З початку 2020 року в в Чернігівській та Рівненській областях зареєстрували два нових випадки інфікування африканською чумою свиней (АЧС).
Про це повідомляє agroportal.ua.
За даними ресурсу СТОП АЧС, усього за 2019 рік було зафіксовано 53 випадки, тоді як у 201 — 145, у 2017 — 163, у 2016 — 91 випадок.
«Опираючись на офіційні дані щодо чисельності спалахів цього захворювання в Україні, можна стверджувати, що хвороба пішла на спад», — зазначив у коментарі AgroPortal.ua ветеринарний лікар, доцент кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи НУБіП України Володимир Поліщук.
Зшідно з його словами, із точки зору фахової оцінки тенденція щодо зменшення спалахів АЧС в Україні зрозуміла й пояснюється тією колосальною роботою, яка була проведена з протидії цій хворобі з 2012 року.
Пан Володимир має оптимістичні очікування щодо згасання хвороби в Україні. На його думку, власник уже усвідомив, що дбати про тварину — це не право, а обов’язок. А сподівання, що все обійдеться й винайдуть панацею проти хвороби, уже розвіялись.
«Свиней утримують заради вигоди. Вона зростає, коли мінімізуються затрати. Здоров’я, а особливо профілактика хвороби (біобезпека господарства) — це затратно. По-друге, варити корми (термообробка) — теж затратно. По-третє, лихо до мене не дійде, а прийде — тоді будемо думати. Подібні настрої уже пройшли», — пояснив експерт.
Він згадав і про те, що, коли АЧС тільки з’явилась в Україні, було відсутнє розуміння особливостей цього захворювання. Всі очікували високої контагіозності, думали, що занесення хвороби в популяцію диких свиней призведе до блискавичної природної їх депопуляції й залишиться лише знищити трупи, не допустивши проникнення вірусу в корита домашніх свиней.
«Наступний компонент, що відіграв роль детонатора процесу розповсюдження, — це реорганізація державної ветеринарної служби, війна, міграційні процеси, зростання кількості поїздок за місто, в інший регіон обов’язково зі шматочком сала, втрата контролю переміщення, спроба власників врятувати хоч щось і розвезення контамінованої продукції на чисті території», — розповів ветлікар.
Іншими факторами є засолювання сала в банки й консервація патогена на тривалий час; низька обізнаність населення, висока щільність поголів’я свиней у домогосподарствах, складний механізм відшкодування збитків; відсутність інструментів діагностики хвороби, фахівців, поліграфії тощо.
«З 2012 року ми вчилися боротися з хворобою практично в «польових умовах», і досить ефективно. Звичайно, нам допомагали і фінансово, і фахово, і за цей час в країні проведено величезну роботу. Реалізовано кілька проєктів, проведено десятки обговорень, засідань уряду, держслужби, навчань, роз’яснень, і сьогодні ми вже маємо потенціал для протидії АЧС. Є інструменти діагностики, навчений персонал, а також усвідомлення загрози та розуміння того, як з цим боротись», — підсумував фахівець.
