Агнес Хохгернер, практикуючий ветлікар клініки Траункрайсу (Австрія)
Якщо в стаді дедалі частіше почали проявлятися аборти, причиною цього може бути збудник Neospora caninum. Єдиним відомим переносником цього паразита є собака.
Пес Весті прошмигнув крізь відчинені двері у корівник. Зараз шоста ранку. Франц Біхлер, молоковиробник із Верхньої Австрії, заходить у приміщення. Корови вже очікують у залі перед доїльною установкою. Весті серед них, підстерігає котів. Та раптом, щось інше привертає його увагу – на підлозі лежить викидень. У однієї корови сьогодні вночі стався аборт. Весті хапає абортований матеріал та непомітно залишає корівник.
Багато чинників вирішальні
Як і цей аборт на фермі пана Біхлера, багато випадків переривання тільності у дійному стаді можуть залишитися непоміченими фермером.
За допомогою розмежування у строках переривання тільності розрізняють ранню ембріональну смертність та аборт. Рання ембріональна смертність трапляється на 45-й день вагітності, після запліднення. Потім захворілі корови проявляють симптоми тічки.
Існує безліч чинників, які можуть слугувати причиною переривання тільності. Запалення матки, спадкові вади ембріона або недостатнє живлення – також можуть бути вирішальними у цьому. На противагу ембріональному ранньому аборту, звичайний трапляється між 45-им та 265-им днем тільності. Аборт, що стався до кінця 5-го місяця вагітності, вважається раннім, а от викидень у другій половині тільності розцінюють як пізній аборт. Частка абортів 6–7% у стаді вважається нормальною.
Раннє отелення/аборт розділяють за інфекційними і неінфекційними причинами. Неінфекційними чинниками можуть стати травми через зіткнення, ієрархічну боротьбу тварин, недостатню годівлю або стрес, наприклад спричинений незадовільними умовами утримання. Серед інфекційних причин розрізняють бактеріальні, вірусні або паразитарні. Прикладом бактеріального збудника, що пов’язаний з абортами, є лептоспіри та хламідії. Вірус Шмалленберга відносно новий, і ще зовсім нещодавно його пов’язували з випадками абортів. Neospora caninum відноситься до групи паразитарних збудників, що спричинюють аборти.
Абортивний матеріал ретельно утилізувати
Лише в середині 1980-х років Neospora caninum ідентифікували як власне збудника. Йдеться про паразита, якого виявляють у всьому світі. Залежно від регіону та методів досліджень поширення збудника у дійному стаді може сягати 89%. Часто стадо залишається зараженим тривалий час, поки не поставлять правильний діагноз. Єдиним відомим кінцевим господарем цього паразита є собака, який виділяє у довкілля одноклітинні форми цього паразита (ооцисти, що не утворюють спори). Останні деякий час там дозрівають і стають заразними для проміжних господарів. Таке перенесення ще називають горизонтальним.
Проте собаки можуть бути переносниками лише тоді, коли мають доступ до інфікованого матеріалу (послід, абортивний матеріал, сира яловичина тощо). Також дуже важливо повністю заборонити собакам вхід до кормосховищ або кормового столу. Слід приділяти увагу належній утилізації абортивного матеріалу, посліду. Собака не має їх їсти!
Якщо абортивний матеріал знищують у бочці для трупів тварин, ланцюг інфекцій переривається. Собака вже не може заразитися збудником, а це означає, що він не виділятиме ооцисти в довкілля. Проміжними господарями збудника можуть бути велика рогата худоба, дрібні жуйні, коні, а також дикі тварини. Якщо ці проміжні господарі інфікуються ооцистами із зараженим кормом або водою, вони можуть передати захворювання своїм нащадкам. Заражені тварини не проявляють симптомів хвороби, однак носять у собі форми тканин збудника та протягом усього життя залишаються інфікованими. У ВРХ гострі інфекції можуть спричинити аборти переважно на п’ятій або шостій стадії тільності. Але більшість інфекцій призводить не до переривання вагітності, а до народження здорових, проте вже інфікованих телят. Так відбувається поширення збудника всередині стада – від матерів до їхніх нащадків через плаценту.
Висновки
Якщо в господарстві трапляється багато абортів, слід взяти до уваги паразита Neospora caninum як причину цьому. Ситуацію можна прояснити, якщо надіслати свіжий викидень або послід у лабораторію для аналізу. З профілактичною метою слід уникати забруднення корму, передусім, якщо влітку згодовують його у вигляді свіжої зеленої маси. Далі варто уважно стежити за належною утилізацією решток посліду, аби собаки не мали змоги з’їсти уражений інфекцією матеріал. Якщо господарство є позитивним щодо цього збудника, захворілих тварин бажано вибракувати або більше не використовувати їх для розведення.
