Ольга Башинська, завідувач сектору аналізу ризиків, Управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби (Україна)
Фітофтороз суниці, або почервоніння осьового циліндра коренів суниці нині є карантинною хворобою в Україні, але за акліматизації це захворювання дуже важко вивести, врожайність ягід може знижуватися до 1 т/га, а за масового ураження – урожай втрачається повністю.
Розсаду суниці імпортують в Україну відповідно до національних фітосанітарних вимог, за якими розсада має бути без ґрунту та не містити карантинні організми. За таких умов в основному вдається запобігти завезенню небезпечних комах і шкідників. Однак очищення коренів від ґрунту не завжди допомагає позбутися збудників карантинних захворювань, адже ці мікроорганізми можуть перебувати як на поверхні, так і всередині корінців, в судинах та тканинах.
Швидко адаптовується та поширюється у нові регіони
Однією з таких карантинних хвороб є фітофтороз коренів суниці (Phytophthora fragariae Hickman). Це захворювання вкрай небезпечне для країн, які займаються промисловим вирощуванням ягід. Фітофтороз має надзвичайно високий потенціал адаптації та приживання в нових умовах, тому досить швидко поширюється в усі регіони світу, а вартість ліквідації вогнищ зараження занадто висока. За масового ураження рослин урожай може загинути повністю. Якщо збудник акліматизується, знищити хворобу буде надзвичайно складно і цей процес є вельми трудоємним.
В Україні P. fragariae занесено до Переліку регульованих карантинних шкідливих організмів, список А1 (карантинні організми, відсутні в Україні). Також ця хвороба з 1992 р. є у списку карантинних організмів ЄС, що обов’язково слід враховувати тим, хто має наміри експортувати розсаду цієї культури до Європи.
Географія поширення хвороби
Фітофтороз коренів суниці з 1989 р. занесено до карантинного списку США, де про цю хворобу було відомо ще з 1930 року.
У 40-х роках ХХ ст. з’явилися повідомлення про ураження суниці цим патогеном в Європі, а з 60-х років фітофтороз коренів суниці отримав масове поширення в багатьох країнах Європи (Австрія, Болгарія, Данія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Швеція, Швейцарія, Нідерланди і Великобританія).
За інформацією Європейської та Середземноморської організації карантину й захисту рослин (EPPO), на сьогодні P. fragariae поширена в таких країнах: Африка: Єгипет; Азія: Японія, Ліван, Тайвань, Індія, Сирія; Америка: Канада, Еквадор, Мексика, США; Європа: Австрія, Бельгія, Кіпр, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Росія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія, Великобританія; Океанія: Австралія, Нова Зеландія.
Економічні збитки
- fragariae – причина серйозних економічних втрат усюди, де відбувається ураження збудником, особливо в регіонах із холодними і вологими погодними умовами.
У Канаді під час спалахів розвитку фітофторозу в промислових насадженнях за один сезон знищується до 78% урожаю суниці, а втрати виробників оцінюють у 1500 канадських доларів на гектар.
В Європі хвороба має економічне значення для виробництва плодів суниці та розсади, особливо вона актуальна в Бельгії, Франції, Німеччині, Італії, Нідерландах, Росії, Швейцарії, Великобританії.
У разі виявлення нових вогнищ патогену належить компенсація (приміром, Норвезька сільськогосподарська організація виплачує компенсацію виробникам суниці). У 2007 р. загальний розмір такої компенсації становив близько 1,5 млн NOK, у 2009 р. – 350 тис. NOK. Загальні втрати суниці та малини в світі від цього захворювання щорічно становлять майже 10 млн євро.
Уражуються всі рослини виду суниця
В основному цей вид фітофторозу уражує суницю садову (ананасну) (Fragaria ananassa), перш за все, сорти, що використовують для закладання промислових насаджень, а також ті, які широко культивують садівники-аматори. Втім, від хвороби потерпають інші рослини роду суниця (Fragaria) такі як, наприклад, суниця лісова, а також рослини родини Розоцвітих.
- fragariae – ґрунтовий патоген, здатний завдати значної шкоди насадженням суниці. Вогнища хвороби часто починають розростатися з невеликих ділянок інфікованих рослин суниці. Вони збільшуються в розмірах, особливо на схилах, де гриб поширюється з водою і призводить до ураження значних площ.
Часто ураження хворобою спостерігають після вологої зими, внаслідок чого знижується врожайність суниці до 1 т/га та формуються плоди маленького розміру і низької якості. Від весни до початку літа на наземній частині рослин зазвичай ознаки захворювання не помітні. Вони можуть з’являтися тільки в період, коли рослини перебувають у стані стресу, особливо в низинних, вологих ділянках. Уражені рослини сповільнюють ріст, мало плодоносять або гинуть ще до початку плодоношення.
Улітку в спекотний період гриб втрачає активність. У теплі сухі весняні дні раптово можуть зів’яти всі рослини чи лише зовнішні листки, а у молодої суниці в’януть тільки квітконоси. У прохолодну погоду рослини ростуть нормально, проте не плодоносять чи утворюють дрібні, недорозвинені плоди.
Виявлення хвороби на кореневій та наземній частинах
Перші ознаки захворювання на кореневій системі суниці можна виявити восени (в період осіннього пересаджування). Викопані рослини мають слаборозвинені, темні основні корені, бічні ж корінці – майже зовсім гнилі, і до моменту викопування рослин відмирають. Додаткові корені гниють, починаючи з кінчиків, угору та набувають сірого або коричневого забарвлення, що дає характерний симптом, який називають ефект «щурячих хвостів». Якщо розрізати верхню здорову ділянку такого кореня, можна побачити стрижень («стелу») від вино-червоного до цегляно-червоного кольору; звідси й інша назва хвороби – почервоніння осьового циліндра коренів.
Колір може змінюватися на досить великій частині рослини, вище гнилих частин коренів, а на сприйнятливих сортах – прямо на листках, суцвіттях і вусах суниці. Листки втрачають свій блиск, стають сіро або синьо-зеленими, старші – з країв червоніють, буріють або жовтіють, ті, які сформувалися пізніше, бувають дрібними з укороченими черешками. Всі ці ознаки пов’язані з фізіологічною посухою і голодуванням, що виникають унаслідок загибелі уражених грибом коренів.
Резерваторами гриба є ожина та малина
Збудник хвороби – гриб – може перебувати впродовж багатьох років у ґрунті (у вигляді живих ооспор). Експериментально доведено, що в такому стані P. fragariae зберігає життєздатність більше 10 років. Крім суниці, гриб може виживати на таких рослинах, як малина й ожина. Ооспори проростають, утворюючи спорангії, за оптимальної температури – 10–15°С, однак вони можуть проростати і за 20°С, і за 5°С, утім, дуже повільно.
Прохолодна температура сприяє поширенню збудника
Найоптимальнішою температурою для зараження є діапазон 10–17°С. Якщо температура падає нижче 10°С або піднімається вище 25°C – процес інфікування рослин сповільнюється. Цей патоген здатний заражати рослини і за нижчої температури – 2°С. Вторинне ураження здебільшого відбувається за низьких температур протягом тривалого періоду, що пояснює збільшення шкодочинності захворювання після вологої зими. Низькі температури сприяють утворенню значної кількості вторинних спор і міцелію. Крім цього, патоген здатний виживати в широкому діапазоні рН середовища (4,0–7,6).
Висаджування уражених рослин у чистий ґрунт забруднює його та призводить до зараження ділянки на багато років. Основними факторами стійкості хвороби є: швидке накопичення і поширення хвороби, поліциклічний характер ураження (розмножується кілька разів на рік), утворення ооспор та збереження їхньої життєздатності.
Обстеження невеликих та промислових ділянок
Для своєчасного виявлення фітофторозу коренів суниці потрібно ретельно обстежувати ділянки, де вона висаджена. Перш за все, варто оглянути посадки з імпортованим садивним матеріалом. При цьому бажано обдивитися кожну рослину. Таке обстеження краще проводити двічі: навесні, починаючи з фази бутонізації до фази цвітіння, а також в кінці вегетації (вересень – жовтень).
Якщо потрібно перевірити великі виробничі ділянки на наявність уражених рослин, можна застосувати метод, за якого виявляють навіть дуже низький ступінь зараження. Це так званий чутливий тест-принада (Duncan et. al., 1986). По лінії, впоперек поля, викопують вуса суниці, від яких відрізають кінчики коренів завдовжки 2–5 см і збирають їх у пакет. Для виявлення ступеня зараження менше 1% досить зразків від 500 рослин, відібраних з площі 0,1–0,2 га. Зібрані кінчики корінців змішують із компостом і в отриману суміш садять альпійську полуницю сорту Baron Solemacher, вирощену з насіння. Після цього рослини тримають у прохолодному місці за помірного освітлення і рясно поливають (не допускаючи загнивання коренів). Якщо на полі наявний патоген P. fragariae, то не пізніш як через 5 тижнів від початку спостережень можна помітити темно-червоне забарвлення стебел і листя, а також безпосередньо – зів’ялі рослини.
Діагностують P. fragariae та інших близьких видів роду Phytophthora у фітосанітарних лабораторіях, де крім традиційних методів, використовують сучасні експрес-методи, такі як імуноферментний ELISA і ПЛР-діагностика, які характеризуються високим ступенем чутливості, достовірністю та швидкістю проведення.
Збудник поширюється з польовими знаряддями та з розсадою
- fragariae може розноситися з поверхневою або дренажною водою, а також з тією, що стікає з заражених полів, особливо у вологі зими. Збудник також переноситься з ґрунтом, що прилипає до знарядь праці і сільськогосподарських машин, які використовують під час агротехнічних робіт у полі. Але основний спосіб – це поширення зараженого садивного матеріалу.
Хімічний контроль
У країнах, де поширений фітофтороз коренів суниці, для боротьби з цим патогеном дозволено низку фунгіцидів. Препарати на основі фосетил алюмінію є високоефективними, якщо їх застосовувати восени безпосередньо перед тим, як почнеться зараження кореневої системи. У світовій практиці дозволені також багато фунгіцидів, що містять феніламіди. До групи феніламідів входять різні сполуки, з яких в Україні дозволено металаксил. Ефективна боротьба з фітофторозом і пероноспорозом стала можливою після відкриття фунгіцидних властивостей цих речовин. Для захисту від P. fragariae ці фунгіциди потрібно застосовувати навесні й восени. Незважаючи на те, що ці активні речовини входять до складу безлічі фунгіцидів, дозволених в Україні, немає жодного препарату, створеного спеціально для боротьби з фітофторозом коренів суниці (або для профілактики кореневих гнилей на суниці). Це свідчить насамперед про те, що така хвороба в нашій країні не зафіксована, дослідження ефективності застосування тих чи інших фунгіцидів не проводили. Тому для запобігання проникнення в Україну P. Fragariae, а також недопущення поширення патогену необхідно дотримуватися існуючих фітосанітарних (карантинних) заходів, встановлених вітчизняним законодавством.
Фітосанітарні заходи:
- садивний матеріал суниці має надходити з районів, які регулярно обстежують і визнані вільними від збудника, останнього також не має бути в найближчій місцевості навколо місця вирощування;
- дозволено ввозити тільки вільний від Р. fragariae садивний матеріал (розсаду), в супроводі фітосанітарного сертифікату, виданого країною – відправником розсади;
- садивний матеріал із регіонів поширення захворювання в Україну ввозити заборонено;
- садивний матеріал суниці дозволено ввозити в Україну лише після інспектування, що включає проведення фітосанітарної експертизи;
- у разі виявлення зараженого садивного матеріалу, обов’язкове його знищення або повернення в країну-відправника (не допускаючи його розвантаження і контакту з ґрунтом);
- не закладати розсаду, яку нещодавно завезли з-за кордону, поруч із виробничими полями;
- для недопущення поширення патогену по всьому полю слід обстежувати посадки суниці самостійно, а також сприяти в цьому фітосанітарним інспекторам;
- використовувати стійкі до цього захворювання (та інших кореневих гнилей) сорти суниці.
