Вольфганг Прайссінгер, Германн Ліндермайєр, Гюнтер Пропстмайєр, Баварське управління сільського господарства (Німеччина)
Один довготривалий дослід показує, що ріпак можна згодовувати поросним і підсисним свиноматкам. Такі раціони з ріпаком навіть мають певні переваги. Та вирішальною залишається його співставність вартості й ефективності.
Раніше вважали, що ріпак у годівлі свиней має ефект знижувача продуктивності. Та інтенсивна робота агрономів-селекціонерів дала свої результати. Останні 40 років цінність ріпаку, як кормового засобу для свиней, значно підвищилася. Сучасні 000-сорти з жовтою оболонкою містять мінімум ерукової кислоти, глюкозинолатів та лігніну.
Об’єднання підтримання вирощування олійних і білкових культур (UFOP) рекомендує давати основним свиноматкам (поросним і підсисним) корм із 5–10% вмістом екстракційного ріпакового шроту. Ці рекомендації було перевірено Баварським управлінням сільського господарства у довготривалому досліді. Підвищення частки ріпаку в кормі поросних і підсисних свиноматок порівняли з контрольним раціоном (табл. 1) на основі екстракційного соєвого шроту (48% сирого протеїну). Концентрації поживних речовин в кормі підсисних і поросних свиноматок встановили згідно з вимогами DLG для найвищої продуктивності тварин. Разом оцінили 373 виробничих цикли.
Менша прибавка у вазі поросних свиноматок
Корм роздавали поросним свиноматкам відповідно до їхньої живої маси та кондицій тіла. Споживання корму й живу масу кожної тварини перевіряли щодня за допомогою станції автоматичної годівлі. Впродовж майже 80-денного утримання в цеху очікування тварини в кожній групі споживали щодня майже однакову кількість корму: в середньому 3,2 кг.
Корму зі вмістом сої для поросних свиноматок, на відміну від ріпакового, для перевірки перетравності встановили вищу на 0,1 МДж ОЕ концентрацію енергії. В розрахунку – контрольна група споживала на 0,3 МДж енергії більше. Це відобразилося на зміні живої маси (рис. 1). У контрольній групі свиноматки додали в масі в середньому 47 кг. У ріпакових групах – між 42 і 44 кг.
За тиждень до розрахованого терміну опоросів тварин перевели у цех для опоросів. На першому тижні підсисного періоду кількість корму щодня збільшували на 0,5 кг. На другому тижні перейшли на згодовування досхочу. В кожні групі було встановлено свою станцію годівлі Spotmix-Mini.
Підсисні свиноматки споживали більше корму
За тиждень до опоросу, а також у перші 2 тижні лактації свиноматки всіх груп мали порівняно високий рівень споживання корму. Лише в перший тиждень на підсосі тварини спожили більше корму з 15%часткою ріпаку, а з ним – і енергії. З третього тижня лактації в цій групі значно зросло споживання корму й енергії (рис. 2). На відміну від обох груп із соєвими раціонами в середньому тварини споживали майже 1,6 кг корму в третій тиждень підсисного періоду і 2,2 кг – у четвертий. Деякі свиноматки відсортовували частки ріпакового шроту.
Зі вмістом 10% ріпаку в кормі для підсисних свиноматок споживання корму й енергії було на останніх двох тижнях лактації також трохи вищим, аніж у групах із вмістом сої у кормі. Загальне споживання впало на 0,5 кг на третьому тижні та на 0,7 кг на четвертому.
Підсисних свиноматок зважували під час переведення в новий цех, до та після опоросу, а також кожного тижня лактації. Високе споживання енергії в групі з 15% вмістом ріпаку в раціоні призвело до відчутного спаду живої маси впродовж лактації. Під час утримання свиноматок у цеху для опоросів тварини цієї групи втратили в середньому 42 кг разом із поросятами і послідом. В обох групах із вмістом сої втрати живої маси становили 43 і 45 кг. Лише група із 10% вмістом ріпаку в раціоні завдяки високому споживанню корму втратила лише 10 кг живої маси (рис. 3).
Однакова біологічна продуктивність
З другого тижня життя поросята отримували престартер. Разом в усіх групах було спожито від 199 до 219 г прикорму на порося.
Поросят зважували після народження і кожного тижня підсисного періоду. Загалом значних відмінностей у групах не спостерігали (табл. 2). Найвищий щоденний приріст гнізда – 2,82 кг – показала контрольна група, найнижчий – група з 15% вмістом ріпаку в кормі підсисних свиноматок (2,67 кг).
У контрольній групі із загальною годівлею соєвим екстракційним шротом упродовж дослідів тварин забивали лише через погану плідність. Найвищий відсоток заміни був у групі зі змінним джерелом білка в кормі: ріпак у поросний період і соя – у підсисний. У цій групі тварини вибуття через погану відтворну здатність (плідність) було високим.
Рекомендовано давати до 10% ріпаку
Результати досліду показують, що екстракційний ріпаковий шрот можна застосовувати як єдине джерело білка в раціоні поросних свиноматок. Однак його слід доповнити амінокислотами і контролювати високий вміст фосфору. В досліді амінокислоти поросним і підсисним свиноматкам давали у складі стандартного мінерального корму. В кормі зі вмістом ріпаку для тварин поросного періоду корегували вміст лізину й фосфору. Перевагою було й незначне підвищення вмісту енергії (0,1–0,2 МДж/кг) у кормі поросного періоду.
У свиней, яких годували у підсисному періоді кормом із 10% вмістом екстракційного ріпакового шроту не було великого спаду продуктивності: у високопродуктивному та поголів’ї ремонтних свинок він становив 5–8%.
Якщо застосовувати екстракційний ріпаковий шрот як основне джерело білка в кормі для поросних свиноматок, рекомендовано обмежитися такою самою часткою, як і для підсисних – до 10%. Оскільки в групі тварин, яким ріпаковий шрот у період поросності замінили на виключно соєвий у підсисному періоді, довелося замінити велику кількість свиноматок.
Поради щодо застосування ріпаку
- У кормі для поросних свиноматок можна зекономити на дорогих джерелах сирої клітковини, як-от: соєва оболонка, яблучна макуха, завдяки обмеженому введенню в раціон екстракційного ріпакового шроту. Але під час порівняння вартості цих продуктів слід враховувати позитивний ефект перших на насичення тварин, перистальтику кишківника, здатність до набухання і вміст речовин для бактеріальної ферментації.
- Якщо в корм із ріпаковим шротом для підсисних свиноматок додають високоякісні джерела клітковини, раціони значно дорожчають. Адже для того, аби досягти потрібної концентрації енергії в кормі, сюди треба додавати олію.
- Якщо від додавання джерел клітковини в корм для тварин підсисного періоду відмовляються, використання ріпакового шроту стає вигідним. Та слід постійно порівнювати позитивний ефект додаткових джерел клітковини з їхньою вартістю!
- Якщо господарство саме готує комбікорм, для додавання в нього екстракційного ріпакового шроту треба мати додаткову силосну башту для його зберігання, інакше господарство буде змушене витрачатися на біг-беги.
- Якщо корм із ріпаком для поросних і лактуючих свиноматок закуповують, слід перевіряти його на відповідність заявленому вмісту ріпакового шроту та інших компонентів.
- Корм із високим вмістом ріпакового шроту для підсисних свиноматок може мати малу концентрацію енергії. Якщо для великих гнізд або високопродуктивних тварин використовувати додатковий енергетичний корм, це може бути задорого. Витрати на такий корм можуть бути в нормі, якщо вартість екстракційного ріпакового шроту дорівнюватиме не більше як 65% ціни екстракційного соєвого шроту (48% сирого протеїну).
- Раціони з високою часткою ріпакового шроту мають відносно великий вміст сирого протеїну, навіть якщо додають низькопротеїнову мінеральну добавку.
