфурон-метилу натрію, йодсульфурон-метилу натрію з мезосульфурон-метилом і з дифлюфеніканом; суміші гербіцидів на основі метрибузину, піноксадену і феноксапроп-п-етилу, просульфокарбу з сульфонілсечовинами.
Ефективним для захисту зернових колосових є гербіцид на основі дикамби (клас регуляторів росту) та триасульфурону (сульфонілсечовина) у нормі 0,12–0,18 кг/га. Завдяки синергізму ці діючі речовини підсилено діють на вероніку та березку польову, і значно розширюють спектр контрольованих бур’янів, включаючи осоти, підмаренник чіпкий, гірчаки та ін. Через 10 днів після обробки стають помітні перші симптоми – знебарвлення та хлороз, повна загибель бур’янів настає через 2–4 тижні (залежно від погодних умов). Найкращий результат досягається за контролю підмаренника чіпкого у фазі 2–5 кілець. Обробку доцільно починати за температури повітря 10°С і до 25°С. За прогнозу морозів, обробку проводити не рекомендовано.
Амідосульфурон, 100 г/л у поєднанні йодсульфурон-метилом натрію, 25 г/л та антидотом мефенпірдиетилом, 250 г/л швидко поглинається надземною і частково підземною частинами, і завдяки флоемно-ксилемній дії проникає в усі частини бур’яну, накопичуючись у точках росту, в тому числі у «сплячих» бруньках. На біохімічному рівні гербіцид впливає на фермент ацетолактат-синтазу і порушує синтез білків, а отже, припиняє поділ клітин у меристемних тканинах. Ріст бур’янів і їх конкуренція з культурою припиняється впродовж декількох годин після обробки. У перші 5–7 днів на їхньому листі утворюються хлорозні плями і відмирають точки росту, а загибель відбувається протягом 2–4 тижнів після обприскування, залежно від погодних умов. Осіннє застосування гербіциду на основі цих діючих речовин доцільне у разі наявності вже восени на полях значної кількості шкідливих малорічних бур’янів, при цьому норма становить не менше 0,1 л/га, а термін обробки – за 1–2 тижні до припинення вегетації культури. Під час застосування восени (середина – кінець жовтня) препарат ефективно контролює вегетуючі бур’яни, а також потрапляє на поверхню ґрунту, де розкладається під дією мікроорганізмів. Однак за низьких температур активність мікроорганізмів різко знижується і настає «період спокою», коли препарат, не розкладаючись, зберігається впродовж зими у верхніх шарах ґрунту. Навесні, коли температура підвищується, він активізується і діє на проростаючі бур’яни. Таким чином, з самого початку весняного відростання пшениці озимої, або інших озимих зернових, за допомогою гербіциду бур’яни не створюють конкуренції.
Для контролю широколистяних бур’янів, у тому числі представників родини капустяних (гірчиця польова, талабан польовий, кучерявець Софії, грицики звичайні) та багато інших проблемних широколистяних (види герані), доцільно провести обробку препаратом на основі етаметсульфурон-метилу, 750 г/кг, (20–25 г/га) у поєднанні з 200 мл/га ПАР Тренд 90. Ця діюча речовина діє фоліарно та частково через ґрунт.
Гербіцид сумісний із більшістю пестицидів, ад’ювантів і мікродобрив, зареєстрованих для використання у посівах ріпаку, що дає змогу проводити комплексний захист, заощаджуючи кошти на внесенні. Він може застосовуватися на фоні попередньо внесених ґрунтових гербіцидів для доповнення спектра активності останніх, а також у системі осіннього та ранньовесняного внесення (гербіциди на основі клопіраліду, клопіраліду + піклораму).
Озимий ріпак
Осіннє забур’янення ріпаку озимого призводить до надмірного винесення точки росту над поверхнею ґрунту, слабшого розвитку кореневої системи, що загалом підвищує ризик вимерзання культури, а також спричинює формування низьковрожайних посівів. Відкладати обприскування на весну небажано, оскільки конкуренцію бур’яни становлять здебільшого восени (втрата біомаси ріпаку може становити 30–50%). Навесні ж слід обприскувати тільки ті посіви, де бур’яни можуть конкурувати з ріпаком у другій половині вегетації (родина ромашкових, підмаренник чіпкий та злакові).
Суміш клопіраліду, 267 г/л і піклораму, 67 г/л, із нормою витрати 0,3–0,35 л/га, високоселективна до культури й її можна застосовувати до появи квіткових бутонів (BBCH 50). Гербіцид ефективно контролює окремі багаторічні, зокрема осот польовий, та широкий спектр видів однорічних дводольних бур’янів: осот городній, ромашку непахучу, волошку синю, конюшину польову, горошок мишачий, злинку канадську, гірчаки, пригнічує підмаренник чіпкий, лободу білу, щирицю звичайну. Для успішного контролю підмаренника чіпкого у посівах ріпаку озимого використовують препарати із д. р. трифлуралін, метазахлор, кломазон.
Для контролю широколистяних бур’янів, у тому числі представників родини капустяних (гірчиця польова, талабан польовий, кучерявець Софії, грицики звичайні), та багато інших проблемних широколистяних (види герані), доцільно провести обробку препаратом на основі етаметсульфурон-метилу, 750 г/кг (20–25 г/га) у поєднанні з 200 мл/га ПАР Тренд 90. Ця діюча речовина діє фоліарно та частково через ґрунт.
Гербіцид сумісний із більшістю пестицидів, ад’ювантів і мікродобрив, зареєстрованих для використання у посівах ріпаку, що дає змогу проводити комплексний захист, заощаджуючи кошти на внесенні. Його можна застосовувати на фоні попередньо внесених ґрунтових гербіцидів для доповнення спектра активності останніх, а також у системі осіннього та ранньовесняного внесення (гербіциди на основі клопіраліду, клопіраліду +піклораму).
У разі, якщо в структурі забур’янення великої кількості двосім’ядольних видів бур’янів немає, на полях доцільно застосувати один із рекомендованих грамініцидів: квізалофо-п-етил, хілазофоп-П-етил, клетодим; тепралоксидим.
Поєднання в сівозміні оранки під сівбу просапних культур і мілкого обробітку під зернові й зернобобові суттєво зменшує засміченість, а безполицеве розпушування на 20–22 см підтримує забур’яненість посівів на рівні не вище щорічної полицевої оранки. Дослідження показали, що у середньому за ротацію сівозміни за мілкого обробітку ґрунту на 10–12 см кількість бур’янів збільшувалася на 41%, а їхня маса – на 47% порівняно з оранкою на глибину 20–22 см. Застосування до оранки декількох неглибоких обробітків ґрунту провокує проростання минулорічного насіння, що перезимувало і в якого закінчився період біологічного спокою. Основний обробіток ґрунту лишається головним агротехнічним заходом у боротьбі з бур’янами, з питомою часткою в загальній системі контролю бур’янів майже 60%.
За даними багатьох досліджень, боронування ґрунту до і після сходів дало змогу зменшити забур’яненість посівів зернових колосових культур більш ніж тричі та підвищити їхню врожайність на 20–25%. Загалом своєчасне боронування посівів просапних культур забезпечує знищення 80–90% сходів бур’янів і є надзвичайно ефективним заходом. Боронують поверхню поля частіше по діагоналі або впоперек напрямку сівби.
